Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2017 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка ПОВЕРНЕННЯ БЛУДНОГО МУРЧИКА – Чого ти, Мурчику, такий сумний? Що сталося? – привітно махаючи хвостом, запитався песик Бровко. – Я не сумний, я – злий, дуже злий! – відповів котик Мурчик. – Овва! А на кого, чи на що? – Та на Ромка. Зараз тобі розкажу. Ти бачиш, як надворі холодно. Ось бачу, йде Ромчик додому, відчинив дв ері. Думаю, і я проскочу біля його ніг до теплої хати. А він трась дверима! І якраз по моєму хвостику. Ще трохи — і зломив би його. – Але ж, Мурчику, він напевно зробив це не навмисно. А звідки першокласник Ромчик повертався? Адже тепер Різдвяні вакації, т о школи нема. – Його запитай. Я з ним більше не дружу. Він ще мене і копнути хотів, і за двері, як бачиш, викинув, і Мурлом обізвав. Того я йому ніколи не забуду... Та я його своїми зубками лиш так легенько за ногу схопив через штани. Так це від болю я його вкусив, а не навмисно. – Ось бачиш – і Ромчик ненавмисно, і ти ненавмисно. Якщо правду кажеш, то вам помиритися треба, адже ми всі троє друзів. Згадай, як ми ганяли садками і на річку купатися. А в холодні ночі ти залазив до Ромчика під ковдру, а я спав б іля ліжечка на килимку, якого він стелив мені на ніч. – То ви бігали як навіжені. І в річку я не стрибав з вами, а все стояв собі збоку. А в ліжку я співав йому пісеньки до сну. А він мене, свого найкращого друга, викинув на сніг! Таке не забувається. Ось йду я світ - за - очі і більш не повернуся. У ліс піду. Там житиму. – Мурчику! Одумайся, бо пропадеш зимою. А їсти що будеш? Молочка тобі в лісі ніхто не наллє в мисочку. – Ти, Бровку, забув, що ми, коти, на відміну від вас, псів, вміємо миші ловити, а їх повн о в лісі. І по деревах вміємо лазити. Пташка вночі не бачить, а котам все видно. Оце і мій корм буде, а не якесь молоко. Я ж не дитина, а дорослий і сильний кіт! Пройшло декілька днів. Ромчик і Бровко сумували за Мурчиком, все визирали, коли він повернетьс я додому. Серденьками відчували, що котик потрапив у біду. У перший же день свого перебування в лісі, тільки Мурчик вийшов на полювання за мишами, як з нори вискочила лисичка Хитрунка і накинулась на нього з лайкою. Вона голосно затявкала, покликавши в сві дки всіх звірів у лісі,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
