Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Н а ш е інтерв'ю У проводі Дому для Старших Про Дім для Старших їм. Івана Франка. в Торонто вже багатої пи сала наша преса. Та все ще ли шається загадкою, як і чому тіль ки в тій місцевості він постав. По мнімо іПІЕІКуЧО'ї потреби Й постій них намагань інші осередки на те не СПрОіМОГЛИІСЬ. Звертаємось із запитом до го лови Товариства п-іні Євгенії Па стернак. Свого часу 'в, «ас уже писалось про' той почин. Отже те пер лиш доповнюємо ті дані — так би мовити — з першого дже рела. —- Ідея Дому для Старших зро- диїлаїсь при Відділі Фонду Допо моги Українців Канади в Тоїронто ще у 1956 р. Тоді то 'створилось для тієї цілі окреме товариство „Український Дім для Старших", що зареєструвалось у 1957 р. Воно (відкрило крамницю з ужи ваними речами, що- їх дарувало українське громадянство. Але з тим не пощастило. Крамниця за лізла їв борги. Щойно тоді, коли українське жіноцтво Торонта' взя лось за це діло, крамниця стала приносити дохід. — Неівже можніа було оперти ц і лу акцію іна тому ділі? -—- Матеріяльно ні, але мораль но так. Вже сам жіночий гурт, що так ревно працював коло- нього, ширив запал і довір’я до тієї справи. Громадянство побачило, що справа на добрій дорозі. По чали напливати добровільні дат ки, влаштовувались імпрези. Це ваг скріпило фонди і настанову товариства. А їв 1963 р. (воно ді стало урядове право добродійної установи. —• Поясніть прошу, значення того факту. —- Це право мають тільки ті товариства, що можуть івиїказа- тись знанням проблем того роду, безіїнтереісоівяою працею членів із доказом твердої Фінансової бази. Це все дає урядові запоруку, що товариством, керують відповідаль ні особи, яким можна доручити державні субсидії. Таку й отри мали мій в сумі 18,000 долярів,. Запитуємо про дальші етани того шляху. — Доволі трудно було підшу кати. відповідний дім у добрій > 0 - кол'иці. Потім виринула потреба ремонту чи пак присіпосіблеініня його до наших потреб. Потім при йшло влаштування Дому, 'в чому знов допомогло жертвеніне жі ноцтво-. Але, мабуть, найтрудіні- шою справою було підшукання персоналу для ведення Дому. У нас немає вишколених сил, а не- українціїв ми іне хотіли затрудню- ватиі. Адже головною прикметою захисту є його1 українська' атмо сфера! Але й тут допомогло на ше жіноцтво, що в перших почат- мах перебрало на себе головний тягар праці. Тепер уже справа персоналу розв’язана і з тим не маєімо клопотів. Цікава картина1! Виглядає, що шлях шостий, але скільки було в (ньому закрутів! Вісім років про йшло від зроідження задуму аж до здійснення. І в найскрутнішу хвилину виручало наше жіноцтво своєю жертвенною безіменною працею. Як усюди, де треба сер ця й зрозуміння для справи. Але сама голова? Від її постаті промінює ділоівість і знання спра ви. Воїна не згаїдує про свою ро- лю в тому ділі. Але недаром отри мала від Централі Комітету Укра їнців Канади у Вінніпегу Шевчен ківську меідалю і грамоту. Від 1961 р. вона є головою Товари ства „Український Дім для Стар- шиіх“ і керує його справами. Тому й ставимо кілька питань. Адже читачкам „Нашого Життя “ хочеться довадатиісь про централь ну особу того почиїну! Пані Єв генія походить із Скалатчиіни на Поділлі. У 1938 р. вона здала ма- гуру в оахороінкарській Семінарії у Львові, а в 1942 р. закінчила Учительські Мату ральці Курси в Тернополі. У 1946 р. була сту денткою університету у Франк фурті, де студіювала філософію. А в 1948 р. приїхала до Канади, де доповнила освіту вищим тор говельним курсом. Це, так би мовити, перебіг її освіти. А фахова чи громадська праця? Ще будучи ученицею Се мінарії провадила літні дитячі садки на заклик Рідної Школи. Закінчивши Семінарію провадила українське дошкілля в Одеську, а під чаїс боліьшшицьїкої окупації Галичини вчителювала. У 1942 р. переїхала на, Підляшшя, де в Вюь лодаві і Білій Підляській вперше зустрілась із справами, суспільної опіки. Там же вона увійшла до Українського- Допомогсвого Комітету, де була' рефереінткого шкільних справ, суспільної опіки та полонених. У 1944 р. виїхала з чоловіком інж. Євгеном Пастер наком до Німеччини. Тут браіла участь в опіці над українськими втікачами у Вайм-арі, де інж. Па стернак був галовою УДК, займа лась тим і в переходовім таборі в Герсфельді. У печатках органі зації ЦПУЕ у Франкфурті була його головною касієркою. Пере їхавши до табору Майнц-іКасеель вчила в народній школі, була' хо ристкою й адміністраторкою хору та опікункою дошкілля з рамеїни ОУЖ. Крім того була інструктор кою народніх танків гуртка моло ді, що здобув першу нагороду в міжнародньому фестівалі в Гана®. В Канаді теж включилася в гро мадське життя. Була орг. рефе- ренткою Фонду Допомоги Україн ців Канади при Відділі КУК у То ронто і головою 'Контр. Комісії Відділу КУК. Аж поки не полони ла її праця в Т-ві „Український НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1965 11 П-ні Євгенія Пастернак Mrs. Eugenie Pasternak, President of Ukrainian Old Age Home, Inc. in Toronto, Canada.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
