Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
що то ні чоловік, ні наречений? - гіршиться вона. Го-го! ЯкГдаЛекі від правди були її підозріння! Мама і тато за водою, але в авті з ними була завжди при сутня Ева і не дозволяла на ніщо. Але хіба пані Лу- цикова знала щось про існування Еви і взагалі чи повірила б у те? А втім, чи вона, Христя, не повно літня людина, що має право на свої власні приєм- ности? Нарешті в добу пані Луцикової чомусь дуже радо бавилися в ,,пташка", „кляштор", „телефон"... —■ Чи . .чи маєте про що говорити .. .? — пи тає Христя обережно, немов сягає по чужу річ. Ві трячок на хвилину виключується. Переводить погляд на Нінку, на її лице, дбайливо прикрашене помад ками і пудрою, затримується на її очах, в яких при було щось визивне і чекає без надії на щиру відпо відь. Нінка водить очима за постатями, що часом появляються на сходах. —• Не знаю, —- каже нарешті. —■ Не знаю, що тобі відповісти. Здається, що тихо не буває, коли опинюємося вдвох, але справи, які ми обговорюємо, де наш побут, це сучасність і наше майбутнє. Сотні- тисячі людей тільки тим цікавляться, ні? Кого це бо лить, що якусь там Нінку можуть цікавити глибші проблеми? Нінка світу і так не змінить! Отож похо вала усі свої бажання і поклала хрестик! Але її ди тина . О, дитина мусить стати справжньою люди ною, для неї немає найбільшої жертви! Всі малі і всі добрі! Все одержить, що забажає, одне буде їй забо ронено: закохуватись без пам’яті й одружуватись без застанови! —- Ах, Нінко, —■ Христя зідхає. Вітрячок далі не рухається. Якийсь уривок розмови в канцелярії ад воката неочікувано проховзуєтьсн через голову. Марко стирчить в уяві немов статуя з бронзи. -— Хіба це хтонебудь стримати в силі. ..? Власне, хто на кого образився? — питає раптом себе і забуває про Нінчині справи. — Очевидно, я на Марка! — впевнює себе. — Нечувана річ запропо нувати дівчині кількаденну прогулянку автом до Ка нади! Нечувана, хоч . . . прекрасна! Але відмовити му сіла і навіть не тому, що проти цього бунтувалася Ева. Вона сама на це не могла погодитись! Обурливе! Сказала кілька слів Маркові, що думає про те, тоді він образився. Від'їхав і пропав. Ані слова від нього. У зимку лижвувалися вдвох, танцювали на забавах, плітку вона не використала своєї відпустки, щоб тільки бути разом із ним, потім він не використав своєї, бо вона тоді працювала, а потім прийшла ця його пропозиція поїхати на кінець тижня до Канади і розбила все. Ігор сказав їй, що Маркова мати і се стра переносяться до Боффало. І власне, чого б їй чіплятись його думками, як довкола стільки хлопців?! Одні байдужі до неї, але другі неприховано залиця ються! Багато, правда, але ніодин не такий, як Мар ко, що там не говорити! Пішла була зі Славком до кіна на злість Маркові і щоб перевірити себе, і не могла віджалувати! Ніби медичну книжку читала. Нудно ж як було і чужо! У Маркових очах знаходить щось таке рідне, чого ніяк нема в інших хлопців! І треба ж було йому вилазити з тією Канадою?! — . як її мама зробила . . . —■ ловить з повітря Нінчині слова і не може догадатись до чого вони відносяться. Нінка говорить ще щось, чого Христя ніяк не може склеїти в якусь оформлену цілість, раптом дивиться на годинник на своїй руці і швидко підво диться: — Засиділася! — каже. Її очі нервово просову ються по сгіні, підлозі, підводяться до Христі. — Мала невдовзі зо школи повертається, мушу чекати її на автобусовій зупинці. Ну що ж, Христю, до по бачення? — і всміхається піддобрююче до неї. Теплий промінчик огортає Христину думку. Що там справді ще якийсь жаль колотиться в її душі? їй же самій тількищо символічно прощено її про вину! Хто вона, щоб не зробити цього супроти дру гого, супроти Нінки? —■ Подай свою адресу, Нінко — каже. Музика симфонічної оркестри, а за нею фільм, Нінка, Бордо, і спомини минулого, перемішалися ра зом і створили втому, коли вже повертається додому. До всього ще долучилася Діна. Не ця Діна, яку Хри стя знала після свого приїзду до Америки, але Діна нова, яку стрінула після смерти її мами. Це вже була серна, яку поцілила стріла мисливця вперше і гли боко. Вона всміхалася, але усміх був короткий, швидко зникав з обличчя. Вона казала: ,,о, велл, всі ми котрогось дня туди підемо, але доки живу, доти радію життям", але в її рухах прибуло щось неспо кійне, суєтне. Вона ладилася до свого шлюбу без цієї гіромінливої радости, з якою прийняла свої зару чини. Значить, Евині намагання були даремні, Діна відчула її смерть. І немов торкаючись Христиної втечі з їх дому, вона питала: „Скажи мені, чому ви всі, що вродилися там, не вдоволяєтесь так легко життям і в усьому щось пі дозріваєте?" „Пощо робити з цього загальну справу, Діно, коли це тільки я так зробила?!" — хотіла сказати Христя, як колись зробила Ева, але Діна сказала ще: „Чи тепер, чи за десять років, але я там буду, щоб переконатися, чому ці люди інші, як я . . .“ Чи вірна, чи фальшива, але це вже була думка дорослої Діни, що над нею Христя не мало думала. Тепер хочеться їй заплющити очі і відпочати. Заглядає до книжок, які везе з собою, але втома не дозволяє скупити думок на нічому. Наступного дня чекає на неї Рожа, Еді, бос і якісь високопоставлені особи, що прийдуть на обід і слід би їй подумати, чи не треба б їй ще цього, чи того зробити. — Яка прекрасна погода! —■ несподівано заго ворює до неї сусідка з плетеного сидіння залізнички. Вона викочується вже з підземелля назустріч без хмарному небу, всувається між звисаючі рами Віл- ліямсбурґського мосту, за якими проблискує без барвне плесо Східньої Ріки, з якимись пароплавиками і взноситься до висоти горішніх поверхів домів не широкої вулиці. Знову верхи церков, дерева, фа бричні комини, що їх минала кілька годин тому. — Індіянське літо! —- з захватом докидає сусідка. — Справді гарно, — признає Христя, не на строєна на розмову. Але люди, серед яких тепер Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
