Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Чесний крамар Було це дуже давно, ще на Україні. Мені було тоді сім літ і я хо див до народньої школи. Мама щодня давала мені 2 копійки — це дрібні мідяні гро ші, вартість їх приблизна 1 ц. За ці гроші я купував свіжі бу блики, калачики, чи щось інше на сніданок. Та в школі стали хлопці зби рати поштові марки і я теж. Тому часто за ці гроші, що да вала мені мама на сніданок, я купував коперти з різними мар ками та старанно наліплював їх до альбому. Одного дня мама була дуже зайнята в кухні й в поспіху за мість 2 копійок дала 10 золотих рублів*). Треба вам сказати, що 2 копійки були того самого розміру, як 10 рублів, а коли копійки були нові, то вигляда ли „як золоті" і можна в поспі ху їх легко помішати. Я поклав гроші до кишеньки й побіг до школи. По дорозі скочив до малого крамику, взяв марки, дав гроші та став дога няти товаришів. Крамар побачив, що я дав йому не 2 копійки, а аж 10 ру блів, вибіг на вулицю і став ме не кликати: — Гей, хлопчику! Вернись, ти помилився! Та я його не чув. На другий день крамар зран ку стояв на порозі крамниці й коли побачив мене, дав мені 10 рублів і сказав: — Дай ті гроші мамі, а мені принесеш завтра гроші за мар ки. Ти помилився і дав мені ве ликі гроші. Я так і зробив. Мама сказала мені: — Бачиш, синку, є чесні лю ди й не хотіли зробити кривди твоїй матері-вдові. Подякуй гарно та сам будь чесним усе життя. * * ❖ Минуло 20 літ. Я приїхав з Києва відвідати маму. Згадува ли ми минуле. Згадали і кра маря. Я зайшов до нього. У крамниці була донька. * дорівнює 5 дол. — Татко давно недобачує, вже не торгує. Мені передали. Зайдіть у хату. Старий крамар мене не пі знав. Я пригадав йому свою по хибку з 2 копійками. Тоді став оповідати мені, як його, що до бре недобачував, люди обма нювали різними способами. — Чекайте, я принесу вам до кази людської „чесноти". Зі склепу приніс він велику коробку з-під сигар, відкрив її й показує. Чого там тільки не було: ста рі, австрійські й німецькі гроші, вирізки з міді, приплескані ґу дзики, різні бляшки і подібне. Це все давали люди крамареві замість грошей, бо знали, що він має слабі очі. Мені було самому сором за людей. І був дуже вдячний кра мареві і своїй коханій мамі, що навчили мене бути чесним. JI. Бачинський ВІТЕР У БІДІ В хаті тепло та при<віітно, А надворі сніг мете — Світу Божого не видно, Вітер жалібно гуде. Вітер крилами неначе Припадає до шибок, Молиться, проситься — аж плаче — В хату, в затишний куток. Вітер — той, що то весною В полі, в лузі, чи в гаю Все ганявсь, було, за мною, Тріпав зачіску мою... Та не люта я на нього, Хоч і гнівалась тоді: Бо ... чи сердяться на того, Хто в недолі та в біді?! Я б його впустила радо — Змерзлі крильця перегріть — Та боюсь, що з ним до хати Холод лютий набіжить ... „Потерпи", — шепчу бадьоро. Поитулившись до вікна: „Митий вітре, прийде скоро Тепла, соняшна весна!" О. Кобець БІЛОЧКА Галочка тихесенько Сіла при вікні, Ожидає гостонька: Чи прийде чи ні? — Ось прибіг ожиданий В шибку стук, стук, стук, — Білочка пухнастая їй на імя: Тук. Замітає хвостиком З підвіконня сніг, Знає: зараз викотить Галочка горіх. Мама аж дивується: Ой і бравий Тук! Він бере горішки всі Галочці із рук! Ніна Мудрик КІТ, ПЕСИК І МИШЕНЯ Кіт сумує: „Няу-няв! Мишенятка не піймав. Те сіреньке мишеня Жук надворі перейняв, Але... також не піймав. Ох, як шкода! Няу-няв.” І сміється мишеня: „Не таке дурненьке я! Як близенько кіт Тужур То у нірку я біжу. Ще і мамі розкажу, Як стрибає песик Жук І який страшний Тужур. Г. Чо.
Page load link
Go to Top