Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20
ДЕВЯТЕРО Було колись девятеро курчат. Ві сім називалося різно, девяте звалося Ціпа. Коли курка знаходить зерно, то вісім курчат раділи, а девяте суму вало: „Жаль, — думало воно, — що нас девятеро; коли б я було одно, то зерно було б моє.” Раз пообіцяла кур ка курчатам, що принесе їм колосо чок, як знайде у стерні за тином. Вона перелетіла за тин: курчата ждали на дворі. Восьмеро тішилися, що будуть колосочком ділитись, а Ціпа оттак со бі думала: ,,Перестріну маму й цілий колосочок у неї виманю собі’. Пішла потай та далеко не зайшла. У городі була ямочка. Ціпа, спішучись, упала в неї і не могла вилізти! Плакала, сто гнала, але ніхто не чув її плачу. Тим- часом курка вернулась іншою д оро гою, полічила курчат, побачила, що одного бракує і спиталася: — Де поділася наша Ціпа? Але ніхто не знав. Розбіглися кур чата подворі шукати, а одне зайшло Білочка — це імя собачки-шпіца. Дістав я цоьго шпіца в дарунок на св. Миколая. У невеличкій коробочці, у ваті лежало маленьке пухнате ще нятко. Волосся біле, довге, як у кріли- ка ангора. Побувало воно в коші з пакунками, потім на сцені в руках анголів і св. Миколая й нарешті дісталось мені з написом „Обережно — живе!”. Леж а ло спокійно.І Іриніс до хати і мав кло піт виховати без мами мале ніжне цу ценя. Білочка швидко росла. Діти возили її у візочку по їдальні, а учениці бра ли на руки, пестили й назвали „Бі лочка”. З Білочки виросла гарна собачка. Була чуйна, злобна й докучлива. До хати нікого чужого не пускала, за но на город і тут почуло, що щось пи щить жалібненько. Курча побігло на голос, знайшло сестричку в ямці та й гука: — Почекай, кину тобі вниз прутика, то й вискочиш! Ціпа стала на прутик та з ямки ви лізти не могла. Курча назбирало сухо го листу, галузок, піску та камінчи ків, але ямочка була глибока й Ціпа все стогнала: Згину я бідна, згину! Ш кода, що тут нема всіх інших! Тоді курча побігло по інших і всі вони почали зносити до ямки трісоч ки, стебла, траву, грудки — все, що знаходили в городі. Ямка хутко ви рівнювалась і Ціпа вилазила все ви ще та вище. Далі — гоп! і вискочила з ямки і зраділа: — Добре, що нас девятеро. Коли б була сама, була б загинула! В гурті і каша їсться. В гурті всі за одного і один за всіх. ги кусала гострими зубами. Коли ж мала щенята, то й ми її боялися і не брали до рук її малих. Гарчала, очі кровю наливалися. Була небезпечна. Крім своїх обовязків у хаті, Білочка ще знаменито ловила щурів. Як за чує десь щура, зараз дає знати якимсь особливим верещанням. Ніби каже: — „Відсуньте бочку, або поштуркайте палицею, щоб щур вибіг”. Не було ви падку, щоб щур вийшов живий. Н е звичайно зручно ловила їх: вхопить за карк, мотне раз-два головою — і т у р уже мертвий. Потім понюхає йо го, ствердить, що вже труп, і відхо дить. Білочку всюди кликали ловити щ у рів: до кухні, на господарство, до свинарні, чи в пивницю. По полюван ні Білочка з покривавленим волоссям ГРИБ Диб-диб-диб! Біля пенька гриб. Отакий товстезний, Отакий грубезний, Бриль на голові, А нога в траві. Диб-диб-диб! Біля пенька гриб. коло шиї переможно верталася до дому. Звичайно її зразу не пускали до ха ти. Треба було її викупати. І тут Бі лочка була виїмкова: сама залазила в миску з водою і стояла спокійно. М ожна було все з нею зробити, аби до вух не зайшла вода. Тоді вона трі пала головою і вискакувала з миски. Білочку всі любили. Підчас одного полювання Білочка була необережна: великий щур вхо пив її за губу й повис на ній. Білоч ка з цілої сили тріпнула щуром, ві дірвала його від губи і задушила. Цей одинокий випадок так розлю тив Білочку, що вона кілька разів під бігала до вже мертвого щ ура і души ла його зубами. Врешті чи то щоб по карати за спричинений біль, чи щоб упевнитись, що дійсно щур мертвий, відгризла йому голову. Це був єдиний випадок її помсти. Після того зализала губу, кров пе рестала текти, але за пару днів Бі лочка почала хворіти, перестала їсти і з дня на день худла. Ветеринар ний лікар дав їй щось на прочи щення і проти затроєння, але нічого не помогло. Щ одня ставало їй гірше. Худа, бідна лежала на подушці в своїй скринці і сумно дивилась на ме не. Стогнала Я пестив її голову. Ба чив, що це було їй приємно і вона видавала ніжний звук вдоволення. Од нак внутрішні болі ставали все вираз нішими і стало ясно, що Білочка дов го не проживе. Стала вона така слаба, що не могла повернутися. Прикро було дивитися на бідну Бі лочку, колись таку непосидючу, ве селу збиточницю. В останні дні я брав Білочку з скринькою до себе і клав наніч коло ліжка. Нарешті Білочка стала така слаба, що не могла про ковтнути й води, якої вливав я для заспокоєння спраги. Я взяв її на руки і поклав коло се бе на ліжко. Білочка дивилась на мене своїми розумними очима. В них я ба чив і страшний біль, який вона пере носила, і наче вдячність за виявлену їй ніжність і опіку. Щ е хвилинку вона лежала непору шно, потім видала якийсь глухий сто гін і вмерла. Леонід Бачинський Б ІЛ О Ч К А Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20 
