Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ОХ, ТІ ЦУКЕРКИ! — Котику, чого де ти такий сумний? Я вже четвертий раз повз тебе пробігаю з папером на шну рочку, а ти й лапою не поворух неш! Чи ти не бачиш, чи може сердишся на мене? — Ні... Але в мене дуже-дуже болить живіт. — Живіт? Я не знав, що в ко тів можуть животи боліти! — Ого, ще і як! Ох! Няв-няв! Не чіпай мене.. Тільки, як кіт не здужає, то він про те не любить багато говорити; він тікає десь під ліжко і тихенько лежить, поки йо му переболить. — Але від чого ти захворів? В мене живіт болить тільки тоді, як з’їм забагато цукерок. — І в мене... — Хіба ж ти любиш цукерки? —- Зовсім ні, але я люблю те бе, а тому я поїв ту шоколяду, що ти мені дав... -—- О, так, так... Пригадую... Це було вчора, як я прийшов зі шко ли, а ти просив їсти, а я не міг знайти ключа для відкривання тво їх котячих баньок... Але ж тобі спершу хліба давав, правда? Чо го ж ти не взяв? — Бо ти його намазав мармеля- дою. Коти мармеляди не їдять. — Але ж то таке добре!.. — Для тебе, але не для мене! Я чекав-чекав, нічого ліпшого не дочекався, то вже з голоду з’їв шматок шоколяди, що ти мені дав. А тепер — біда... — Бідний котику, вибач мені! Я вже не буду! Дивись: ось ключ для відкривання твоїх баньок, кла ду його у цю шуфлядку. Він тут завжди лежатиме, і віднині ти сам будеш мені його знаходити. Я і сам постараюся відтепер їсти менше цукерок, щоб і в мене не болів живіт. Ганна Черінь Вірш ики Д Л Я Садочка (П и т а є в и х о в а т е л ь к а -е а д ів н и ч к а , в і д п о в ід а є о д н е з д іт е й . У с і д іт и роблять в ід п о в ід н і р у х и і в ід т в о р ю ю т ь з в у к и , п р и м о в л я ю т ь „ х л ю п у “ , „ ч о в г и “ , „ с т у ки" й ,,ш у - ш у “ ) . 1. А хто має д о б р у звичку, любить мило та водичку? Хто з вас, діти, б е з принуки д у ж е часто миє руки? Я чемненько, б е з принуки дуж е чисто мию руки. Хлюпу, хлюпу, хлюп! 2. А хто має д о б р у звичку, витирає черевички? Пам’ятай, що мама просить бр уду в хату не наносить! Я умію витирати, не внесу піску до хати. Човги, човги, чов! 3. А хто має щітку й пасту, хто на щітку пасти класти ані трохи не ш кодіє? Хто почистить зубки вміє? Чистить зубки я умію щітки й пасти не шкодію. Ш у-шу, шу-шу, шу-шу-шу! 4. А хто має д о б р у звичку, хто складає на поличку авто, лялю і м’ячі, щ об не бігали вночі? Я ту д о б р у звичку маю, на поличку я складаю — авто, лялю і м’ячі, щ об не бігали вночі. Стуки, стуки, стук! Г. Чорнобицька ЇЖАЧОК ПРОКИНУВСЯ Взимку їжачок спав у лісі під купою хмизу. Та ось прийшла вес на, з’явилася молода травичка, ї- жак виліз із свого зимового лігва — його й упізнати не можна: на колючках суха трава, мох, старе листя поналипало. Виліз їжак, по зіхнув, потягнувся і взяв свою ко лючу шкурку чистити. Об гілоч ки, об кущі потерся, язичком себе облизав. Роздивився, струснувся і побіг на полювання. Цілу зиму їжак нічого не їв. Схуд, виголоднів. Тепер йому хай попадуться черв’ячки, жуки та жа би — вмить упіймає і з’їсть. Дивишся — небагато часу ми нуло, а їжачок поправився, сили набрався. Тепер уже не тільки з жуками та з жабами — він і з змією спра виться, аби тільки попалася вона йому. Г. С. ВЕСЕЛІ ЧЕРЕВИКИ А у мене черевики Самі чують, де музики, Самі в коло Ідуть, Мої ніжки Ведуть! Черевики — танцюристи, Не дасьте мені присісти? Через вас, Через вас, Я танцюю весь час! Інна Кульська Надія Приходько ПІСНЯ КРАПЛИН Ще Снігурка по діброві В білих чобітках ступа, Сині килими чудові Щедро зорями всипа. І тріщить мороз до ранку В рукавичку ніс хова. Та вже радісну веснянку Пташка весело співа. УНОЧІ ПАДАВ СНІГ Глянула я рано вранці у вікно. Ах, чомусь змінилося все кругом. Кущик має шапочку із снігу, Де поділась стежечка, не знайду. Білий і пухкесенький вкрив сніжок. Все моє подвірячко і садок. Інна Кульська ВЕСНЯНІ ПРОМІНЦІ Ми — радісні промінчики, Ми — сонечка синки! До нас свої долонечки Простягують гілки. Ми пестим ніжні брунечки Берізоньки — красунечки; Стрибнем в зелену балочку — Розбудимо фіялочку! ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
