Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
тепер не можу допомогти. Але, не дивлячись на моє велике бажання бачити Тебе і допомогти Тобі добитися до вершин успіху, слави, я перш- усього бажаю дати Тобі один спадок: багатство душі. Полягає воно не на тому, що видиме для всіх, що набуте, що манить блискучою позоло тою, але нікому не знане, соромливо і скромно сховане в душі. Це її світло. Ясність. Назвім це ясність. Це її зміст, глибший і більший, як усе, що бачиш. Якщо цього немає, життя стає немов дорогоцінний дзбанок: гар ний, але надутий і порожній. Я не можу Тобі цієї ясн-ости накинути. Кожному її що інше приносить. Але, я хотів би, щоб це було світло, що освітило б усі Твої сумніви, розяснило всі турботи і було дороговказом. Мені це дає музика, мої пісні. Нехай вони тепер незрозумілі, може навіть наївні для тих, що дозрівали після мене. Часто, якщо не казати, завжди, молоде покоління нехтує тим, що тво рили перед ними, з ними ж бо прийшов на світ більший розвій. Тільки за сторіччя поверта ється зрозуміння праці дідів. Тільки, Ти обу рюєшся цілком несправедливо на те, що Твій тато не створив чогось, що імпонувало б світові. Творець може творити тільки так, як наказує йому його душа. Тут не його провина, що при рода не наділила його геніяльністю. До того, моє покоління не думало ще про те, щоб імпо нувати світові, тільки щоб дати щось народові, якому світ нічого не дав. Бажання молодого покоління відмінні від мого. Це підстава розвою людства. Тут усе було б у порядку. Тільки, що завдання моло дого покоління не висміювати і закидувати без- вартість зробленому перед ними, але розвивати Ідеї, що прийшли з ними на світ. Подумай, яким шляхом розвивалась людська думка тільки кіль кох поколінь, коли йшлося про осідок на землі: Бог — Край — Батьківщина -—■ Бог і Бать ківщина — Людство —■ Бог і Людство. Як думаю, що Ти стоїш перед цим остан нім. Не можу заперечити краси цього, бо воно всеобіймаюче. Я хотів би тільки, щоб Ти вміла виконати свою частиночку обов’язку так, щоб у тому святі людства не забракло народу, з якого Ти вийшла. Бо Ти, моя Доню, на жаль, емігрантка, тобто людина, до якої життя ставить більші вимоги, як пересічно. Край, з якого емігрант виходить, вимагає від нього любови і пам’яті. Край, який його приймає, вимагає, якщо вже не такої самої любови, то перш усього льояльно- сти і вдяки. Я не хотів би, щоб Ти забула, або злегковажила одне, або друге. Я не хотів би, щоб Ти була тим філодендроном, який втнуть і посадять у новий глечик, але я не хочу також, щоб Ти не поглянула у вікно, до якого пойня лася. Не хочу давати Тобі ні вказівок, ні наук. Думаю, що якщо нам не вдалося заповнити Твою душу справжнім багатством, то тепер уже запізно на те. Але прошу, перевір свої вчинки і вдумайся в себе. Пам’ятай про Мамине „май розум", а якщо огорне Тебе сумнів, поглянь у Новий Заповіт і пошукай, що сказано там про обов’язок супроти Бога і кесаря. Відносно кохання, яке воно не було б, я цілком безсилий. Воно право Твого віку, воно необхідність у житті. Але у вирішальній хви лині, не забудь зідхнути: Боже, дай мені розум, бо це на ціле життя... Хоч гора не в силі прийти до Магомета, то все ж таки Магомет може прийти до гори . . . Що думаєш про те . . .?“ Хоч сонце світить тепер крізь прозору корону старого ясеня на сусідньому подвір’ї — знак, що на ближається вже до заходу то Христя знає, що промине принаймні дві години, заки дімок не заго монить голосами. Опинилася сама з своїми думками, може передумувати їх на всі лади без ніяких пере шкод. А вони, немов зерно у воді, починають кіль- читись. Про відпочинок не думає і втоми тепер нема. Остання дописка у батьковім листі висувається на перший плян і забирає всю її увагу. Справді! Ніколи досі не подумала про те, що як їм не дозволено при їхати сюди, то вона може повернутись до них! Наука співу тут не може бути ніякою перешкодою! її світик ще такий малий, її шатра не закріплені ні трохи і можна їх кожної хвилини звинути і рушити далі. Що більше заглиблюється в ті думки, то більше від чуває, що вони поривають її, манять, що її туга за батьками більша, як вона думає і що пора, дійсно пора вже побачити їх, вицілувати, виговоритись! Як так не бачити мами і тата?! Вона належить до них, вона хоче бути разом з ними! Трохи дитячого ще бажання їх пестоти й уваги будиться відразу в душі, але швидко долучується інше, нове, це хотіння за блиснути перед ними своїм життьовим досвідом і знанням. У тишу маленького домику вдирається з вулиці розрадуваний крик дітей. Надбігли відкілясь і гала сують під їх вікнами. Втихаючи, у рівних відступах, їм у такт гавкає собака. В її кімнаті, всупереч при йнятим місцевим приписам, паперова стора підтяг нена високо в гору, щоб філодендрон, що стоїть на комоді, мав доволі світла. Христя дивиться на сві тлину батьків, що стоїть поруч нього, її очі набира ють ніжности, але і збиточности. Як тут вимагати, щоб чужі люди розумілися, коли її рідний батько не зрозумів її листа з тим філодендроном?! А втім, що вона там написала? Це було так давно. От, виси лювалася на якусь мудрість, щоб тільки не сказати і не зрадитись, що справді з нею діється! А татові він завдав біль! Жило це в нього в думках і певне му чило, доки не відписав їй! Як такий лист мучив його так довго, то що тоді тато скаже на цілу пригоду з Евою? На всю цю причину її сьогоднішнього хви лювання в канцелярії пана Бордо? Напевно скаже, що вона не мала розуму і взагалі невдячна. Тепер вона сама так думає, але тоді відчувала інакше, тоді була героєм, здавалося, що переводить у життя те, що намагалися її навчити. Правдоподібно, кожна справа інакше виглядає з віддалі, а інакше зблизька, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
