Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16
СФУЖО Світова Федерація Українських Жіночих Організацій ХРИСТОС ВОСКРЕС! Христос Воскрес! Оцей радісний христіянський привіт пересилаємо нашим Централям, нашому усьому органі зованому українському жіноцтву та усім щирим віруючим українцям де вони не жили б розкинуті лихою долею на широкому світі. Христос Воскрес, кличемо понад залізні створені нашим ворогом запори-заслони до наших страждаючих у боль- шевицькій неволі сестер та братів на политій кровю мучеників Рідній Землі! Словом Христос Воскрес, вітаємо наших славних смі ливих борців УПА, як; серед вічних небезпек борються за волю України, за волю всіх поневолених темними силами народів! Українським старовинним звичаєм при свяченому яйці пересилаємо всім в кого бється щире українське серце, наші побажання: діждати щасливих часі» коли Правда побідить лож, Світло розвіє тьму, а щастя, воля, спра ведливість, мир і Наука Христова побідно запанує на Україні й на цілому широкому світі. За провід Світове? Федерації Українських Жіночих Організацій: Олена Кисілевська, голова Олена Лотоцька, Євгенія Ситник, Людмила Івченко, містоголови Слово до Жіноцтва З нагоди світлих днів Хри стового Воскресення слід нам •нагадати собі, що це овягго є не тільки символом радості, символом побіди Добра. над злом. Слід памятати, що свя то Воскресення є теж симво лом любови, обєднання, що попереджає його обрахунок сові: ті, визнгіння власних про вин, прощення провин своїм ■ближнім. Це чгс ‘очищення душ із НОЬГГИСТІ, ГН*'Зу, ЗЛС'би. Є на Україні звичай, що тоді коли в часі Воскресної утрені священик звертається до вір них з великим словом „Хри стос Воскрес’*, люди на радо щах обнімають себе, згіззяті вороги забувають те що їх ді лило, подають собі до згоди руки. Хай же і ті для нас вигнанців з рідної землі час Воскресення буде початком душевної обно ви. Нехай буде гаслом припи нення братніх незгод, нерозум них 'шкідливих для України Сварів! Українське жіноцтво на п р о тязі усієї старої й нової історії, ніколи не -прикладало своїх рук до поглиблення незгоди поміж братами, ніколи не роз- ятрювало- завданих межиуею- бииями ран, а- навпаки все їх гоїло, старалось до них недо^ пускати. Сповнім же своє істо ричне завдання й сьогодні у цей таїкий важливий час для нашої «батьківщини. Не тільки не даймо себе поділити на дрі бні ворогуючі між собою та бори, але стараймось на всю нашу громаду поєднуючо впливати. Навіть тоді коли си лою незалежних від нас обста вин знайшлись ми на двох бе регах, п очер*ез простори й пе репони подаваймо собі РУКИ, за с ші ай м о прірви р о з к о п ані нерозумними руками. Не на це там на рідних зе млях ллється братня кров, не на це народ останніми силами опі'раєть'оя ворогові, щоб ми тут'як нерозумні діти дерлись між собою за м.аірні речі, що не мають засадничого значення. На ділі ніщо важне нас не ді лить. Усі чесні с в ід о м і україн ці однодушно прагнуть одно го: щоб Правда, Справедли вість, Божа Наука у всьому сві ті запанувала. Тільки не всі па- мятають що .цього треба не тільки бажати але й добивати ся спільно однодушним фрон том. Ми жіїнки обовязан; влat- сн-е берегти цього і вказувати «праву дорогу. Це наше велике історичне завдання. Сповнім же його гідно! Олена Кисілевська На сторожі традиції У великі рокові свята, в ро ковини великих подій, ми по вертаємось думками до наших давніх звичаїв. Розсипані по чужині, ми ще більше дорожи мо й радіємо оіцим знаком на шої давньої культури. І справді маємо чим горди тись. Обряди, що їх удалось нам зберегти до сьогодні, оті гагілки, колядки й обжинки, другі народи з трудом визби рують у своїй старовині. А в нас воно жиіве й яскраве. Нам тільки треба освідомити собі Це багатство й вибрати шлях, як його зберігати. Так, .