Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2017 WWW. UNWLA .ORG 13 сьомої - восьмої години вечора. Перед Свят ою вечерею господар повинен був нагодувати худобу. Спочатку хлібом году - вали собаку за вірну службу, потім змі шаною їжею з різних святвечірніх страв і сіном — ху - добу. Такий обряд існував до 70 – 90 - х рр. ХХ ст. Те, що українці пам’ятали про домашню худоб у та першою годували її, харак теризує їх благородні риси: люди берегли й дотри - мувались традицій, пам’ятали, що різдвяний вечір є також святом пошанування худоби. Усі обрядові дії на рівних правах ви конували як господар, так і господиня. Це свідчить про давність у рівноправності чоло віка та жінки. На Святу вечерю всі члени родини повинні бути вдома. Боже борони десь заночувати у цю ніч – цілий рік будеш блукати по світі манів - цями! Адже, за українським звичаєм, для лю - дини велике нещастя жити далеко від рід них. Це повір’я збереглося й до нині. Різдво за - лишилося святом єднання та спільності рід них. Якщо на Святу вечерю загостить сто рон ній ч о - ловік (полазник), то вважалося, що він принесе щастя в дім, а якщо жінка, то чекай нещастя. Жінки не наважували сь у цей час кудись хо - дити, то му такі випадки траплялися нечасто. Стіл на Святу вечерю застеляли скатер ти - ною тільки тоді, коли було « здмухано » всі його кінці, аби «не простелити духи», і покладено часник по чотирьох кутках. Часник оберігав вечерю від злих духів. Його вважали символом Місяця: зубці часнику нагадують місяць - мо - лодик. На стіл також вкладали сіно, щоб у госпо - дарстві водилася худоба і весь домашній здобут ок множився. Наші пращури вірили, що в сіні «ховається» доля худоби – перебувають невидимі духи свійських тварин і домашньої птиці. З прийняттям християнства сіно стало імітувати ясла, де народився Ісус. У сіно, що на столі, сипали з ерно пшениці, кукурудзи, жита, вівса. Дванадцять страв, що кладуть на стіл, у давнину були жертвою сузір’ям Зодіа ку. З прийняттям християнства вони стали символізувати апостолів Христа. Усюди в Україні у ХІХ ст. (а на Буковині та Галичині й донині) випікал и два обрядових хліба, що називались «Василь» і «Маланка». На столі од ин хліб накривали другим, під ними клали на сіння конопель і мідну монету та опе - різували вінком часнику. «Маланку» з’їдали на Новий рік, а від «Василя» відрізали окраєць і давали худобі. Засушений шматок «Василя» зберігали до того дня, коли вперше виходили в поле сіяти. Перед вечерею запалювали свічку, що була зроблена з воску домашньої пасіки. Му - сила горіти тільки воскова свічка, тому що віск – продукт важкої праці бджоли, а бджола – си мвол людини. У багатьох гуцульських селах запалювали свічку не лише в хаті, але й на могилах померлих родичів. Потім господиня клала у миску страви, зверху — шматок хліба зі встромленою в нього свічкою, і все це на рушникові подавала го - сподарю. Той тричі обходив стіл «за со нцем» та виголошував ще раз молитву. Господиня пода - вала найстаршо му чоловікові миску з кутею та дерев’яну ложку. Першу ложку куті він під - кидав до стелі, «щоб так ягнята стрибали». Усі пильно стежили: скільки зернин прилипне до стелі, с тільки народиться ягнят чи іншої ху - доби. Другу ложку господар підкидав, «щоб те - лята велися», а третю – «щоб бджоли рої лися». До початку Святої вечері усі дірки в лавах обов’язково затикали, щоб там не заховались духи злих сил і не перешкодили Сонцю, дух ам Природи та духам Предків прийти на вечерю. Коли на Святий вечір пили напої, то повну чарку перехиляли так, щоб з неї трохи ви ли - лося на долівку — як пожертва Верхов ному Божеству та богові Землі. Вечеряли повільно й урочисто, а з - за столу ніхто не міг встати, окрім господині. Як закінчували вечерю, першим з - за столу вставав батько. Усі дякували Богові за добро й вечерю, а діти дякували ще й батькам. Миски з їжею не прибирали, бо пізніше вечеряти приходили духи померлих. У деяких реґіонах України для цьо го клали кутю та інші страви на підвіконня чи покуття. Такий ритуал свідчить, що в українців шанували померлих. Після Святої вечері батько гасив свічку і всі спостерігали за димом від неї. Якщо дим піднімався вгору, то ніхто з сім’ї не помре в цьому році, якщо ж у бік дверей чи вікон – то хтось із сім’ї відійде в інший світ. По всій Укр аїні (від Прута і до Дону) після Святої вечері діти несли вечерю дідусеві, бабусі, а також бідним і немічним людям. Ця вечеря складалась, як правило, з головних ритуальних ст рав. На Різдво вся сім’я знову сідала за стіл на «сімейну вечерю». У гуцулів така вечеря закін - чу валася обрядовим танцем « Кругляк » на оз - на ку того, що Різдво є символом єдності роду. Вечеря була кульмінаційним моментом у вша - нуванні народження Ісуса та п очатком нового річного кола. Кожолянко Олександр, етнолог, доктор історичних наук .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
