Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Не ображуймо себе нів... А потім завдала довільно ви брану частину вивчити напамять. Багато було в шкалі різних ви падків, що мені пригадуються. Раз г-амятаю, як Малицька викликува ла за порядком найкращих уче ниць, що не вміли відповісти на питання. Випадково я знала це і дочекалась похвали: — Пізнати, що вона вчилася! Мене душив сміх і я ’Мусіла ви тягнути хустинку до носа й зату лити лице. Сама я і мої сусідки кругом знали, як мало я вчилася і дбала тільки виконати домашні завдання. Правда, я вважала на годинах і схоплювала все те, що Малицька лам викладала. І щойно пізніше я зрозуміла, що це була заслуга її прекрасного викладу і кожен, хто слідкував би за ним, не мусів би вдома надто багато вчи тись. Другий такий епізод трапився моїй товаришці Галі Ходоровській. Малицька завдала українську за дачу на вільну тему. Галя мала її прочитати на голос. Читаючи, .між ііншим сказала „на кріслатій косодеревині...“ — Що, що? спитала Малицька. Повтори! За неї відповіла Галя Скварок, вимовляючи виразно: — На: кріслатій косодеревині... — Ага, то видно, що ти їй на писала задачу, завважила пані Ма лицька. У сміялись ми тоді добре. Щороку влаштовували ми в залі Нар; Дому разом із ученицями се- минара Шевченківські свята. Це ж патрон нашої школи! Виділова школа давала звичайно кілька то чок. Це був звичайно виступ на шого хору, що його провадив ду же добре проф. Мартинюк і декля- мації або інсценізації. Настуся спі вала сольо на тлі хору, а я декля- мувала або виступала в „Трьох ду шах” Шевченкового „Великого льоху”. Вшановували ми також імянини Малицької дня 3. червня. Того дня не було в нас школи (це найваж- кіше). Памятаю, як мені трапився тоді нещасливий випадок. Чекаючи приходу іменинниці ми- сиділи в клясі. А я, непосидюща, вискочила, щоб подивитись, чи не йде вона з першого поверху з канцелярії. Спідничка була в мене вузенька, а кроки великі і хапаючи по два схо ди нараз, почула я, що спідничка У липневому числі „Нашого Життя” заторкнено справу образ. Авторка наводить твердження, що „в нас надзвичайно легко люди ображуються" Коли поборювати зло, то на мою думку слід перше розглянути та громадою проаналізувати питання — чому в нас так „легко” людей обиджають? Справа, де хто сидів, та якою ложкою їв — смішно мала. Годі про це говорити! Але є зовсім без підставні, каригідні обиди людей, що працюють у політичній, нау ковій, мистецькій та громадській ділянці. Критика й обида — це поняття зовсім собі протилежні та з собою незгідні. Критика — щира і твор ча — дає людині можливість пе- трісла попри шов з лівого боку. А тут уже чую кроки нашої вчитель ки. Я в розпуці згорнула обі поли до купи і .майнула до кляси. Співа ли, бажали, вручили; подарунок. Це все вийшло самочинно, без чи єїсь принуки. Якось це скінчилось для мене щасливо. Як я зайшла до дому в такій спідниці, не знаю, але ті імянини пані Константани мені глибоко врізались у память. Памятаю також, як відкрили у Львові другу українську школу ім. Б. Грінченка при ГородецькІй вул. в малому партеровому домі з ґан ком. Пані Малицька повела нас па рами на посвячення школи і сама промовляла звучним голосом із ганку школи. її палкі слова про значення української школи за- памятала я до тепер. Памятаю ще академію в честь І. Франка, до якої ми підготовля лись. Я деклямувала його „Най- •мита” і пані Малицькій довелось багато зо мною працювати. По правляла наголос, зазначувала всі відтінки вимови. Мабуть ніколи вже не працювала я так над декля- мацією, як при цьому вірші. Закінчивши восьму клясу, ро зійшлись ми до різних середніх шкіл і попрощали нашу господи ню кляси. Звязок із панею Ма- лицькою перервався. Перша світо ва війна і еміграція вирвали мене з рідного середовища. Софія Дорошенко реоцінити свої дії, скоординува ти свої сили, піднятись на вищий рівень. Та, нажаль, у нас щирої, друж ньої критики таки мало, бо на щи ру та гідну змістом критику треба бути обєктивним, треба основно знати дану ділянку та можливо сті її праці. А найважнішим — критик мусить бути „дженТл- меном” чи людиною чести! А ось, перегляньмо пресу за о- станні роки, пригадаймо собі різні збори, засідання, наради... Там знайдемо не „щиру” критику, а „щиру” обиду всіх, хто тільки на цаль вищий від пересічної люди ни. Це жахливе явище зродило фальшиве переконання, що це не є обида, занепад нашої громад ської моралі, але „чесна” критика в імя вищих справ. Цей підхід до критики закорінився і продовжу ється. Кругом нас бачимо „крити ків”, яким здається, що вони непо мильні в усіх ділянках життя у- країнської спільноти. Таких явищ не було на рідній землі. В житті нашого селянства панувала глибоко закорінена по шана людської гідности. Ця за сада діяла також у житті міської спільноти. Честь людини — це великий скарб. Які переживання взяв на себе український нарід, щоб жи ти чи згинути в обороні своєї че сти! В обороні чести людини слід нам мобілізувати громадську опі- нію і послідовно поборювати1 тих „критиків”, що їх зродили емігра ційні злидні на шкоду загальній справі. Критику нехай ведуть лю ди високої інтелігенції, знамня та чести. Коли громадська опінія роз в'яже проблему обид, тоді „обра за” за місце при столі стане малою суспільною проблемою. На розраду обидженим, а під держку „образникам” не слід на водити прикладу критики прези дента., бо тим критикам дали на лежну відсіч десятки міліонів гро мадян ЗДА, голосуючи за Айком. Може краще навести сотню по зитивних прикмет американської спільноти, що їх направду варто засвоїти й нам. С. Онуфрик Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top