Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Зайченя: Е! Я ж тату, молод ший. Мені не випадає перед стар шим лізти. Заяць: Ой, та й хитрий ти ма лий. Як би не те, що нам виправа вдалася — то потягнув би я тебе за вушко. Зайченя: Ні, не дам вушка. Не дам! Ой, як тепленько тепер. Я б аж затанцював! Зайчиха: Танцюй, танцюй, поки можеш. (Зайченя танцює. Тато і мама плескають у долоні. Раптом гуркіт у двері. Зайці-втихли.) Заяць: О, це певіно по дощечку. Зайчик: Or лишечко! Що ж йо го робити, де ж його сховатись? ;(Лізе до мами під фартух.) Ой, .мамо, не дайте мене. Рятуйте! (Стук сильніший.) Заяць (дрижачим голосом): Хто там? Медведик: Це я, старої ведмедихи молодший син. Відчиняйте швид ше! Заяць: А чого тобі треба? Медведик: Як чого? Я до шевця, черевики поправити. Відчиняйте, бо мокну. (Відчиняють.) Зайчиха: То чого ж ти від нас хочеш? Медведик: Та як чого? Череви ки підлатати. Заяць: То чого ж ти до нас з тим прийшов? Медведик: Того, що мама каза ли, що як де здибаю у вікні чобіт, то то і є швець. Зайчик: У нас нема у вікні чо бота. Медведик: Та що ти мені гово риш! Не сердь мене краще. А як ■не бачив —- піди подивися. Зайчик (вибіг. За. хвилю): А справді, тату, є чобіт на дощечці. Зайчиха: Медведику, та то воно так, для прикраси. У нас ніхто че ревиків не ладить. Медведик: Ви мені багато не ка жіть, а. ладьте, бо дощ, осінь, я не маю в чім ходити. А я ваїм за це глек меду принесу. Тато вже на збирали меду. Заяць: Ну, то що ж його роби ти? (Знов стук у двері.) Зайчиха: Хто там знову. Хто там? Журавель: Відчиніть пане шев- че, (входить.) Зладьте мені, будь ласка, черевики на дорогу, бо по дерлися, а дорога далека. Заяць: Та я той Ну, що ж його робити? Журавель: Швиденько, пане шевчику, а я зараз вам рибки при несу сушеної, слимачків і всього добра. Швиденько, швиденько, бо ніколи. В дорогу час, бо зима мо же захопити. (Стук у двері.) Зайчик: О, ще хтось стукає. Хто там ? Лисиця: А здоровенькі були, па не Зайчику, а я і не знала, що ви шевцюєте. Та чую в лісі всі гово рять — шевця маємо. Заяць: Та я, кумонько, не те, щоб . Та як же ж воно вийде (до жінки): Що його робити? Лисиця: Та я вам, кумо, яєчок, курчатко та ярини всякої прине сла, прошу пошийте 'мені чоботи. Але такі, щоб сліду на снігу не ли шали. І діточкам моїм пошийте. Я як слід заплачу. Я ось де і шкіри принесла крілячої. Заяць: Ну то що його робить? Мій прадід колись шевцював. Мо же і я потраплю. Зайчиха: Спробуй, бо дивись, які припаси. Та нам на цілу зиму вистачить. Зайчик: Тату, відважно беріть ся до діла. (Стук.) О, знову хтось! Заяць: Ану, жінко, витягай пра прадіда шевські причандали. І до діла. (Стук знов.) Зайчик: Хто там? їжачок: Це я, їжачок. Потребую чо'біток. Осінь на дворі, дощик, зимно. Потребую чобіток для се бе й діток. Приніс вам яблучок та грушок. (Те все за вікном.) Вовк (завив): Гей, швидше! Довгі чоботи мені негайно роби. Щоб зима мене босим не застала. Дам* тобі я овечої кожушинки, для тебе, жінки і для сина. Зайчик: У чергу, у чергу всі ставайте та терпеливо почекайте. Зайчиха: Будуть всім чоботи і черевики. Мудрий швець у мене, у мудрої зайчихи. Всім догодить, усім- зробить. (Заяць робить.) Медведик: Мені першому, бо я перший прийшов. Лисиця: От добре, що взявся ти; Зайчику, шевцювати, бо ж у лісі ■ніяк без шевця не можна бути. Заяць: Роблю, поспішаю. Вже для ведмедика готові. Зараз і Жу равлеві будуть. І вам, кумо, дого джу. Медведик: Дякую за черевики, буде тепло мені. Журавель: Дякую і я. Тепер сміло у дорогу подамся. Лисиця: Ну, то прощавайте! А ти, малий, чого байдики бєш? По магай батькові. Зайчик: Будьте спокійні, я пра прадіда достойний внук, тільки мо лоточком стук та стук. Всі: О, тоді вже усім нам не страшні ні осінь, ні зима! Зайчик: О, радість ще й яка і нам! Зайчиха: Імам зима не страшна. Тато заробить. Заяць: Так, так, зиму прозиму ємо, а на літо знову затанцюємо. Зайчик: А на радість, то і зараз затанцювати. От дощечка! От ща слива дощечка! Тату, Мамо, уш квармо якогось танку, (Танцю ють.) Мілена Ґрінвальд
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
