Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2018 Святвечір є початком дванадцятиденного Різдвяного свята в українській християнській церкві. Християни почали святкувати Різдво (народження Ісуса) через декілька сотень років після його народження: в західній церкві свято було введено між 354 - м і 360 - м р р., а в схід ній – з 378 - го р. Ще в 567 - му р. за рішенням Другого Синоду в Турі (Франція) всі дні від Різдва до Богоявлення (так зване дванадцятидення) бу - ли оголошені святковими. Приготування до Різдва – період з особ - ливими діями. За тиждень до свят госпо дарі готувал и дрова на паливо, витискали (били) сві жу олію, наводили порядок у всьому госпо - дарстві, купляли новий посуд, готували для кожного члена сім’ї новий святковий одяг або випраний старий. Також до Різдва готували житньо - пше - ничний сніп - Дідух і сі но для долів ки на Святу вечерю. Для господині головним було приго - тування дванадцяти пісних страв на Святвечір, і щоб хата була прибраною, обігрітою та за - тишною. У деяких реґіонах існував звичай: у переддень свята знімали зі стін усе, що висіло на кілках, гвіздках, а би влітку птахи не сідали на городину. У переддень свята, а правильніше, на його початку, що називали Вілія , господиня при - ступала до праці: запалювала вогонь і готувала дванадцять пісних страв. На Гуцульщині цей вогонь називають «новим» або «ж ивим». До ХІ Х ст. в Карпатах його розпалювали від ка - мінного кресала або тертям. Кутя , як обрядова страва, також пере - жила певну еволюцію. В Україні в ХІХ ст. вона була пшенична або ячмінна, а на кінець ХХ ст. з’явилася рисова. Її варили на кожне свято окр емо, відповідно вона мала і свої назви: Багата (на Різдво), Щедра (на Новий рік), Голодна ( на Водохреща). Дрова у піч накладалися з особливими церемоніями господарем і господинею разом. У гарячу піч господарі разом вкладали «божу їжу» – кутю та узвар, який варили із сушених груш, яблук та ягід; пекли книші – хліб духів . Також готували боби, квасолю, капусняк, затертий олі єю та пшоном, горох, борщ пісний з рибою та грибами, рибу смажену, рибу охолоджену, вареники (з вишнями, сливами), млинці (до борщу), кашу гречану або пшоняну, пироги (з капустою, сливами, грушами). Біб вважали однією з найповажніших після куті страв Свято ї вечері. Його господиня клала на стіл як першу страву і, за свідченням етно - графів, у гуцулів навіть існувало прислів’я: «Перша вечеря – це біб». Варену квасолю та горох присмачували смаженою цибулею. У се - лах Буковини та Галичини популярними були «барабу льки» (варена картопля), а на Гуцуль - щині – сливи з картоплею. Кутю та узвар вий - мали з печі на сході Сонця (щоб перші промені Бога - Сонця освятили їх) і клали на покуття (покуть). Покуття – найпочесніше місце в хаті. Воно завжди в кутку, що зі сходу Сонця. Поважне ставлення до нього сягає глибокої давнини, коли під покуттям (або під порогом) ховали покійників, вважаючи, що вони стають охорон цями родини, дому. А відтак місце охо - ронця вважалося почесним. Кістки риби, яку споживали під час Святої вечері, збер ігали: їм приписували лікувальні властивості. Так, на Гуцульщині товчені кістки підмішували в корм для худоби, «аби була жвава на пашу», в окремих випадках вико - ристовували для полоскання горла і при інших захворюваннях людини. Одним із важливих підготовчи х елементів, що передували святвечірній трапезі, був обхід двору. Господар і господиня зі святковою ве - черею (хліб, мак, мед) обходили дві р і біля стайні висипали мак, щоб в ідьми, його виз - бируючи, не підступились до худоби. Вважали, що дикий мак - видюк бач ить усі злі сили і має властивість не допустити їх до худоби. Також до Святвечері господар мав «зарубувати пороги», бо там сидить «лиха си ла» і жде слушного часу вскочити до хати. Початком Святої вечері є перша вечірня Зірка на небі. Ця зірка визнана за си мвол ново - явленої в ніч народження Ісуса «Звізди». За легендою східні мудреці (волхви) побачили в момент народження Христа незвичайну зірк у і зрозуміли, що народився Месія, передбачений пророками. У давні часи в Україні, як тільки з’яв ляться на небі перші зірки, господар виймав віконниці з одного вікна хати (що сим - волізує впускання бога багатства до хати), брав хліб (вийнятий першим з печі ) і сокиру та тричі обходив з ними кошари й інші господарські споруди, прока зуючи перед ними три рази «Добрий веч ір». З цього моменту ніхто не смів виходити з хати. А сам господар, після завер - шення обряду, заходив у дім, повертався три рази проти руху Сон ця та урочисто сповіщав про початок Святого вечора. Усі ставали нав - колішки та молилися. Двері господар замикав ( цим захищав родину від усього лихого) і до кін ця Святої вечері ніхто не міг виходити з хати. Після обіду на Вілію, ближче до вечора, ходили ко лядувати малі діти. Колядували гуртами або поодин ці від хати до хати, до
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
