Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Пригода під ліском Олесь дуже любить звірят. Ча сто ходить з татком на прогулян ку то в поле, то у поблизький лі сок. Тоді буває Олесеві дуже ці каво слухати таткових розповідей про зустрічних звірят, як от -- хом’ячка, зайчика, кертицю, їжа ка. І от, ці відомості одного разу стали йому в пригоді. А було це так: Вийшов він собі одного по полудня сам на прохід. Була осінь, тепло, тихо. Всюди у пові- тр’ї і по полях снувалось паву- тиннячко, ,,бабине літо“. Олесь минув поле: і йшов поволі стежин кою попід ліском. Коли оце ізда- лека нагло почулись дитячі кри ки, якийсь галас, гармидер. І тут же із-за закруту показався гурт малих хлопчиків, що навперейми кричали, вимахували руками і -— то сходились разом, то відскаку вали на боки. А коли нагло ціла громадка пустилася бігом вниз до річки, Олесь здивувався: що це може бути? Може сталось щось злого -— гадюка котрогось вку сила, чи що? Він, не гаючись, бігом рушив у бік громадки. Несподівано скочив між хлопчиків, і жахнувся від того, що побачив... Ото, вони во- лікли засилене на мотузок мале, вкрите пилюкою і реп’яхами, ле две живе, звірятко. Нахилившись, пізнав Олесь, що це був їжак. Вони, мабуть, із-за колючок не могли його взяти в руки, то ж закинули на нього впоперек мо тузяну петлю і так волікли ку дись. Олесь миттю вихопив їм із рук мотузок і крикнув: — Бійтесь Бога! Хлопці, та що ви робите? Чого мучите малу тваринку? Нахилився над їжачком, звіль нив від петлі та перекинув на свіжу травичку. А він, із покри вавленою мордочкою, покорчени- ми ніжками, заплющеними очка ми, лежав, мов неживий. Але хлопчики не здавались. Навипе редки кричали: •—- Це наш їжак! Віддай нам його! Олесь лиш погрозив їм, пока зуючи п’ястук. А що він був біль ший і дужчий -— вони на хвилину відступили. Нараз один із них, здається Івась, крикнув: — О, ти не знаєш, який це шкідник, злодій! Ми його впійма ли на гарячому, він якраз ніс на стромлені на колючки, крадені яб лука до своєї криївки. А Семко собі: — Це поганий звір! Ми про нього чули, який він неохайний. Він, кажуть, колись мав гладень ку шерсть, але тому, що ніколи не вмивався, брудна шерсть злі пилась у колючки. То ми його тягнули до річки, там хотіли ску пати, щоб він назад дістав гла деньку шерсть. Віддай нам його! — Нізащо в, світі! —- гукнув Олесь. А по хвилині: — Послу хайте хлопці, я вам скажу щось цікаве. Коли діти вмовкли, Олесь по чав: -— Ці яблука, які їжачок тяг нув до своєї криївки, це звичай ні лісові кислички і він цим ні кому ніякої шкоди не вчинив. А щодо колючок, то це така байка, яку розказують няні всяким Юр- зам-Мурзам, що не люблять вми ватися. Татко мені сказав, що їжачки вже родяться з білими м’якими колючками, які пізніше тверднуть і темніють. —- Не може бути! — здивува лись хлопчики. —- То його не треба вже купати в річці? — Не лиш що не треба, але він міг би втопитися. То буває так: коли його ворог, лис, хоче їжака пожерти, а не може через колючки, бо він скручений і на їжений, лис скочує його в воду, де він мусить розкрутитися, -—- тоді він і пропадає в лисячих зу бах. Діти глянули спочутливо на збідоване звірятко і видно було, що їм стало шкода їжачка. Тим часом їжачок очуняв: ви тягнув лапки, розкрив очка, про стягнувся, позіхнув. З того ско- ристав Олесь, загорнув звірятко у свою хусточку і сказав: — А тепер, хлопці, занесемо його до нас, додому. Так і зробили. Вдома, пан Шумський, татко Олеся, коли довідався про цілу пригоду, оглянув звірятко і ска зав: —- Це молодий, здоровий і сильний їжак, нехай він живе собі в нас. — А що він буде у нас роби ти? ■— поцікавились діти. — О, він дуже пожиточний, — сказав пан Шумський. — Буде в хаті нищити тарганів, стоног і мишей, а в садку і в городі шкід ливих слимаків та різних комах. По хвилині Олесь приніс ми сочку теплого молочка, яке їжа чок радо вихлептав. Відтак пусти ли його в садок. Допізна пан Шумський розказував, дітям про життя і звички тварин. І всі були такі раді, що пригода з їжачком так щасливо для нього скінчи лась. — Послухайте, хлопці! Я вам скажу щось цікаве. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1964 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
