Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
Юлія М. Шустакевич. MADAME CADILLAC (З -нагоди 250-ліття Дітройту, на 'підставі істор. записок.) Дітройсьїка жінка сьогодня у- яівляе собі, що вона є модер ною наслідницею традиції, яку при оснуванні Дітройту 250 літ тому започаткувала Марія Те- ріса (Кеділляк. Т-ре(ба признати, що -Марія Теріса була відваж ною піоніркою. Коли б вона не відбула трудної та. небезпеч ної подорожі, маленька оселя Дітройту, яку оснував її чоло вік Антін де ля Мотте Кеділляк у 170-1 роді, була б певно оста- ла- мало замітним селом або містечком. ■Нинішня жінка відбуває по дорож автобусом, залізницею, літаком або таки своїм власним автом і то марки „(Кеділляїка” Але Марія Теріса свою пропа- мятну подорож відбула березо вим човном. Тисяча миль доро- ги водою, з далекого Квебеку в Канаді, до маленької оселі Дітройту, в лісовій гущавині Мінііґаіну. її подорож ішла здовж бере гів озера Онтарія, опісля озе ра Фрі Часом для хвилевого від починку ставали на сушу, роз палювали вогнище. Одні спо чивали непевним, ризиковним сном, другі стояли на сторожі. Вночі грозила небезпека напа ду ІНДІїЯїНІВ і ДИКОГО звіря. В дорозі не було захисту від бу рі, дощу, снігу, і зимна. В даль шій дорозі стрінули водопад Ніяґару і треба було минати великий круг ревучих порогів, щоб вийти знова на легке пле со води1. Мандрівка Марії Теріси Ке- ділляїк мала велике значення для будучности Дітройту, бо вона була першою білою жін кою, що вступила в нову осе лю. її муїж, Антін Кеділляк при був тут 24. липня 170-1 і заткнув •над рікою, що зветься тепер „Дітройт Рів ер ” французький прапор.*) В серпні 1701 р. Ма *) У році 1766 кольонія Дітройту, яка очевидно була під впливом Фран ції, була завойована без проливу кро- ви, англійцями, які настоювали, що ця земля належить Канаді. Аж пізніше, коли створились Злучені Держави А- мерики, тоді в році 1796 Дітройтська кольонія стала стейтом і прилучилась до Злучених Держав Америки. рія Теріса пустилась у дорогу за своїм чоловіком. Родина і приятелі радили їй не їхати за мужем. Може нова оселя не встоїться, може не буде успіху в розбудові, може індія-ни на падуть, спалять, повбивають у- сіх і може при ікінці ознаїченої мети, вона застане тільки куіпу чорного попелу і розкидані по лісах кості її мужа. Такі й подібні сумні образи малювали їй боязкі подруги і родина. До того ж, Марія Те ріса у своїм молоденькім мате ринстві пережила уже велике горе. В тиждень, як її чо ловік вибрався в цю експеди цію, вона породила, шосту ди тинку, яка одначе скоро помер ла. А ще рік передтим померло їм двоє діток. Все ж та:ки Ма рія Теріса рішилась поїхати за своїм чоловіком і на всі неспри ятливі уваги подруг і родини відповідала рішуче: „Я знаю грозу і трудіноїщі непевної ман дрівки. Я передбачую тверде життя, яке мене чекає в лісових пустелях. Все ж таки я. йду і вірю в Божу поміч. Для жінки, що любить свого мужа, життя без нього не має принади ані змислу” Старшеньку донечіку остави ла у Квебеку, в дівочому ліцеї Св. Урсули, а шости-літнього синка взяла з собою. 'Найстар шого сина забрав наперед са мий Антін Кеділляк зі своєю залогою, щоб привчався жит тєвих пригод. Марія Теріса у своїй групі паломників, мала, теж Мадам де Тонте, дружину лютенанта з залоги Кедилляка. Немає устійненої точної дати прибуття Марії Теріси до Діт ройту, але історія згадує, що івюна зі своєю групою мандрів ників вибралась із (Квебеку в міся'.ці серпні і прибула до Діт ройту під кінець року, себто у грудні. Отже подорож малими б ер езовюми ч о вн ам и тр ив а л а три місяці. Прибуття першої білої жін ки до нової оселі було великим та знаменним моментом для поселенців і тубильців Індіян, які ніколи передтим не бачили білої жінки. Вони з великим респектом поглядали на неви дану жінку і вважали її за якесь божество. Але рівночасно від чули овоїм примітивним розу мом, що тут почнеться нове життя. Усі, іЩО жили в оселі, вийшли зустрічати Марію Терісу. Раді сним окликам не було впину. На привіт першій пані Дітрой ту, били в бубни, стріляли з мушкетів, грали сурми і співа ли пісень. Усі раділи, бо знали, що з прибуттям жінки, новій оселі стелиться певна будуч- чин-а. А Марія Теріса упала в обійми свого мужа і довго- довго в німій радості не могла промовити слова. Нова оселя була на узгірю, над берегом ріки, обведена ви соким частоколом, наче україн ська Січ. В середині кілька ба раків для перших поселенців, -крамниця, склади з оружжям. Все це будоване з кругляків, вирубаних свіжо у лісі. В такій деревяній домівці замешкала Марія Теріса з мужом і двома синами та почала правдиво піо- нірське життя. Згадка про Марію Терісу пи сана перед пятдесяти роками говорить, що теперішнім діт- -ройчанкам далеко рівнятись до неї, і коли історія не все ласка во згадує про самого Антона Кеділляка, то в той же час про Марію Терісу висловлюється з найбільшим признанням. -Пи шуть, що вона була благород на, до усіх привітна, мужньо зносила усі невигоди примітив ного життя. Була віддана но вому господарству, витривала у праці і над усе, примірна по друга свому чоловікові і ро зумна мати. Вона була тією, що в новій, розростаючій колонії, держала три угли. За приміром Марії Теріси набирали відваги інші жінки і дівчата і прибували до Дітрой ту. Колонія поширялась, роз будовувалась. І коли по році Кеділляка наділено ранґою гу бернатора нової землі, його пані перша зрозуміла свої гро мадянські обовязки. Новопри булих вітала, помагала в роз міщенні, наділі нової господар ки. -Клопоталась школою, від- (Продовження на стор. 6-ій) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top