Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 WWW.UN WLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2018 Ірина Сеник іде до читачів Нещодавно у видавництві «Дискурсус» вийшла книга «Одержима свободою. Шлях героїні Світу Ірини Сеник», яку впорядкувала Галина Литвин, у минулом у – вчителька україн ської мови й літератури, зараз — жур - налістка часопису «Слово» (Івано - Франківськ). Гортаю сторінки книги, а на думку чомусь спадають нинішні розкру чені засобами масової інформації селебріті (вже й слово чужинське підібрали, аби додати собі ваги й значущості), що так нескромно називають себе «зірками». Але там, за сяйвом сценічних рамп, часто відчуваю порожнечу перекотиполя, без корін - ня й осердя, не обтяжену принципами, але щедро припудрену марнославністю. Та марна слава метеликами зліт аєть ся на дешеве світло, створюючи атмосферу популярності, що осліплює, бо ж уся Україна нині співає, танцює, на її захмареному небі так хочуть загорітися яскраво зірки та зірочки... І десь за тими короткими спалахами сумнівних веселощів забуваємо, що Україн а ни ні воює... і най - запекліші бої точаться не в Мар’їнці чи Попасному, а в серцях українців, які все щ е вчаться відчувати себе народом. Як бракує нам нині розуміння того, що сухі гілки нашого національного дерева можуть відживитися лише тоді, коли будуть гл ибок о вкорінені в мову, історію та родову пам’ять. Мабуть, саме таку мету ставила перед собою п. Галина Литвин, упорядковуючи книгу про шлях Героїні Світу, видатної українки, нашої землячки Ірини Сеник. Презентація її книги «Одержима свободою» відбулася у Льво ві, Івано - Франківську, Дрогобичі, Долині, Богородчанах, Коломиї, Тязеві. Скрізь ауди - торія є органічною й однодумною у сприйнятті почутого. Шкода, що ми не дуже знаємо своїх героїв, що ми сліпі до світла правди, не вміємо відрізнити справжнього золота від того, що лише блищить. Ірина Сеник у 13 років вступила до ОУН, була зв’язковою самого генерала Романа Шухевича, працювала в канцелярії митро - полита Андрея Шептицького. Вступила на іноземну філологію до Львівського універси - тету, але навчання не заверши ла, бо була арештована та засуджена до 10 років позбав - лення волі та довічного заслання за анти - радянську діяльність. Під час допитів дівчині пошкодили хребет нагайками так, що стала інвалідом на все життя. Перенесла надзви - чайно складну та унікальну опера цію, проте змушена була працювати на лісоповалі, шпа - лозаводі та кам’яному кар’єрі, будувала Бай - кало - Амурську маґістраль (так - так, ту саму маґістраль, яку нібито будували комсомольці; насправді ж там залишали рештки свого здо - ров’я політичні ув’язнені, цв іт у країнства). Після смерті Сталіна вирок було замінено на «м’якший», проте повернутися до рідного дому у Львів їй так і не дозволили. Тому Ірина Сеник на недовгі чотири роки переїхала до Івано - Франківська, де й була заарештована вдруге як «особливо небез печн а рецидивістка». Що ж, за власні переконання їй довелося заплатити високу ціну... Але зуміла вона не просто бути, а бути собою... 34 роки таборів... То був не лише час страж дання... То був час, наповнений працею, пізнанням, написанням чудових поезій, виши - ван ням . Скільки добрих справ, теплих спогадів, чудових віршів, неповторних узорів та ескізів вишиваного одягу залишила ця невтомна жінка по собі! Яке світло запалила у душах тих, хто її знав! Яким прикладом життєлюбності та людяності вона стала для тих, хто п ро н еї довідувався! Деякі деталі з її біографії відверто шокують. Мала якусь особливу любов до Шевченка... Без пафосу й гучних промов, але з глибоким відчуттям спорідненості душ. Часто згадувала його у своїх листах, просила подруг покласти вербову гілочку до пам ’ ятника, спілкувалася з ним подумки. А передчуваючи свій другий арешт, відвідала його могилу в Каневі. Що єднало через простір і час ці дві споріднені душі? Любов до України? Доля виг - нанця? Усе ті самі 34 роки неволі, які випали на долю обох? Не таког о вж е й далекого 1998 - го р. в Рочестері (США) відбулася церемонія наго ро - дження Героїнь Світу. З понад 3000 канди да - ток, відзначених високим звання, було 100 жі - нок з 71 країни. Серед них і Ірина Сеник. Стар - ша жінка у помережаній вишивкою сукні під ні - м а лася на сцену... Запала тиша, така тиша, що було чутно, як пульсує думка у скронях. А коли було оголошено, що це жінка, яка 34 роки була ув’язненою, всі присутні встали та її єдину ві - тали стоячи. Ірина Сеник не шукала слави, не чекала вдячності. Кожного д н я вона йшла дорогою, якою не могла не йти. То був подвиг довжиною в життя... Щира вдячність п. Галині Литвин, яка впо рядкувала книгу «Одержима свободою» та
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
