Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як зайчик шевцював Сценка на одну дію Дієві особи: Заяць, Зайчиха, Зайченя, Медведик, Горобчик, Журавель, Лисиця, їжачок і Вовк. Зайчиха: Ой! Горенько, вже осінь. Який дощ хлюпотить і в на шу хату вже забрався. Зайченя: Та тут, мамо, яка ве лика дірка у вікні! Зайчиха: Певно, що дірка, ціле літо казала, що треба її залатати, а ви всі байдуже. Тільки стрибки та забави. Зайченя: Та хіба я то маю ро бити1? То таго мусить — він силь ний. Зайчиха: Треба ж так» її обо- вязково справити. Зайченя: Мамо, будіть тата, хай тато щось порадить. Зайчиха: Гей, тату, вставай! Батьку, чуєш, вставай, дай якусь раду. Заяць: Що? Горить? Зайчиха: Де там горить? Та. на БАРВІНОК — На городцях неодмінно всюди стрінеш ти барвінок. Я І в полі, і в саду хоч і взимку все росту. Зеленію, зеленію, дівочкам даю надію: поки я ще зацвіту, заквітчаю молоду! О. Лятуринська Срібна Зірка Збірник віршиків і оповідань Упорядкувала Марія Юркевич Відбитка з „Н. Ж.“ ЦІНА 50 Ц. Замовляти в Централі СУА дворі такий дощ, що всяку поже жу загасить. Заяць: То чого ж ти мене бу диш? І так життя не миле. Хай со бі хоч посплю. Зайчиха: Отож тому я тебе і збудила. Осінь уже. Дощ! Хата протікає — он у вікні дірка, вітер завиває, холод, голод, а ти спиш. Дай якусь раду. Заяць (чухає потилицю): Щож я тут пораджу? Забиїв би вікно, та де візьму хоч дощечку? Зайченя: Тату, я бачив в селі коло плота дощечку. Вона напевне нікому не потрібна. Ходімо та візьмемо. Заяць: Та що ти! Ще зловлять та забють. Зайчиха: Та хто там побачить? Такий дощ! Заяць: Ой! На лихе ви мене під мовляєте. Знаєте, що зайці хоч шкідливі, але чесні. Зайченя: Тату, ми ж з вами у капусточку ходили, та й до мор- квочки заглядали. Заяць: Синочку, та то невелика їм кривда. Скільки ми того зїли? Як разів два-три добре посніда ли — та й усе. Зайчиха: Ну, то й тепер відваж теся та й скочте по дощечку. Зайченя: Тату, ходімо, бо ж ха ту нам затопить. Заяць: А і справді! Дивись, скільки води. Ох, страшно! Але зи ма надходить, померзнемо. Треба набратись відваги! Ну то ходімо! (Відходить зі зайчам.) Зайчиха (сама): Хоча б їх ніхто не інадибав. Треба тим часом по шукати молотка та цвяхів, як при йдуть, то що.б все вже було при- праівлеме, щоб уже тут дірку за били. Ой, ой, яка ж та осінь сум на! (Дивиться у дірку — дерева сумно гойдаються на вітрі. В лісі жовто, жовто.) Горобчик (біля вікна): Цвірінь, цвірінь! Доброго здоровячка, пані Зайчихо. Лагодитесь до зими? О! вже скоро морози стукнуть. Зайчиха: А вже ж, Горобчику, стукнуть. У нас -— зайців та го робців — доля однакова — тяжко лриходиться зимою. Горобчик: Не журіться, пані Зайчихо, Бог нас не залишить. Як не тяжко нам, а ми вдома — в своєму Рідному Краю. Зайчиха: Правда твоя, Горобчи ку, ти ж нікуди не збираєшся від літати? Горобчик: О, ні! Я не полечу. Не покину свого рідного села. Ну, бувайте здорові. Зайченя (знадвору): Мамо, ма мо, принесли дощечку. Та й пару качаи'ів знайшли! Зайчиха: Та невже?! От і весе ліше стало. Давай сюди, я обід зроблю. Зайченя: Ось мамо! А де, мамо, МОЛОТОЧОК І ЦВЯШОК? Зайчиха: Ось тут — я вже при готувала. Заяць: Дощинка лежала закину та, зовсім нікому не потрібна. Ну, давайте швидше, бо я змок геть чисто. Зайченя: Вже, тату, несу! (При носить молоток і цьвяхи. Приби вають.) Зайчиха: Ну^ то вже сяк-так бу де. А я клоччям стелю позатикаю і двері. Заяць: Ну, то вже дірка забита. Але ж лячно було — кралися ми. кралися по-під деревами. Нищеч ком та до плоту. Дивлюсь ■—• ле жить дощечка. Ми за неї, а тоді вже дали ногам, знати. Але як те пло стало. Чи може мені від стра ху гаряче. Зайченя: Ой, тату, та й тхір з вас великий! Якби я вас не під штовхував, то ВИ 1 і 'НЄ вийшли б з-за того дерева. Заяць: О, а ти, відважний! А чом не йшов перший, а все мене випихав? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
