Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2018 Святвечір є початком дванадцятиденного Різдвяного свята в українській християнській церкві. Християни почали святкувати Різдво (народження Ісуса) через декілька сотень років після його народження: в західній церкві свято було введено між 354 - м і 360 - м р р., а в схід ній – з 378 - го р. Ще в 567 - му р. за рішенням Другого Синоду в Турі (Франція) всі дні від Різдва до Богоявлення (так зване дванадцятидення) бу - ли оголошені святковими. Приготування до Різдва – період з особ - ливими діями. За тиждень до свят госпо дарі готувал и дрова на паливо, витискали (били) сві жу олію, наводили порядок у всьому госпо - дарстві, купляли новий посуд, готували для кожного члена сім’ї новий святковий одяг або випраний старий. Також до Різдва готували житньо - пше - ничний сніп - Дідух і сі но для долів ки на Святу вечерю. Для господині головним було приго - тування дванадцяти пісних страв на Святвечір, і щоб хата була прибраною, обігрітою та за - тишною. У деяких реґіонах існував звичай: у переддень свята знімали зі стін усе, що висіло на кілках, гвіздках, а би влітку птахи не сідали на городину. У переддень свята, а правильніше, на його початку, що називали Вілія , господиня при - ступала до праці: запалювала вогонь і готувала дванадцять пісних страв. На Гуцульщині цей вогонь називають «новим» або «ж ивим». До ХІ Х ст. в Карпатах його розпалювали від ка - мінного кресала або тертям. Кутя , як обрядова страва, також пере - жила певну еволюцію. В Україні в ХІХ ст. вона була пшенична або ячмінна, а на кінець ХХ ст. з’явилася рисова. Її варили на кожне свято окр емо, відповідно вона мала і свої назви: Багата (на Різдво), Щедра (на Новий рік), Голодна ( на Водохреща). Дрова у піч накладалися з особливими церемоніями господарем і господинею разом. У гарячу піч господарі разом вкладали «божу їжу» – кутю та узвар, який варили із сушених груш, яблук та ягід; пекли книші – хліб духів . Також готували боби, квасолю, капусняк, затертий олі єю та пшоном, горох, борщ пісний з рибою та грибами, рибу смажену, рибу охолоджену, вареники (з вишнями, сливами), млинці (до борщу), кашу гречану або пшоняну, пироги (з капустою, сливами, грушами). Біб вважали однією з найповажніших після куті страв Свято ї вечері. Його господиня клала на стіл як першу страву і, за свідченням етно - графів, у гуцулів навіть існувало прислів’я: «Перша вечеря – це біб». Варену квасолю та горох присмачували смаженою цибулею. У се - лах Буковини та Галичини популярними були «барабу льки» (варена картопля), а на Гуцуль - щині – сливи з картоплею. Кутю та узвар вий - мали з печі на сході Сонця (щоб перші промені Бога - Сонця освятили їх) і клали на покуття (покуть). Покуття – найпочесніше місце в хаті. Воно завжди в кутку, що зі сходу Сонця. Поважне ставлення до нього сягає глибокої давнини, коли під покуттям (або під порогом) ховали покійників, вважаючи, що вони стають охорон цями родини, дому. А відтак місце охо - ронця вважалося почесним. Кістки риби, яку споживали під час Святої вечері, збер ігали: їм приписували лікувальні властивості. Так, на Гуцульщині товчені кістки підмішували в корм для худоби, «аби була жвава на пашу», в окремих випадках вико - ристовували для полоскання горла і при інших захворюваннях людини. Одним із важливих підготовчи х елементів, що передували святвечірній трапезі, був обхід двору. Господар і господиня зі святковою ве - черею (хліб, мак, мед) обходили дві р і біля стайні висипали мак, щоб в ідьми, його виз - бируючи, не підступились до худоби. Вважали, що дикий мак - видюк бач ить усі злі сили і має властивість не допустити їх до худоби. Також до Святвечері господар мав «зарубувати пороги», бо там сидить «лиха си ла» і жде слушного часу вскочити до хати. Початком Святої вечері є перша вечірня Зірка на небі. Ця зірка визнана за си мвол ново - явленої в ніч народження Ісуса «Звізди». За легендою східні мудреці (волхви) побачили в момент народження Христа незвичайну зірк у і зрозуміли, що народився Месія, передбачений пророками. У давні часи в Україні, як тільки з’яв ляться на небі перші зірки, господар виймав віконниці з одного вікна хати (що сим - волізує впускання бога багатства до хати), брав хліб (вийнятий першим з печі ) і сокиру та тричі обходив з ними кошари й інші господарські споруди, прока зуючи перед ними три рази «Добрий веч ір». З цього моменту ніхто не смів виходити з хати. А сам господар, після завер - шення обряду, заходив у дім, повертався три рази проти руху Сон ця та урочисто сповіщав про початок Святого вечора. Усі ставали нав - колішки та молилися. Двері господар замикав ( цим захищав родину від усього лихого) і до кін ця Святої вечері ніхто не міг виходити з хати. Після обіду на Вілію, ближче до вечора, ходили ко лядувати малі діти. Колядували гуртами або поодин ці від хати до хати, до
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
