Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Н а ш е інтерв'ю У проводі Дому для Старших Про Дім для Старших їм. Івана Франка. в Торонто вже багатої пи сала наша преса. Та все ще ли шається загадкою, як і чому тіль ки в тій місцевості він постав. По мнімо іПІЕІКуЧО'ї потреби Й постій них намагань інші осередки на те не СПрОіМОГЛИІСЬ. Звертаємось із запитом до го лови Товариства п-іні Євгенії Па стернак. Свого часу 'в, «ас уже писалось про' той почин. Отже те пер лиш доповнюємо ті дані — так би мовити — з першого дже рела. —- Ідея Дому для Старших зро- диїлаїсь при Відділі Фонду Допо моги Українців Канади в Тоїронто ще у 1956 р. Тоді то 'створилось для тієї цілі окреме товариство „Український Дім для Старших", що зареєструвалось у 1957 р. Воно (відкрило крамницю з ужи ваними речами, що- їх дарувало українське громадянство. Але з тим не пощастило. Крамниця за лізла їв борги. Щойно тоді, коли українське жіноцтво Торонта' взя лось за це діло, крамниця стала приносити дохід. — Неівже можніа було оперти ц і лу акцію іна тому ділі? -—- Матеріяльно ні, але мораль но так. Вже сам жіночий гурт, що так ревно працював коло- нього, ширив запал і довір’я до тієї справи. Громадянство побачило, що справа на добрій дорозі. По чали напливати добровільні дат ки, влаштовувались імпрези. Це ваг скріпило фонди і настанову товариства. А їв 1963 р. (воно ді стало урядове право добродійної установи. —• Поясніть прошу, значення того факту. —- Це право мають тільки ті товариства, що можуть івиїказа- тись знанням проблем того роду, безіїнтереісоівяою працею членів із доказом твердої Фінансової бази. Це все дає урядові запоруку, що товариством, керують відповідаль ні особи, яким можна доручити державні субсидії. Таку й отри мали мій в сумі 18,000 долярів,. Запитуємо про дальші етани того шляху. — Доволі трудно було підшу кати. відповідний дім у добрій > 0 - кол'иці. Потім виринула потреба ремонту чи пак присіпосіблеініня його до наших потреб. Потім при йшло влаштування Дому, 'в чому знов допомогло жертвеніне жі ноцтво-. Але, мабуть, найтрудіні- шою справою було підшукання персоналу для ведення Дому. У нас немає вишколених сил, а не- українціїв ми іне хотіли затрудню- ватиі. Адже головною прикметою захисту є його1 українська' атмо сфера! Але й тут допомогло на ше жіноцтво, що в перших почат- мах перебрало на себе головний тягар праці. Тепер уже справа персоналу розв’язана і з тим не маєімо клопотів. Цікава картина1! Виглядає, що шлях шостий, але скільки було в (ньому закрутів! Вісім років про йшло від зроідження задуму аж до здійснення. І в найскрутнішу хвилину виручало наше жіноцтво своєю жертвенною безіменною працею. Як усюди, де треба сер ця й зрозуміння для справи. Але сама голова? Від її постаті промінює ділоівість і знання спра ви. Воїна не згаїдує про свою ро- лю в тому ділі. Але недаром отри мала від Централі Комітету Укра їнців Канади у Вінніпегу Шевчен ківську меідалю і грамоту. Від 1961 р. вона є головою Товари ства „Український Дім для Стар- шиіх“ і керує його справами. Тому й ставимо кілька питань. Адже читачкам „Нашого Життя “ хочеться довадатиісь про централь ну особу того почиїну! Пані Єв генія походить із Скалатчиіни на Поділлі. У 1938 р. вона здала ма- гуру в оахороінкарській Семінарії у Львові, а в 1942 р. закінчила Учительські Мату ральці Курси в Тернополі. У 1946 р. була сту денткою університету у Франк фурті, де студіювала філософію. А в 1948 р. приїхала до Канади, де доповнила освіту вищим тор говельним курсом. Це, так би мовити, перебіг її освіти. А фахова чи громадська праця? Ще будучи ученицею Се мінарії провадила літні дитячі садки на заклик Рідної Школи. Закінчивши Семінарію провадила українське дошкілля в Одеську, а під чаїс боліьшшицьїкої окупації Галичини вчителювала. У 1942 р. переїхала на, Підляшшя, де в Вюь лодаві і Білій Підляській вперше зустрілась із справами, суспільної опіки. Там же вона увійшла до Українського- Допомогсвого Комітету, де була' рефереінткого шкільних справ, суспільної опіки та полонених. У 1944 р. виїхала з чоловіком інж. Євгеном Пастер наком до Німеччини. Тут браіла участь в опіці над українськими втікачами у Вайм-арі, де інж. Па стернак був галовою УДК, займа лась тим і в переходовім таборі в Герсфельді. У печатках органі зації ЦПУЕ у Франкфурті була його головною касієркою. Пере їхавши до табору Майнц-іКасеель вчила в народній школі, була' хо ристкою й адміністраторкою хору та опікункою дошкілля з рамеїни ОУЖ. Крім того була інструктор кою народніх танків гуртка моло ді, що здобув першу нагороду в міжнародньому фестівалі в Гана®. В Канаді теж включилася в гро мадське життя. Була орг. рефе- ренткою Фонду Допомоги Україн ців Канади при Відділі КУК у То ронто і головою 'Контр. Комісії Відділу КУК. Аж поки не полони ла її праця в Т-ві „Український НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1965 11 П-ні Євгенія Пастернак Mrs. Eugenie Pasternak, President of Ukrainian Old Age Home, Inc. in Toronto, Canada.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
