Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Чесний крамар Було це дуже давно, ще на Україні. Мені було тоді сім літ і я хо див до народньої школи. Мама щодня давала мені 2 копійки — це дрібні мідяні гро ші, вартість їх приблизна 1 ц. За ці гроші я купував свіжі бу блики, калачики, чи щось інше на сніданок. Та в школі стали хлопці зби рати поштові марки і я теж. Тому часто за ці гроші, що да вала мені мама на сніданок, я купував коперти з різними мар ками та старанно наліплював їх до альбому. Одного дня мама була дуже зайнята в кухні й в поспіху за мість 2 копійок дала 10 золотих рублів*). Треба вам сказати, що 2 копійки були того самого розміру, як 10 рублів, а коли копійки були нові, то вигляда ли „як золоті" і можна в поспі ху їх легко помішати. Я поклав гроші до кишеньки й побіг до школи. По дорозі скочив до малого крамику, взяв марки, дав гроші та став дога няти товаришів. Крамар побачив, що я дав йому не 2 копійки, а аж 10 ру блів, вибіг на вулицю і став ме не кликати: — Гей, хлопчику! Вернись, ти помилився! Та я його не чув. На другий день крамар зран ку стояв на порозі крамниці й коли побачив мене, дав мені 10 рублів і сказав: — Дай ті гроші мамі, а мені принесеш завтра гроші за мар ки. Ти помилився і дав мені ве ликі гроші. Я так і зробив. Мама сказала мені: — Бачиш, синку, є чесні лю ди й не хотіли зробити кривди твоїй матері-вдові. Подякуй гарно та сам будь чесним усе життя. * * ❖ Минуло 20 літ. Я приїхав з Києва відвідати маму. Згадува ли ми минуле. Згадали і кра маря. Я зайшов до нього. У крамниці була донька. * дорівнює 5 дол. — Татко давно недобачує, вже не торгує. Мені передали. Зайдіть у хату. Старий крамар мене не пі знав. Я пригадав йому свою по хибку з 2 копійками. Тоді став оповідати мені, як його, що до бре недобачував, люди обма нювали різними способами. — Чекайте, я принесу вам до кази людської „чесноти". Зі склепу приніс він велику коробку з-під сигар, відкрив її й показує. Чого там тільки не було: ста рі, австрійські й німецькі гроші, вирізки з міді, приплескані ґу дзики, різні бляшки і подібне. Це все давали люди крамареві замість грошей, бо знали, що він має слабі очі. Мені було самому сором за людей. І був дуже вдячний кра мареві і своїй коханій мамі, що навчили мене бути чесним. JI. Бачинський ВІТЕР У БІДІ В хаті тепло та при<віітно, А надворі сніг мете — Світу Божого не видно, Вітер жалібно гуде. Вітер крилами неначе Припадає до шибок, Молиться, проситься — аж плаче — В хату, в затишний куток. Вітер — той, що то весною В полі, в лузі, чи в гаю Все ганявсь, було, за мною, Тріпав зачіску мою... Та не люта я на нього, Хоч і гнівалась тоді: Бо ... чи сердяться на того, Хто в недолі та в біді?! Я б його впустила радо — Змерзлі крильця перегріть — Та боюсь, що з ним до хати Холод лютий набіжить ... „Потерпи", — шепчу бадьоро. Поитулившись до вікна: „Митий вітре, прийде скоро Тепла, соняшна весна!" О. Кобець БІЛОЧКА Галочка тихесенько Сіла при вікні, Ожидає гостонька: Чи прийде чи ні? — Ось прибіг ожиданий В шибку стук, стук, стук, — Білочка пухнастая їй на імя: Тук. Замітає хвостиком З підвіконня сніг, Знає: зараз викотить Галочка горіх. Мама аж дивується: Ой і бравий Тук! Він бере горішки всі Галочці із рук! Ніна Мудрик КІТ, ПЕСИК І МИШЕНЯ Кіт сумує: „Няу-няв! Мишенятка не піймав. Те сіреньке мишеня Жук надворі перейняв, Але... також не піймав. Ох, як шкода! Няу-няв.” І сміється мишеня: „Не таке дурненьке я! Як близенько кіт Тужур То у нірку я біжу. Ще і мамі розкажу, Як стрибає песик Жук І який страшний Тужур. Г. Чо.
Page load link
Go to Top