Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 6 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2017 НАША СУЧАСНИЦЯ Марія Бек (1908 — 2005) Мій спомин про Марусю Бек Моє знайомство з покійною д - м Марією Бек відбулося у старій міській раді в центрі нашого міста Детройту у 1949 - му р. А було б добре пригадати, що була я тоді новенька , що прибула з Ді - Пі ( табори для переселених осіб ) , або, як тоді нас звали, «зелена», і між усіма була я наймолодша. Усі присутні жінки були чл енками СУА або Золотого Хреста. Як я туди потрапила? Через два тижні після нашого приїзду до Америки відб увся пікнік на Понтіяку в осел і , яку мала церква Непорочного Зачаття . І цей пікнік влаштовувала Українська Федера ція Мічіґ ану. Але кухнею, як за звичай , зайнялися союзянки. М оя кузинка Марія Сена, яка була однією з них, а т ако ж раніше була головою Округи СУА, мене з моїм чоловіком Василем забрала туди. Там, порадившись, вирішили мені дати роботу – продавати картки до харчів. Можна нині уявити, в якій біді я була ! Я не могла відрізнити « кводра » від « нікля », бо це дуже подібні монети, і не знала, що є « дайм ». А ле всі, хто купував у мене картки, були дуже доброзичливими і ніхто мене не «використав» п ід час повно го розрахунку. Там, біля великого дерева, продавали книжки і , як було мені сказано, робили це нові еміґ ранти Климишини. Справді, для мене їхнє прізвище було добре відоме , але особисто їх не знала і дуже хотіла підійти . Та я була зайнята. І тільки після того, як закінчила справу, пі дій шла до них . Климишини б ачили, що я нова , та радили купити якусь книжку. Але в мене не було й цента, бо м и з чоловіком ще не мали праці. Тоді я познайомилася з деякими союзянками . І Марія Сена запросила мене , коли д - р Маруся Бек п одавала своє ім ’ я на посаду радної міста Детройту. Нас, українців, там було 10 — 12 осіб . Серед присутніх — м е р міста на ім’я Вен Антверб. Він привітав д - р Марусю з кандидатурою рад ної, а відтак підходив до кожної з нас і подавав руку. А д - р Маруся рекоменд увала нас на ім’я і прізвище: Катерина Хом’як, Анастазія Вокер, Ірина Козаченко, Марія Чириба, Емілія Запорожець, Цимбаліста, Курило, Слейбі, Катерина Ковбаса і інші, яких не пам’ятаю. Лише із Золотого Хреста були Анна Левкурт і дві сестри Сенеген, імен я ких, на жаль, не знаю. При самому кінці стояла я. Д - р Марія назвала й мої ім’я та прізвище як новоприбулої з Ді - Пі і жартома додала: «Як одержить громадянство, то буде голосувати, коли він буде кандидатом на мер а». Вен Антверб подав мені руку і сказав: «Welcome to United States and our city ». Ясна річ, я була зворушена і збентежена одн очасно, бо ж у нас в Україні ніхто не був радий чужинцям. Після виборів нашої радної Марусі Бек кожного разу я ходила стояти біля виборчої дільни ці. І не тільки я, але й інші союзянки, з якими ми роздавали листівки. Ми всі повинні бути горді з того , що тоді, коли в нашій рідній Україні ніяка особа, а головне – жінка – не мали ніяких прав, д - р Маруся не соромил ася рекомендува ти нас як українок, які були активні в нашій громаді. Кожен на своє му місці відстоює права українського народу. Д - р Маруся Бек виступала, або була присутня н а кожній імпрезі, що була влаштована нашою громадою, або якщо її запрошували в інші міста . За звичай , звали її «золотоуста» , бо її виступи варто було слухати. Ми пам’ятаємо , як на святкуванні своїх уродин у домівці СУА 9 5 - літня Маруся продекламувала напам’ять цілу поему Тараса Шевченка «Живим і мертвим...» Господь нам , українцям, да в на американській землі ще одну українку, як ою ми гордимося , — астронавтку Гайді - Марі ю Стефанишин - П ай п ер , колишню пластунку. Було б гріхом не згадати мол од у спортсменку з України Оксану Баюл , яка здобула золоту медаль на Олімпійських іграх і після перемоги якої весь світ заговор ив про юн у україн к у. Слава тим українкам, які звеличували наш український народ! А Марусі Бек вічна слава і пам’ять! Олена Кульчицька — Папіж , 94 роки, 81 - й Відділ СУА, Округа Детройт .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
