Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ші празники зїжджалась уся око лиця і нашої гостинної хати ніхто не минав. Галина зажила у Суховолі та не для дозвілля і спокою. Вона зараз живо звязалась із молоддю в Бро дах та увійшла до різних това риств. У студентському т-ві „Смо- лоскип“ брала живу участь. Не зважаючи на дощ чи снігові заме тілі вола пішки що понеділка при ходила до Бродів на сходини, ще й заохочувала подруг, щоб вони не були „на марґінесі, між товари- шами“. Допомагала в різних ім презах, часто виступала з декля- маціями, які виголошувала з ве ликим чуттям. За деклямацію Шев- ченкового „І ти мене, милий Боже, на вік забуваєш ..влада наклала на батька грошову кару. У т-вах ,,Просвіта“, „Рідна Школа“ і Со юзі Українок вона виконала вели ку роботу. Коли в Бродах святку вали' 25-літній ювілей „Просвіти", вона привела на площу 600 дівчат, що виконували вправи до народніх пісень. Перед цим святом ходила пішки від села до села по Брідщині і збирала дівчат по праці на впра ви. „Новий Час“ писав, що такого здвигу Броди ще не бачили. Тиж день пізніше ті самі, дівчата висту пили в Підлиссі біля могили1 Мар- кіяна Шашкевича, а дальше знов на ювілею „Просвіти** в Підкамені. І всюди провадила їх Галина, ви користовуючи своє замилування до руханки і вправ. Ці мандрівки і праця так її ви снажили, що занепала на здоровю. Лікар порадив їй відпочити у гір ському кліматі. Родина Галущин- ських із Тернополя запросила її замешкати у їх віллі у Ямній. їх дочка Люся була близькою това ришкою Галини. Звідтіля Галина часто писала до мене, бо її дуже хвилювала розпочата робота у Брідщині і вона прохала мене тут і там її заступити. Вибух війни1 і розвал Польщі спровадив її до Львова. Відкрила ся змога заробітку і Галина стала працювати в якійсь установі. Там я відвідала її дня 7. вересня 1940 у її кімнаті при вул. св. Марка. З иею мешкала наша молодша- се стра Марійка, що вчилася. Ми чекали того вечора дуже довго на Галю. Коли прийшла, я завважила певну зміну у неї. Вона була немов втомлена, але й дивно мовчалива. Спиталась тільки ми- моходом, чи ми не спали б тут без неї. Але не пояснила ближче цього і іми всі разом пішли спати. Вночі збудив нас сильний стукіт до бра ми. Я побачила, що Галя не спала, а сиділа з вервицею в руках і мо лилась. Потім сказала, що це пев но прийшли по неї. У міжчасі сто рожиха відчинила двері і в нашу кімнату вдерлося зі страшним кри ком чотирьох Н'КВД-истів зі збро єю в руках. — Я могла вчора втекти, але бо ялась, щоб наші батьки і ви не потерпіли. Моліться за мене... шеп нула вона мені на прощання. Для нас почався час страшної тривоги. Я докоряла собі, чого приїхала до Львова, бо може вони удвох із Марійкою були б скри- лись. Ми стали вичікувати при різ них тюрмах, щоб довідатись що- небудь та щось передати: Даремне все! Це ж вона попала в гурт аре штованих 59 націоналістів, що їх потім судили у відомому процесі членів ОУН. Про це увязнення й процес вона сама потім оповідала. Катували її при допитах несамовито. Вже на першому допиті вона від болю втратила притомність. Подробиць ми не довідались від неї ніколи. Сказала лиш, що на запит проку рора, чи вона застрілила б Сталі на, відповіла: — Якщо б це був наказ органі зації — так. Підсудних процесу 59 засудже но на смерть, і їх переведено до „келій смерти“. Там кілька разів виводили їх уночі на розстріл, при- мінюючи всі засоби залякування. Однієї ночі таки розстріляли одну з-поміж них, Душку Ковалюк, доч ку священика зі Скнилова. Нагло урвалось оце вивожува-ння на роз стріл і вони довідались пізніш, що їх „помилувано**. Одного дня їх навантажили в вагони й перевезли через Броди до Бердичівської вяз- ниці. У Бродах вдалось їй викину ти з вагону коробочку від сірни ків, де була записка про неї та її долю. Ця коробочка дісталась до моїх рук і це була перша вістка про неї від хвилини її арешту- вання. Коли німці дійшли до Бердичева, звільнили вязнів із тюрми. І от од ного літнього дня під вечір зяви- лась на приходстві у Суховолі змаргана, худа постать. Важко бу ло пізнати у тїй знищеній молодій жінці нашу Галю. Але це була во на. Яка радість запанувала тоді! Сільські діти1 принесли їй квіти, а з околиці зїжджались селяни, щоб її побачити. її ж знав майже весь повіт. Галя, втомлена і виснажена, всіх стрічала привітно і старалася вдоволити. Бо ж приїзжі розпиту вали про своїх, що були заарешто вані, раділи її звільненням, хвилю вались тим, що далі буде. Недовго тішились ми Галею. Ледве проминув тиждень від її прибуття, коли курієр привіз кар- точку. Вона притакнула і ми вже знали, що це її вириває з-поміж нас. Наша бідна, хвора на серце мати, заплакала, а батькові, що сидів непорушно, тільки дві сльо зи покотились по обличчі. Я при їхала теж, щоб її переблагати. Але я знала заздалегідь, що рі шення Галі ніхто не переробить, бачила, як вона ходила по кут ках нашої хати, як прощалася з нашим городом. Це ще більше стиснуло мені серце. Страшне пе редчуття! І справді, тільки Галя зявилась у Львові, коли по двох днях її заарештували на вул. Руській. Та Божа опіка її не по*- кидала. Просто чудом удалось їй втекти з вул. Лонцкого під час проходу з подвіря. У Галичині важко було скрива- тись. Для організації вже не мог ла принести користи, ТО' ж ріши лась виїхати до Німеччини. Там під чужим прізвищем могла скритись, а навіть студіювати. І справді, за писалась на дентистику у Мюнхе ні і почала з успіхом, складати іспити. Але всеж не могла відор- Ьатись від громадських завдань. Увійшла в контакт із робітниками, що їх вивезено до Ра<йху і вже стала обїжджати їх осередки. Зго дом стала звязковюю між Німеччи ною і краєм. І врешті в Берліні, на звязковій кватирі у п-ні Гайдер, попала в руки ґештапо. Слідство став переводити відо мий із своєї жорстокости кат іВір- зінґ. Знов почалось для неї страш не катування. Розказували про нього Btf3Hi і призналась до цього потім тюремна адміністрація. Га лина не заломалась. Тільки вона передчувала свій кінець. Через од ну дівчину, що виходила на волю, вона попрощала нас, сестер, бать ків, свої добрі дві тети і вуйка та не забула мого синка Ігоря, якого хресною мамою була. Зга- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
