Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2018 друкарню та кн игарню, а М. Cурмач зі спільниками М. Гандзюком і І. Королюком винайняв залишене приміщення та відкрив у ньому книгарню «Cічовий База р», яка була там до 1927 - го р., піс ля чого власники перенесли її на Авеню A і назвали «Cурма». Aж у 1943 - му р. вже сам М. Cурмач перейшов на 7 - му вулицю, під число 11, де «Cурма» проіснувала до не - давна. Вітрина «Cур - ми» у Різдвя ному часі . Щоб втри - матися, крім кни жок у кни - гарні пр одава - лись й інші речі – картки, ґердани, пла - тівки, серпи, ко си, гриби, мед, свічки та кадила. A у передріздвяному часі – кутя й мак. Автор описує, як дійшло до куті: «...дружина попросила мене допомогти їй опихати пшеницю на кутю. Вона мала пшеницю, за в’язану в рушничку, і сказала бити по тому кач алкою... Взяв я ту кутю у «Cурму» і показав своєму робітникові, механікові Теофілеві Ольшанському, який усе потрафив зробити. Він відразу каже: «Чекай, я зроблю сту пу». Взяв чотири дошки, збив докупи, вклав дно і все те оббив бляхою. Опісля ще доробив вели кий товкач. Всипав тоді пшеницю в цю ступу і почали ми пшеницю опихати. Коли ми це робили, зайшла пані Воробцева з Джамайки і питається: «Що ви робите?» – «Та опиха ємо пшеницю на кутю. – «О, будьте такі добрі, зробіть і для мене один фунт». По ній приступа ли інші. І слава про нашу кутю рознеслася по цілій Aмериці...» М. Cурмач, крім сина Мирона молодшого, мав дочку Ярославу, виставка малюнків на склі якої відбулася ц ього року в Українському Музеї у Ню Йорку. Яро сла ва цікавилася українськими писан - ками. Cклала брошурку, де на власних ма - люнках показала всі знаки та символи для писанок. Це зацікавило редактора журналу «Ню Йоркер» М. Розе, і він вибрав з брошурки Шлюб на фотографія Мирона й Aнастасії Cурмач . що ц ікав іше та помістив у тому журналі. Пише М. Cурмач: «Тоді до «Cурми» тиждень двері не зачинялися...» Мирон Cурмач з родиною . Вже при кін - ці сорокових ро - ків минулого століття до Aме - рики почали при їжджати но - ві еміґранти, які після війни про - були п’я ть років у таборах Ді - Пі, по кілька разів проходили пе - ре вірку доку - мен тів і здо - ров’я, т.зв. «скринінґи», і нарешті пере селя - лися до країн за океаном, щоб бут и якнайдалі від CCCР. Велику частину тих «скитальців» становили люди з вищою освітою, мистці, письменники та поети. Для М. Cурмача, який і до того часу дуже шанував і любив творчих людей ( М. Гайворонський, Б. Лепкий, При дат - кевич, Каленик - Лисюк), настав прекрасний час. «Cурма» стала центром українського світу в Ню Йорку й околиці. І я, двадцятилі тня, кожного дня, повертаючись з праці, заходила до «Cурми», щоб купити «Cвободу» (тоді це був щоденник!), найновіші книжкові видання, журнали «Лис Микита», «Нові дні», «Мітлу» та ін., підслухати розмови письменника й гу - мориста Миколи Понеділка, чи Івася Кер - ницького з іншими творчими людьми. Одного разу я, виховниця Пластового куреня ім. Лесі
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
