Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЗА П ’ЯТЬ ЦЕНТІВ Скажіть, що тепер можна купити за п’ять центів? Мабуть, подумаєте хвилину, а відтак махнете рукою: „Ніщо, майже ніщо”. Водночас услужна пам’ять підкаже вам, що яких двадцять років тому, у крамницях, що звалися „файф енд тен сторс”, можна було за п’ять центів купити ряд різних дрібничок. У тих часах п’ять центів коштувала мала булочка чи шоколядка. На звичайний лист наклеювалося марку за три центи... Та ці часи давно й безповоротно проминули. Нині „нікель” чи „дайм” не має ніякої по купної сили. Інша справа, коли вам, наприклад, забракне п’ять центів при плаченні кількадесяти долярового рахунку за газ чи світло. Тоді ви в клопоті, хіба що хтось доброзичливий „позичить” вам „нікеля”. Власне, не позичить, тільки дарує, бо тепер ніхто й не сподівається звороту такої смішно малої суми. Та вчора, йдучи вулицею Мейн - гай, гай, як ця головна вулиця змінилася на некористь за останнє десятиріччя! - я здалека побачила незугарний напис на шматку картону: „Випродаж, тільки п’ять центів”. Випродажі мене не цікавлять, та зацікавила ця гротескова ціна. Підійшла ближче. „Барґен” був не в крамниці, а таки на хіднику, на столі. На ньому лежала гора книжок. Це саме книжки продавалися по п’ять центів. Людині, яку змалку виховали у пошані до книжки, така несерйозна ціна видалася глузуванням. Адже навіть чашка кави коштує в ресторані сім разів більше. Розглянула заголовки, прізвища авторів, перегорнула кілька сторінок. У ніякому разі це не були літературні твори. Це були так звані „пакет букс”, призначені для масового й невибаг ливого читача. Такого, який любить дешеві емоції, всякі сенсації, солодкаві любовні історії, фантастичні пригоди, ба, навіть різні страхіття, що лоскочуть нерви. Що ж, „який пан, такий крам”, як колись у нас казали. Все ж таки у минулому я бачила, що саме цього роду книжки купували - і то не по п’ять центів! - і читали їх то в автобусах, то під час обідової перерви, то в почекальнях лікарів, дентистів. Нині ж ніхто з численних прохожих навіть не зупиниться при столі з книжками, навіть не кине оком. І навіть ніхто з крамничного персоналу їх не пильнує. Мабуть, немає страху, що хтось викраде таку „безвартісну річ”. Я могла б собі сказати: „А яке мені діло до такого обезцінення, хай і нелітературних книжок? Хочуть позбутися ніким небажаного краму, то й віддають його за безцін”. Та мене муляє думка: „а як представляється справа книжки у нас? Чи українські книжки, видавані за важко запрацьовані гроші авторів, не припадають порохом байдужости, ба навіть порохом неохоти? Чи згадка про книжку не викликає у багатьох нетерплячого жесту й різкого: «Я не маю часу читати!» Із життьового досвіду відомо, що коли людина щось любить, завжди якось знайде на це час. Це ж саме, якщо хтось любить і цікавиться якоюсь справою. Дуже рідко, наприклад, почуєте заяву: „Я ніяк не знаходжу часу для телебачення, тому від довгого часу не сів перед телевізійним екраном”. Наскільки щирішою була б заява: „Я не люблю читати. Це мені нецікаво”. Та до цього ніхто відверто не признається! Бо ж таки відомо, що духовна культура формується й збагачується під впливом доброякісної лектури. Ніхто не захоче признатися до духовної порожнечі, яка постає, коли людина нічого не читає. Бувають навіть випадки, що ку пують гарно оправлені книжки - не для того, щоб їх читати, але щоб вони прикрашували хату... Цього, очевидно, не можна узагальнювати. Ще є у нас любителі книжок. Є люди, які купують книжку, і якщо вона їм сподобається, читають її навіть декілька разів. Обмінюються думками з іншими любителями книжок. Є ще у нас люди, які поважають книжку, дорожать нею. Тут ще одне сумне явище у згаданій проблемі: люди, які купують українські книжки і з любов’ю збільшують свою хатню бібліотеку, не є людьми першої молодосте. Цим хочу сказати, що їхні діти чи внуки навряд чи будуть користати з придбаних бібліотек. Бо так, як тепер ця 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