це справді треба пере думати. Бо інакше ставились ми до 'цієї справи в краю чи на •скитальщині, а інакше воно представляється тут, де ми жи вемо розкинуті серед чужин ного моря. Не сміємо думати, що наші стародавні звичаї не змінні. О, ні! Тут заходили також п о віль ні переміни. Наприклад гагіл ки. Ніде правди діти, що вони в нас завмірали. По селах вони занепадали, а в міської моло ді не прийнялися. Вряди-годи виводили їх дівочі школи, але лише як якусь ритмічну впра ву. Завмірали також обжинки. Ц і л і великі простори нашої землі вже не знали цього зви чаю. А завмерли зовсім Ку пальські свята. Можливо, що подіяло тут упередження на ших духовних кол проти ку пальських ворожінь. Та Андрі ївські ворожіння дівчат, оте не винне -й радісне допитування долі, якось удержалось. А свя то Івана Купала, на тлі літньо го вечора, з піснями й іграми, могло стати прегарним літнім звичаєм. Найкраще ще збереглося Рі здвяне святкування. Коляда на ша лунає все наново ©радісний вечір Христового Різдва. Але затратився її церемоніям, отой вступ і побажання господаре ві, господині та „прочій чєлія - дині”, що їх так гарно розро бив наш народ. На західних наших землях ці звичаї занепадали під впливом інших розваг. А на Великій У- країні -викорінено .це силоміць — то забороною, то насміш кою. Там ще більше обезціне- но праідідні звичаї, що в них назбірадися прожиті віки. Ця справа нас, українських ж ііно'к, обходить на йбі л ь.ш е. бо традиція складаються не тільки з тих, угорі вичислених обрядів. Вона’виявляється та кож в' усіх тих прикметах на родної душі, що нас тепер так! вирізнюють на чужині. Сер дешна гостинність наша — .хі ба не стає частиною традиції? Пошана дітей до батьків не є засадою нашого виховання ? Замилування до природи не питоменне нам? .А та безліч дрібниць — що їх уводить і плекає в хаті ж'і- ноча рука! Оте сіно під Різдвя ною скатертю, ота писанка на Великдень, оте клечання на Зелені Свята — це все також витворює атмосферу хати, до яікої привикає дитина. Велике завдання встає перед нами. Ми не сміємо вже пасив но йті* за стародавніми звичая ми. Ми мусимо знати також причину й основу їх, що гли боко закорінена в нашому на роді. Треба відповісти на за пит нашої дитини — чому во но так? Треба вміти пояснити, коли цим звичаєм зацікав ляться чужі. Традиція — це пошана до минулого. Це ще один ланімо^ що споює спільноту. А він ле жить у жіночих руках. Нехай же він нами скріпиться, а не послабне. Лідія Бурачинсь&а Вістки Федерації До нас звернулась організація „Світовий Рух Матерей” із проханням — зібрати їм'.відповіді на анкету про те, як живуть і діють .наші міатері. Розсилаємо всім централям анкетний л^с- тоїк із вказівками, як їх виповняти. Зверта-ємо увагу на пи.;;ь- іність і важність «цієї анкети. Пригадуємо всім централям, що не всі ще надіслали при мірника, свого статуту чи правильника, про що ми прохали. Хо чемо встановити повну збірку статутів жіночих організацій І тому прохаємо якнайскоріше це надіслати. • • • Наближається літній відпочинковий час. Його треба вико ристати на підкріплення нашої дітвори. Чи Ви вже плянуєте лі тню оселю? Коли це жіночій організації не під силу, приступіть спільно з церковною громадою, або громадською організацію до такого діла.
Page load link
Go to Top