Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Знак весни Катруся йшла зі школи з дів- чат'ками. Дорога їх вела через село, а потім скручувала напра во. По дорозі любили собі опо відати, що того дня трапилося в пілюлі. Катруся ходила до третьої кляси, а дві менші були з другої. Надворі ще стояла зима. У лугах ще було багато снігу, але на дорозі він уже топився і бу ло болото. Коли дівчатка ви йшли понад річку, побачили, що вона була розбурхана бруд ною водою. Катруся пригадала собі, що вдома говорили вже по весну. І справді, сонечко вже добре гріє! Може й справді скоро бу де весна? А вона так тішилася, що поїде сьогодні санкуватись! Коли вже наближалась до своєї хати, що стояла на гор бочку, побачила, що сусідські діти махали руками, гейби кри лами. Що це? Та щойно ближче зрозуміла їх крик: — Бузьки прилетіли, бузьки прилетіли! Катруся подивилась на гору й побачила двох великих, дов гошиїх бузьків. Дзюби й ноги у них були жовто-червоняві, а крила і хвіст на кінці чорні. Ле тіли все колом то нижче, то ви ще й оглядали своє гніздо на сусідській стодолі. А воно сто яло міцно, бо мало за підклад велике колесо від воза. Його ставили все господарі на стрі ху, бо вірили, що де є бузьки, там буде щастя. А діти кликали до них: — Андрію, Андрію, заклепчи мені! Так звали бузьків і вірили, скільки бузьок кому заклекоче, стільки років буде жити. Та бузьки не слухали прохання ді тей і кружляли дальше понад хатою. — Що вони будуть їсти? — подумала Катруся. — У лугах сніг, річка несе кригу, мочара ми болото або лід. Чого вони так поспішились?... Коли тільки ввійшла на поріг хати, сказала мамі про те, що бачила. Мама усміхнулася*. — То комісія дитинко. Бузь ки заводи посилають наперед одну пару, щоб подивилась, чи є всі гнізда і чи вже розмерзло. На зиму вони летять у теплі краї, але на весну все поверта ються до нас, де їх батьки й ді ди родились. Часто по дорозі гинуть із зимна і вто*ми, але не кидають дороги. Це знак весни, дитинко, коли їх розвідка при летіла! На другий тиждень у середу діти вертались із школи вже су хими стежками. Катруся несла в руках перші квіточки, що їх принесла товаришка, що меш кала під лісом. Річка шуміла на в се село і несла ще останки криг. Горою під синім небом летіли цілими стадами бузьки. Діти закричали: — Весна ттрийшла! Весна при йшла! Катря Колточок К ОТИіК-В ОРіКОТИ'К І Я Мамі часом ніколи У робочі дні Надобраніч казочку Розказать мені. Але маму Котик мій Може заступить, Якщо його дуже, вже, Дуже попросить: Воркочи, мій Котику, Казку чарівну, Буду тебе слухати, Поки аж засну. А ти, мій Воркотику, Й далі воркочи: Хочу тебе слухати Навіть і сплючи. І за те віддячити Я не забарюсь: Молочком з Воркотиком Ранком поділюсь! О. Кобець 25. X. 1954. Бузьки будують гніздо там, де на хаті покладуть старе колесо Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
