Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2017 WWW. UNWLA .ORG 13 сьомої - восьмої години вечора. Перед Свят ою вечерею господар повинен був нагодувати худобу. Спочатку хлібом году - вали собаку за вірну службу, потім змі шаною їжею з різних святвечірніх страв і сіном — ху - добу. Такий обряд існував до 70 – 90 - х рр. ХХ ст. Те, що українці пам’ятали про домашню худоб у та першою годували її, харак теризує їх благородні риси: люди берегли й дотри - мувались традицій, пам’ятали, що різдвяний вечір є також святом пошанування худоби. Усі обрядові дії на рівних правах ви конували як господар, так і господиня. Це свідчить про давність у рівноправності чоло віка та жінки. На Святу вечерю всі члени родини повинні бути вдома. Боже борони десь заночувати у цю ніч – цілий рік будеш блукати по світі манів - цями! Адже, за українським звичаєм, для лю - дини велике нещастя жити далеко від рід них. Це повір’я збереглося й до нині. Різдво за - лишилося святом єднання та спільності рід них. Якщо на Святу вечерю загостить сто рон ній ч о - ловік (полазник), то вважалося, що він принесе щастя в дім, а якщо жінка, то чекай нещастя. Жінки не наважували сь у цей час кудись хо - дити, то му такі випадки траплялися нечасто. Стіл на Святу вечерю застеляли скатер ти - ною тільки тоді, коли було « здмухано » всі його кінці, аби «не простелити духи», і покладено часник по чотирьох кутках. Часник оберігав вечерю від злих духів. Його вважали символом Місяця: зубці часнику нагадують місяць - мо - лодик. На стіл також вкладали сіно, щоб у госпо - дарстві водилася худоба і весь домашній здобут ок множився. Наші пращури вірили, що в сіні «ховається» доля худоби – перебувають невидимі духи свійських тварин і домашньої птиці. З прийняттям християнства сіно стало імітувати ясла, де народився Ісус. У сіно, що на столі, сипали з ерно пшениці, кукурудзи, жита, вівса. Дванадцять страв, що кладуть на стіл, у давнину були жертвою сузір’ям Зодіа ку. З прийняттям християнства вони стали символізувати апостолів Христа. Усюди в Україні у ХІХ ст. (а на Буковині та Галичині й донині) випікал и два обрядових хліба, що називались «Василь» і «Маланка». На столі од ин хліб накривали другим, під ними клали на сіння конопель і мідну монету та опе - різували вінком часнику. «Маланку» з’їдали на Новий рік, а від «Василя» відрізали окраєць і давали худобі. Засушений шматок «Василя» зберігали до того дня, коли вперше виходили в поле сіяти. Перед вечерею запалювали свічку, що була зроблена з воску домашньої пасіки. Му - сила горіти тільки воскова свічка, тому що віск – продукт важкої праці бджоли, а бджола – си мвол людини. У багатьох гуцульських селах запалювали свічку не лише в хаті, але й на могилах померлих родичів. Потім господиня клала у миску страви, зверху — шматок хліба зі встромленою в нього свічкою, і все це на рушникові подавала го - сподарю. Той тричі обходив стіл «за со нцем» та виголошував ще раз молитву. Господиня пода - вала найстаршо му чоловікові миску з кутею та дерев’яну ложку. Першу ложку куті він під - кидав до стелі, «щоб так ягнята стрибали». Усі пильно стежили: скільки зернин прилипне до стелі, с тільки народиться ягнят чи іншої ху - доби. Другу ложку господар підкидав, «щоб те - лята велися», а третю – «щоб бджоли рої лися». До початку Святої вечері усі дірки в лавах обов’язково затикали, щоб там не заховались духи злих сил і не перешкодили Сонцю, дух ам Природи та духам Предків прийти на вечерю. Коли на Святий вечір пили напої, то повну чарку перехиляли так, щоб з неї трохи ви ли - лося на долівку — як пожертва Верхов ному Божеству та богові Землі. Вечеряли повільно й урочисто, а з - за столу ніхто не міг встати, окрім господині. Як закінчували вечерю, першим з - за столу вставав батько. Усі дякували Богові за добро й вечерю, а діти дякували ще й батькам. Миски з їжею не прибирали, бо пізніше вечеряти приходили духи померлих. У деяких реґіонах України для цьо го клали кутю та інші страви на підвіконня чи покуття. Такий ритуал свідчить, що в українців шанували померлих. Після Святої вечері батько гасив свічку і всі спостерігали за димом від неї. Якщо дим піднімався вгору, то ніхто з сім’ї не помре в цьому році, якщо ж у бік дверей чи вікон – то хтось із сім’ї відійде в інший світ. По всій Укр аїні (від Прута і до Дону) після Святої вечері діти несли вечерю дідусеві, бабусі, а також бідним і немічним людям. Ця вечеря складалась, як правило, з головних ритуальних ст рав. На Різдво вся сім’я знову сідала за стіл на «сімейну вечерю». У гуцулів така вечеря закін - чу валася обрядовим танцем « Кругляк » на оз - на ку того, що Різдво є символом єдності роду. Вечеря була кульмінаційним моментом у вша - нуванні народження Ісуса та п очатком нового річного кола. Кожолянко Олександр, етнолог, доктор історичних наук .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
