Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
M. 3. Одежинська Суботні школи Коли американські колонії від ділились від матірної країни, ство ривши З ’єдинені Стейти Америки, населення у цій новій державі бу ло майже чисто англо-саксонське. Така ситуація проіснувала до по ловини 19 ст. Різні історичні та соціяльні процеси довели до того, що сьогодні англо-саксонці тво рять лише 40% усього американ ського населення. Решту творять інші етнічні групи, з-поміж яких найчисленнішими є німці та ірлянд- ці. Коли індустрія в початках сво го розвитку потребувала багато робітників, до ЗСА напливло бага то людей, що походили переваж но із нижчих суспільних верств своїх народів. У них не було сильного відчуття етнічної прина лежносте, а зовсім відмінні жит тьові обставини сприяли тому, щоб вони асимілювались. Однак домі нуюча група не приймала маси но вих імігрантів. Внаслідок того ви творилась ідея, що ці нові при- шельці повинні змішатись і ство рити, разом із попередніми посе ленцями ЗСА, новий етос — аме риканців. Саме життя заперечило цю ідею. На її місце виникла дум ка, що ЗСА повинні стати мозаї кою етнічних культур, де кожна група мала б однакові права роз витку і жодної з них не таврова но б як меншевартісну. Сьогодні вже виразно видно і признано, що повноправний „американець" має коріння у своїй етнічній спадщині і плекає культуру своєї етнічної групи. З іншими групами він спів працює, бо живе серед них, а всі разом працюють для розвитку по літичного, господарського і куль турного життя своєї держави: ЗСА. Етнічна приналежність опреді- люється погодженням, а зберіга ється в першій мірі в родинному домі. Про це не доводиться уже дискутувати — це зовсім ясне. Родинний дім творить підставу, на якій будується характер людини. В цю підставу вкладається також і етнічна культура, до якої людина буде почуватись приналежною. Ця приналежність може відчуватись сильніше чи слабше, залежно від впливів родини на одиницю, та від її дальшого життя, освіти ітп. Хоч які міцні підвалини може дати родинний дім і родинне оточення, воно саме не може на дальшу ме ту зберегти етнічної групи. Щоб така група збереглась у реально стях щоденного життя у ЗСА, по трібно плянової акції цілої гро мади. Молода людина, виходячи із рямців родинного дому, мусить ба чити для себе можливості дальшо го росту в рямцях етнічної культу ри. В іншому випадку окрема ет нічна культура стає непотрібною і занепадає. Наші перші поселенці, це була в першу чергу ця робітнича маса і якщо б не жертвенна і наполег лива праця свідомих одиниць по між ними, ця маса мала усі дані на те, щоб у короткому часі стати типовим „американським етосом“. Багато її так і стало членами на той час сильніших етнічних груп: польської, словацької чи росій ської. Ті, що зберегли свою укра їнську ідентичність мали у тому велику поміч від українських цер ков і шкіл. Здавалося б що ці установи дійдуть до свого пов ного розвою і сповнять усі надії, які їх основники на них покладали, коли наша іміграція у ЗСА попов нилась напливом нових, у більшо сті свідомих свого українства, лю дей після другої світової війни. На жаль воно так не сталось. Парохіяльні школи не виправдали надій, а в більшості зреклися своєї функції зберегти дітей при україн стві. Причини такого стану різно- родні, однак чи не найважливіша із них це факт, що парохіяльні школи не одержали належної під держки з боку свідомої частини українського громадянства. Гово рю тут не про те, що до шкіл ста вилось вимоги, а про те, що шко ли не дістали помочі матеріяла- ми, якої вони необхідно потребу вали. Чому воно так сталось — і чи можна цей процес завернути ■— це окрема тема, яка потребує о- кремого опрацювання. Фактом є, що під теперішню пору парохі яльні школи не мають послідовної програми навчання дітей україн ської мови і культури. Не говорю вже про навчання тих, які прихо дять до школи з незадовільним знанням мови. Нема також програ ми як зберегти і поглибити знан ня україноцнавства у тих дітей, які приносять з дому знання україн ської мови. Тепер у центрі української ви ховної системи стоять суботні школи українознавства. У них гур тується дітвора переважно із сві домих українських домів, які при ходять до школи зі знанням укра їнської мови, а школа це знання у найгіршому випадку піддержує і дає знання їй у письмі. А в най кращому плекає не лиш знання мови, але знання і любов до У- країни, її культури, її минулого, та вказує шляхи як молода люди на може допомогти українській справі в теперішній ситуації. Око- ло 10,000 дітвори і молоді у ЗСА охоплені сіткою шкіл українознав ства. Вони представляють собою цю „надію народу", що за корот кий час повинна перебрати на се бе тягар суспільної праці в укра їнській громаді. Назагал ця мо лодь дістає найкращу можливу за гальну і професійну освіту. її знання і зацікавлення справами у- країнської нації взагалі виходять поза рямці виховних установ, а стають справою, над якою повинна подумати ціла наша громада. Суботні школи не є ідеальною розв’язкою проблеми поглиблення українознавства серед нашої мо лоді, але до тепер це єдино прак тична розв’язка. Починаючи від початкових кляс, суботні школи виказують цю саму слабість що й парохіяльні — брак програми навчання мови, як такої. Вибір слів, що й уживають по наших Букварях, не надається до того о- точення, в якому діти виростають — скільки їх знає, чи потребує знати що така сапа, хомут, чи сом? І взагалі чи не час би вийти зі села, а навчитися слів, що й ди тина потребує в оточенню, в яко му живе? У дальшому навчанні потрібно серії читанок, яка б знання мови постепенно і систематично поглиб- НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1970 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
