Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2017 WWW. UNWLA .ORG 7 ПУБЛІКАЦІЇ. ЗНАХІДКИ Камінчик Колись малим сідав бабусі на коліна, вона мені щось розповідала, а я гладив її сиве волосся, водив пальцем по зморшках, що ними було посічене бабине обличчя. Інколи під пальц і попадали вузлики в її мочках, такі, неначе камінчики. — А що то у вас, бабо, за «камінці»? — Та то... колись у мене там сережки були... — А чого їх більше не носите? — Бо тих нема, а інших не хочу. Ну, малому - то байдуже, а коли підріс, почав допитуватис я, що там за історія з сережками була. А вона банальна та дивна одночасно, як наше життя. — У 29 - му році приїхали до нас з району уповноважені організовувати колгосп. Сказали, що треба всім записуватися, от усі й пішли, — розповідала бабця. — І куркулі?! — Та які куркулі?! Не було в нас куркулів. — А бідняки, Комбіди були? — Авжеж. Було в селі кілька п’яниць, в яких нічого за душею не було, от вони й стали тим комбєдом. Дід відвів у колгосп коней, корову, здав реманент і сам пішов туди працювати. Як усі. А в 30 - му році прийшов з району наказ ви слати з села кільканадцять класових ворогів. Голова сільради чомусь вирішив, що він хитріший за радянську владу. Склав список зі свої х знайомих, наказав їм до ранку зникнути з села та пересидіти десь, поки кампанія не скінчиться. А «призначеним куркулями» по - обіцяв доглядати за хатами до їхнього повернення. Мої дід з бабою попали у той список і разом з дітьми подалися аж на Північний Ка вказ працювати в німецьких колоніях, де ще колгоспів не було. Голова сільради прозві тував у район, що всі куркулі повтікали і що висилати нема кого. Але ж радянську владу на кривій козі не об’їдеш! Вона голові пояснила, що їй байдуже, по яких закутках схов ався класовий ворог. А план є план: сказано тобі стільки - то куркулів вислати – викон уй! Нема тих – складай списки з інших. Відтак, другу чергу вже не попереджували. Ніх то з них у село не повернувся і що з ними сталося — невідомо. А коли кампанія скінчилася , то тим, хто подався на Кавказ, написали, що можна повертатися в село. Мої повернул ися восени 1 932 - го року, якраз, коли в селян зерно то інші харчі забирали... А їсти ж треба. Бабуся з сестрою ходили в поле на скошену стерню збирати колоски. А в Совітів п ринципи: нехай згниє, аби людям не дісталося. — Коли ми з Секлетою колоски збирали, то колгоспний об’єздчик бігав конем і ганяв нас нагайкою, — розповідала бабуся. — А коли голодовка почалася, то він перший і помер, — додавала вона з невластивою їй зловтіш ністю. У зазвичай стриманої моєї бабці раптом де й бралася якась нетерпимість та обр аза, коли мова заходила про «голодовку», як вона називала 1933 - й рік. Моя при вітна бабця, приміром, ніколи не розмовляла з сусідкою через дорогу. Якось я запитав, чого так, то вона жорстко відрізала: — У Марії троє дітей в голодовку померло, а сама вона жи ва. — А ви як вижили? — поцікавився я. — Вижили, бо купи трималися та дбали один про одного. Щось у полі поназбирали, щось з собою привезли... Все одно під весну дід почав з голоду пухнути... А в мене були золоті сережки, великі такі, півмісяцями. Дід на в есілля подарував. То я пішла в скупку, у Тор - зін, віддала їм, а вони мені — мішок борошна . Так до весни й дотягли. A від сережок тільки «камінчики» у вухах залишились. На спога д... От так! Радянська влада, «піклуючись про інтереси трудящих», напередодні Голод омору, у 1931 - му році, створила Торгзін (Всесоюзне об’єднання для торгівлі з і ноземцями). Проте головними клієнтами Торгзіну були радянські громадяни. У них за заниженими цінами, в обмін на харчі та інші товари, скуповували дорогоцінні метали та каміння, п редмети старовини та валюту. Торгзін розцвів саме в Традиційні сережки кінця ХІХ початку ХХ ст. з колекції С. Потапенка. Джерело фото: chigirinzapovidnyk.org.ua
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
