Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 35 Ярко вже два роки, як не може ходити після авто ката ст рофи. Не допомагали ні дві важкі операції на хребті, ні що денна терапія. Але батьки не втрачали надії на оду жан ня сина і щоденно молились про до - по могу до Бога і Матінки Божої. Коротке тепле літо наближалося до кінця. Ярко - ві зно ву пора до школи. Ось сьогодні тато з мамою поїхали за необхіднити закупками, а Ярка вивезли на інвалідному кріслі на веранду, закутавши ковдрою хворі ноги. Том, як завжди, був біля нього. Ярко при - думав рухливу забавку для непоси дю щого молодого кота. Прив ’ язува в жмут паперу довгою ниткою, дру - гий кінець нитки закріпляв до палички. Том, почувши шурхіт паперу, то підскакував з a ним, то бігав навко - ло крісла, намагаючись зловити рухливу «мишку». Так вони могли бавитися часто і дов го. Ось і тепер Том зумів зірвати « мишку» з нитки на землю, підкинув її два - три рази в повітря. Раптом дужий порив вітру підхопив паперову кульку і покотив її верандою, потім сходами вниз, де блистіла до сонця вода у невеликому домашньому басейні. Том теж біг, то котився сходами за шелестом «мишки», поки обоє не шубовснули у воду. Том швиденько винирнув, з переляку пчихнув і почав дертися по цементній стіні. Даремно кігті дряпали цемент, але зачепитися не мали за що. Обез силений Том все повільніше і повільніше дряпав стіну. Ярко голосно кл икав на допомогу. Даремно. Тоді рішуче скинув з ніг ковдру, ступив однією ногою на землю, потім другою і, спершись руками на бильця крісла, став на ноги. Підлога, сходи, басейн закрутились перед його очима, страх падіння скував хлопчикові серце. На мить за плющив очі і, переборовши страх, рушив рятувати свого друга, любов до якого була сильнішою за страх. Хитаючись на хворих ногах, дійшов до сходів, і, тримаючись за поруччя, дійшов до басейну. Став на коліна, нахилився і за загривок витянув Тома з води. Кіт, дрожачи всім тілом, притулився до свого рятівника і з вдячністю лизнув теплим язичком в бороду. Ярко зовсім забув, що не може ходити, сміло з Томом на руках рушив до свого крісла. Коли наблизився до сходів, на веранду вибігли мама і тато, які щойно повер ну - лися додому. З тривогою кинулись до сина, та він зупинив їх: – Не треба. Я сам, – і поволі сходами вийшов на веранду. Здивуванню і радості у батьків Ярка не було меж. За поцілунками пішли розпити, як він пішов? – Та дуже просто. Том топився, то я мусів його рятувати, і хтось дав мені сили це зробити... Тепер я вже буду ходити, – радів Ярко. – То ангел твій, синку, за твою вірність нещасному котикові і за твоє добре сер - денько допоміг тобі. Недаремно ми молилися за тебе, – зі сльозами радості мама обні - м ала і Ярка, і мокрого Тома. Святослав Левицький.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
