Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 6 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2017 НАША СУЧАСНИЦЯ Марія Бек (1908 — 2005) Мій спомин про Марусю Бек Моє знайомство з покійною д - м Марією Бек відбулося у старій міській раді в центрі нашого міста Детройту у 1949 - му р. А було б добре пригадати, що була я тоді новенька , що прибула з Ді - Пі ( табори для переселених осіб ) , або, як тоді нас звали, «зелена», і між усіма була я наймолодша. Усі присутні жінки були чл енками СУА або Золотого Хреста. Як я туди потрапила? Через два тижні після нашого приїзду до Америки відб увся пікнік на Понтіяку в осел і , яку мала церква Непорочного Зачаття . І цей пікнік влаштовувала Українська Федера ція Мічіґ ану. Але кухнею, як за звичай , зайнялися союзянки. М оя кузинка Марія Сена, яка була однією з них, а т ако ж раніше була головою Округи СУА, мене з моїм чоловіком Василем забрала туди. Там, порадившись, вирішили мені дати роботу – продавати картки до харчів. Можна нині уявити, в якій біді я була ! Я не могла відрізнити « кводра » від « нікля », бо це дуже подібні монети, і не знала, що є « дайм ». А ле всі, хто купував у мене картки, були дуже доброзичливими і ніхто мене не «використав» п ід час повно го розрахунку. Там, біля великого дерева, продавали книжки і , як було мені сказано, робили це нові еміґ ранти Климишини. Справді, для мене їхнє прізвище було добре відоме , але особисто їх не знала і дуже хотіла підійти . Та я була зайнята. І тільки після того, як закінчила справу, пі дій шла до них . Климишини б ачили, що я нова , та радили купити якусь книжку. Але в мене не було й цента, бо м и з чоловіком ще не мали праці. Тоді я познайомилася з деякими союзянками . І Марія Сена запросила мене , коли д - р Маруся Бек п одавала своє ім ’ я на посаду радної міста Детройту. Нас, українців, там було 10 — 12 осіб . Серед присутніх — м е р міста на ім’я Вен Антверб. Він привітав д - р Марусю з кандидатурою рад ної, а відтак підходив до кожної з нас і подавав руку. А д - р Маруся рекоменд увала нас на ім’я і прізвище: Катерина Хом’як, Анастазія Вокер, Ірина Козаченко, Марія Чириба, Емілія Запорожець, Цимбаліста, Курило, Слейбі, Катерина Ковбаса і інші, яких не пам’ятаю. Лише із Золотого Хреста були Анна Левкурт і дві сестри Сенеген, імен я ких, на жаль, не знаю. При самому кінці стояла я. Д - р Марія назвала й мої ім’я та прізвище як новоприбулої з Ді - Пі і жартома додала: «Як одержить громадянство, то буде голосувати, коли він буде кандидатом на мер а». Вен Антверб подав мені руку і сказав: «Welcome to United States and our city ». Ясна річ, я була зворушена і збентежена одн очасно, бо ж у нас в Україні ніхто не був радий чужинцям. Після виборів нашої радної Марусі Бек кожного разу я ходила стояти біля виборчої дільни ці. І не тільки я, але й інші союзянки, з якими ми роздавали листівки. Ми всі повинні бути горді з того , що тоді, коли в нашій рідній Україні ніяка особа, а головне – жінка – не мали ніяких прав, д - р Маруся не соромил ася рекомендува ти нас як українок, які були активні в нашій громаді. Кожен на своє му місці відстоює права українського народу. Д - р Маруся Бек виступала, або була присутня н а кожній імпрезі, що була влаштована нашою громадою, або якщо її запрошували в інші міста . За звичай , звали її «золотоуста» , бо її виступи варто було слухати. Ми пам’ятаємо , як на святкуванні своїх уродин у домівці СУА 9 5 - літня Маруся продекламувала напам’ять цілу поему Тараса Шевченка «Живим і мертвим...» Господь нам , українцям, да в на американській землі ще одну українку, як ою ми гордимося , — астронавтку Гайді - Марі ю Стефанишин - П ай п ер , колишню пластунку. Було б гріхом не згадати мол од у спортсменку з України Оксану Баюл , яка здобула золоту медаль на Олімпійських іграх і після перемоги якої весь світ заговор ив про юн у україн к у. Слава тим українкам, які звеличували наш український народ! А Марусі Бек вічна слава і пам’ять! Олена Кульчицька — Папіж , 94 роки, 81 - й Відділ СУА, Округа Детройт .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
