Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
MADAME CADILLAC Діти говорять... (Продовження зі Сторони 4-ої) відувала хорих, помагала при родільнидях а потім, коли збу довано іпершу церков Св. Анни, вона п-рикрашувала престіл і складала о бильні жертви по дяки. Цікавий інцідент згадується © історії, що індіянське племя Понтіяка, що в тих часах жило в Мішіґан, дуже скоро запри язнилось із білими. Заходили до нової оселі і торгували шкі рами дикого звіря або виміню вали інші різні свої вироби за тютюн та люльку. Одного разу індіянка забажала ворожити Марії Терісі, і у цій ворожбі заповіла, що сини й дочки Ке- ділляків не будуть користува тись новоздобутими землями Мішіїґану. Десять років іКеДІЛЛЯ'КИ го- сподарили в Дітройті і знать, закріпили добрі та тривкі о- снови. Але по десяти роках, з болем серця Кеділляїкова мусі- ла розставатись з усім, коло чого, так побивалась і запопад ливо працювала. Наспів роз порядок від французького ко роля), що Кеділляк призначений губернатором Луізіяїни і Кеділ- лякова мусіла з родиною зінова вибиратись у далеку подорож і зачинати нове життя в нових обставинах. В Луізіяні Кеділ- ляки пробули тільки кілька літ. Там їм не велось і вони: виїхали до Франції на сталий побут, де Кеділляк став губернатором мі сцевосте іКастель Саррасін. Причиною перенесення Ке- ділляків до Луізіяни, моли бу ти якісь доноси його против ників до короля Франції, якими торгала зависть, що Кеділляк мав успіх у розбудові Дітрой- ту. Через це, що Кеділляк з ці лою посвятою був відданий но вому ділу, що Дітройт, це бу ла його дитина і йому невимов но ібулю жаліь за несправедли вість, якої він зазнав від коро ля, він став нервовий, терпкий ДО СВОГО Оікруження і це ще збільшувало труднощі його у- рядування. Крізь цілу бурливу каріеру свого чоловіка, Марія Теріса все була йому вірною піддержкою. Вона цілою своєю істотою вірила в добро. Тому сьогодні історія згадує її імя, як відваж ної і заслуженої благородної жінки-гр о мадянки. Давно проминули ті часи, коли діти могли їхати на село до бабуні й дідуня і там наби рати сил! Як то гарно було по лежати у холодку під грушею, або їхати додому на пахучому сіні! Цієї радосте вже наші ді ти не памятають. їхні вакацій- ні втіхи інакші. Вони мріють про веселі пригоди в гурті ді тей, спільні мандрівки, купелі, гутірки. Це все, що може дати вакаційна оселя. Часто можна почути голоси старших, що дивуються цьому. — Навіщо дітям оселя, коли ми без оселі виросли? питають ся. — Там дитина не має виго ди, — каже мати. — Хіба її хтось припильнує так як я? Забувають, що життя їй де вперід. Ще сорок чи тридцять літ тому воно виглядало зов сім інакше. Наші потреби були іінші, наше харчування, наші мешкання — зовсім не такі, як тепер. Давніше не дбали так за щоденну гігієну, не знали ще іпро потребу СОНЦЯ ДЛЯ людсь кого організму. А також не дбали про виховання в гурті, про гартування молодої люди ни серед невигод. По-слухаймо, що говорять про те самі діти: Яринка. Це 10-літня дівчинка з Фила делфії, що ходить до школи СС Василіяїнок. Вона не могла торіїк поїхати на вакаційну о- селю, бо її мати лежала важко хвора, а батько працював у фабриці. Тому скористала з пів-оселі, що її переводила гр.- кат. парохія в церковній галі. На саму згадку про пів-о-се- лю вона приємно всміхається. — Це було чудово! Кілька раїзів на тиждень ми їхали до парку -на цілий день. Ціле авто дітей! Ох, як було весело. На ша вчителька, іп. Левицька бра ла коїци, содову воду і мячі. А свої торбинки всі мусіли самі пильнувати. А там можна було бігати, скакати і кричати, скіль ки хотіли. А вже коли помучи лись і після купелі п. вчитель ка читала нам казки, або пе репитувала віршики. — Найгірше було коли па дав дощ. О, тоді ми мусіли си діти в галі. Але й тоді було де що цікавого. Ми любили рису вати, співати, або коли могли слухати дещо з історії Украї ни. А вже коли казали нам по їжі лежати, то ніколи не могли заснути, бо ми „великі” все щось пошепки собі розказу вали. — Взагалі „великі” трохи по магали п. Левицькій у роботі. Коли треба було напускати во ду у басейн або накрити стіл для їжі. Коїжна мала свій обо- ВЯЗОіК. — Цього року теж є пів-осе- ля, але там немає „старших” дівчаток. Зрештою мама вже здорова й обіцяла мене відпу стити на оселю у Стретфорді. І я вже дуже чекаю того дня. Всі товаришки з пів-оселі їдуть! Ігор. Це 11-літній хлопчик із Фи- ладелфії, що торік був на осе лі у Стретфорді. Як відомо, цю оселю влаштувала гр.-кат. ка- тедральна. парохія за ласкавим дозволом Кир Константина та співучастю „Самопомочі” Ігор починає розказувати. Його спомини пливуть бистро й захоплено, так що важко за ними слідкувати. — Перший раз, що я поїхав з хати. Мама так боялася пу стити. Але коли поїхали Влод- ко і Ромко, то вже згодилась. Та й коли почула, що на оселі буде лікарка. — Були хлопці, що не люби ли рано вставати. Але ми були іперші і всіх будили. Ми також •перші лізли в воду. Бо вода нераз була зимна. Але ми раз- два і вже в середині. А другі лізли поволи... То ми все таких нахляпали ще на березі. — Найкраще мені подобало ся, коли ми гралися лапанки. О, тоді ми гасали й кричали! Це все було перед обідом, а тоді ми зїдали все, що було на тарелі та ще й ішли по „репет- ку” — Але дуже, дуже мені подо балась одна ватра. Так високо йшло полумя і о. виховник розказував про Січових Стріль ців, а ми співали стрілецьких пісень. Дуже це було гарно. Та кож любили ми слухати опо відань про рідний край «а на ших гутірках. На запит, чому не поїхав I- гор цього року туди, паде ко ротка (відповідь: — Мій тато звільнений на два місяці з праці. Нема за що! О. Грабовенська Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
