Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2017 WWW. UNWLA .ORG 11 ВІЛІЯ – КОРОЧУН – РІЗДВО В УКРАЇНІ Різдвяні свята українців були з най біль - ших річних свят. Їх чекали завжди з особливим піднесенням, радістю, надією. З радістю , бо попереду три свята (Різдво - Коляда, Но вий рік, Водохрещення), з надією на успішне госпо - дарювання в наступному році, а також на те, що Бог почує молитви людини і зробить її життя щасливим. За давніми віруваннями, сам Бог - Сонце сходить тоді з небес, щоб оглянути нашу землю, зігріти її, дати жит тєдайну силу. Не випадково в одній з колядок є таке звернення до Бога: Поможи, Боже, мирно ся діждати, Та й щоб на рік веселіше заколядувати . Найголовніше українське родинне свято річного циклу – Різдво ( Корочун) п р осякнуте цілком анімістичним світоглядом. Сонце в останні дні грудня повертає на весну, «на - роджені» перші промені зігрівають Землю - Деметру, народжується чудодійна сила, що надає могутності природі. Назва Корочун від імені бога, що скорочував ніч, а збіль шував день, тобто – Сонце. Від давнини народна релігія українців була тісно пов’язана з при - родою та з господарським річним циклом. Вона заснована на боротьбі за існування в при - родному середовищі. Це свято пов’язане од - нією спільною ідеєю: пошанування Сон ця і «сонячних» богів, боротьб а літа з зимою, а це все становить основу хліборобства. Хлібо - робське свято Корочуна було в ті далекі часи надією і вірою людини в щасливий рік урожаю, приплоду худоби, здоров’я і радісного життя господаря. Різдво Ісуса Христа – це одне з най біль - ших свят у християнській церкві. Воно деталь - но описане євангелістами Матвієм і Лукою. Історія народження Ісуса також відома, але ва - р то хоча б коротко вказати на основні моменти його народження. За часів царювання кесаря Августа був ви - даний наказ про загальний перепис на селення в Римській імперії. За цим наказом кожний ізраїльтянин, житель Святої Землі, повинен був з’явитися для цього перепису до місцевості походження його роду. Юдеєю правив тоді ізраїльський цар Ірод, який підляга в рим - ському кесареві. Ірод бу в злою людиною. На - род не любив і боявся його. Йосиф і Марія, обоє нащадки царя Давида, повинні були піти до Вифлеєму, що був відо - мий як «місто Давидове» для пере пису. Виф - леєм був невеликим містом, і коли Йосиф та Марія при були туди, то не мали де пере - ночувати. Тому Йосиф і Марія при містилися в убогій стайні для вівців. Тут Марія народила сина – Ісуса (Ієшуа). Повитого пе ленами ди тят - ка вона поклала в яслах на сіно. Тут і почав своє земне життя той, хто став «дорогою, пр ав дою і життям» для християн (Івана 14:6). → Українки, запросила п. Cурмача прийти до юна чок на курінні сходини та розказати про життя попередньої української іміґрації, яких ми тоді називали «старі еміґранти». «Хвиль» тоді ще не було пр идумано, цей вислів по - явився аж після розвалу CCCР. М. Cурмач по - годився, а я незадовго почала нервуватись, бо подумала, що юначки, можливо, не будуть його слухати, а будуть шепотіти між собою й смі - ятися, бо н іколи до того часу не чула, щоб М. Cурмач вза галі десь виступав. Aле на даре - мно я хвилювалася. Він добре розумів, як гово - рити з молодими людьми. Дівчата слухали йо - го з великим зацікавленням. Мені запам’я та - лась його розповідь про те, як громада часто в ла штовувала вечірки з оркестрою й танцями. А пари молодих, які познайомились на такій вечірці і потім заручалися, в нагороду діста - вали дарунок від організаторів забави — подо - рож і проживання на Ніяґарі (це було тоді тра - диційне місце для «медового місяц я» – honeуmооn ). М. Cурмач також листувався з українцями у цілому світі. У споминах він пише: «...бачу тут листи від Б. Лепкого (більшість їх я віддав до Aрхіву УВAН), Миколи Угрина Безгрішного, Лева Ясінчука, Іллі Киріяка, Дмитра Донцова, багате листуванн я з Олександром Кошицем і, особливо, з композ итором Павлом Печенігою Углицьким та ін.». Од ного разу дістав він листа з Тієн Cіну (Китай), де громада жалілася, що ніхто про них не пам’ятає, і просить допомогти організувати «хоч маленький відділ січової ор - г анізації... A в 1923 - му р. одержав листа з Ма рокко (Aфрика) від українця, члена Фран - цузького Чужоземного Леґіону, з подякою за лист і книжки...» Отакий незвичайний чоловік був Мирон Cурмач. Не стало Мирона Cурмача і не стало книгарні «Cурма»... Олександра Юзенів , 83 - й Відділ СУА, Ню Йорк .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
