Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2017 WWW. UNWLA .ORG 7 ПУБЛІКАЦІЇ. ЗНАХІДКИ Камінчик Колись малим сідав бабусі на коліна, вона мені щось розповідала, а я гладив її сиве волосся, водив пальцем по зморшках, що ними було посічене бабине обличчя. Інколи під пальц і попадали вузлики в її мочках, такі, неначе камінчики. — А що то у вас, бабо, за «камінці»? — Та то... колись у мене там сережки були... — А чого їх більше не носите? — Бо тих нема, а інших не хочу. Ну, малому - то байдуже, а коли підріс, почав допитуватис я, що там за історія з сережками була. А вона банальна та дивна одночасно, як наше життя. — У 29 - му році приїхали до нас з району уповноважені організовувати колгосп. Сказали, що треба всім записуватися, от усі й пішли, — розповідала бабця. — І куркулі?! — Та які куркулі?! Не було в нас куркулів. — А бідняки, Комбіди були? — Авжеж. Було в селі кілька п’яниць, в яких нічого за душею не було, от вони й стали тим комбєдом. Дід відвів у колгосп коней, корову, здав реманент і сам пішов туди працювати. Як усі. А в 30 - му році прийшов з району наказ ви слати з села кільканадцять класових ворогів. Голова сільради чомусь вирішив, що він хитріший за радянську владу. Склав список зі свої х знайомих, наказав їм до ранку зникнути з села та пересидіти десь, поки кампанія не скінчиться. А «призначеним куркулями» по - обіцяв доглядати за хатами до їхнього повернення. Мої дід з бабою попали у той список і разом з дітьми подалися аж на Північний Ка вказ працювати в німецьких колоніях, де ще колгоспів не було. Голова сільради прозві тував у район, що всі куркулі повтікали і що висилати нема кого. Але ж радянську владу на кривій козі не об’їдеш! Вона голові пояснила, що їй байдуже, по яких закутках схов ався класовий ворог. А план є план: сказано тобі стільки - то куркулів вислати – викон уй! Нема тих – складай списки з інших. Відтак, другу чергу вже не попереджували. Ніх то з них у село не повернувся і що з ними сталося — невідомо. А коли кампанія скінчилася , то тим, хто подався на Кавказ, написали, що можна повертатися в село. Мої повернул ися восени 1 932 - го року, якраз, коли в селян зерно то інші харчі забирали... А їсти ж треба. Бабуся з сестрою ходили в поле на скошену стерню збирати колоски. А в Совітів п ринципи: нехай згниє, аби людям не дісталося. — Коли ми з Секлетою колоски збирали, то колгоспний об’єздчик бігав конем і ганяв нас нагайкою, — розповідала бабуся. — А коли голодовка почалася, то він перший і помер, — додавала вона з невластивою їй зловтіш ністю. У зазвичай стриманої моєї бабці раптом де й бралася якась нетерпимість та обр аза, коли мова заходила про «голодовку», як вона називала 1933 - й рік. Моя при вітна бабця, приміром, ніколи не розмовляла з сусідкою через дорогу. Якось я запитав, чого так, то вона жорстко відрізала: — У Марії троє дітей в голодовку померло, а сама вона жи ва. — А ви як вижили? — поцікавився я. — Вижили, бо купи трималися та дбали один про одного. Щось у полі поназбирали, щось з собою привезли... Все одно під весну дід почав з голоду пухнути... А в мене були золоті сережки, великі такі, півмісяцями. Дід на в есілля подарував. То я пішла в скупку, у Тор - зін, віддала їм, а вони мені — мішок борошна . Так до весни й дотягли. A від сережок тільки «камінчики» у вухах залишились. На спога д... От так! Радянська влада, «піклуючись про інтереси трудящих», напередодні Голод омору, у 1931 - му році, створила Торгзін (Всесоюзне об’єднання для торгівлі з і ноземцями). Проте головними клієнтами Торгзіну були радянські громадяни. У них за заниженими цінами, в обмін на харчі та інші товари, скуповували дорогоцінні метали та каміння, п редмети старовини та валюту. Торгзін розцвів саме в Традиційні сережки кінця ХІХ початку ХХ ст. з колекції С. Потапенка. Джерело фото: chigirinzapovidnyk.org.ua
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
