Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як я прийшла до слова Передімною програма Світо вого Руху Матерей, укладена на час 13.—15. жовтня 1954 p., тобто для Студійних Днів, на цей раз вперше улаштованих у Німеччині (Бонн-Кельн). Центральна тема: „Молода мати в економічному житті“. Зразу впадає в очі солідність опрацьованого матеріялу. З різ них країн беруть участь визнач ні особи. Час урахований з ні мецькою точністю. Всі три дні розподілені по хвилинах. Я є офіційно визначеною де легаткою СФУЖО, що запро шена М.М.М. репрезентувати Україну. Завважую, що „Украї на” в програмі не згадана. От же треба переборювати отой холодний барієр перед жіноц твом вільного світу щоб нага дати про свою Батьківщину і тим сповнити благородну мі сію. Крім мене, тут ще дві деле гатки — українки. Напередодні засідань, увечері ми устійнили моменти свого діяння. Мріяли у тих скупих обставинах часу бодай про кілька речень, бодай з місця двома-трьома словами заманіфестувати свою присут ність. Але як? Мій виступ за побажанням СФУЖО (а це побажання зро зуміла я, як конечність) мав відбутися на засіданні 13. жовт ня, що мало тривати від 10 :ЗС до 12:30 годин дня. Сюди вхо див реферат на тему: „Профе сійна праця матері відбирає ба гатьом немовлятам материн ський догляд“. Цей реферат скупчував у собі багато підтем. і після того ішов обмін досві дом, що його мали представи ти, зазначені заздалегідь у тій же самій програмі, 7 державних коаїн. Останнім був згаданий Уругвай, а далі стояло: „унд зо вайтер“... (і т. д.). Ото в оце дуже проблематичне „унд зо вайтер“ треба було мені якось потовпитись. Ранком ми втрійку заздале гідь поспішали до місця збору. Запитали в головної розпоряд- чиці, господині п. др. Шумахер про можливість виступів. Вона, заклопотана видачею вступних карток, нічого нам не обіцяла. Мовляв, мало часу й виступ не до теми. Вона мала на думці працю п. Витязь, що ми її вне сли напередодні („Психологіч ні й економічні передумови за- рібкової праці жінки на Укра їні"). Та я висунула перед неї стисло опрацьований анкетний матеріял, зібраний по наших поселеннях. Вона замовкла, але конкретної обіцянки не дала. О годині 10:10 після відкрит тя й обговорення першого ре ферату оголосили перерву на каву, на яку я, звичайно, іне пі шла. Зали спустіла. За столом президії сортувала папери мо лоденька перекладачка, яка на моє запитання сказала, що не всилі мені щось порадити. Тут залишались, крім мене, ще де які жінки, пильно нотуючи щось до зошитів. Дехто вів жи ву розмову. Наближалось пів на одинадцяту. Головою засідання о 10:30 мала бути грекиня. І саме її я шукала. Нарешті, таки здибала. Але вона не вміє по-німецьки. а я не знаю по-французьки. Що робити? Тоді я кинулась до од нієї німочки і попросила послу жити перекладачкою. Та радо погодилась. Дізнаюся, що грекиня, яка мала головувати, не приїхала, а ця, молода співробітниця має її заступати. Вона відразу взя лася відпекуватися від моєї пропозиції. З усього видко бу ло, що вона таки недосвідчена, її молодий вік, і майже дитяча легковажність однак подавали надію, що на неї вдасться впли нути. Я розгорнула журнал. В цей же момент погляд її упав на обкладинку „Нашого Життя”, який я демонстративно трима ла в руках. Юну грекиню за цікавив ладний юнак у військо вому строї. Блиснув жіночий вогник кокетства, і вона спита ла, чим він уславився, що попав на обкладинку жіночого жур налу? То був портрет Ганни Дмитерко-Ратич з часів ви звольних змагань, а в середині журналу її друга світлина, су часна. Завя!залась щира коротка розмова з цього приводу. Тема була дуже вдячна, щоб збуду вати симпатії до мене, пред ставниці такого героїчного на роду, як українці. Наприкінці розмови я подарувала грекині цей журнал і рівночасно ткнула їй картку зі своїм прізвищем і назвою: Україна, щоб вона при першій можності викликала ме не до слова, в якому я пообі цяла подати оригінальні відо мості про українську жінку — емігрантку. І дійсно! Ледве закінчила го ворити представниця Бельгії, коли нараз паде з уст моєї гре кині слово „Україна”! Зовсім впоперек програми на третьому місці! Мене підорвало та я са- мовпевнено підійшла до стола. Дарма, що зза столу президії мене голками гіпнотизували здивовані очі чільних представ ниць. Я їм привітно всміхнула ся, наче не помітила їх здиву вання. Розложила свої папери й почала... Памятала тільки, що не смію зловживати часом. Але подати найважніше з зібраного матеріялу мушу! Першу точку зустріли ще холодним погля дом, а вже другу, третю... Я ба чила, як топиться байдужість, як підіймаються голови, як по чинають дещо нотувати... Про слухали уважно до кінця. Коли скінчила, то обличчя сердитих пань тепер мені при вітно кивали, а я підбадьоре на з поважною міною верта лась на своє місце. В голові шуміло. 'Кажуть, що то були оплески. Коли прийшла до себе, спо стерегла ту ж ділову і поважну атмосферу на залі. Виступи мі нялись, як на кіноекрані. На столиках — бльокноти, газети, програмки. То тут, то там по скрипували олівці, пера. Шеле стів папір в руках присутніх. Чутно було тонкий аромат гвоздик, що ними прикрашався стіл президії... О. С. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top