Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16
Дня 11. лютого (29. січня ст. ст.) ^минуло 50 років, як по встала славна РіУП на Великій Україні. З нагоди цього юві лею появилося в українських часописах кілька статтей, але, на жал£, ніодна з них не під несла ролі й значення в житті й діяльності РУШ української жінки, а тимчасо'м поклали во ни великі заслуги як для партії, так і взагалі для розвитку укра- шськога визвольного руху на Наддніпрянщині. І як звичайні, рядові робітниці, і як провідні, •ке:р‘;в«і ДІЯЧКИ. І Ті й другі -від дали РУН великі прислуги. 'В чому ж полягала їхня праця? Насамперед у вдержуванні так" званих „явочних або кон- спаративних кватир“. Звичайно на адресу відданої партії' „то- ( 2 аришкии-, або й просто певної „ силшати ч ки “ передавано або надсилано листування, партій ну літературу (книжіки, часо писи, відозви), що їх потім від*, ні/іх забірали члени партії або вони самі доставляли .куди тре ба. До них зголошувалися й члени партії, .приївджаючи звідкись, для звязку з органі зацією, або її провідними, чле Чм мажемо йти в одній лаві? (Зі стор. 11.) •спортові площі і плавальні, а 0 /ке й виїздять на літо до рі дні. А наші нидіють впродовж Р^Ку У ТіСНИ'Х мешканнях — ко нечно вивести їх у літі на сві же по:вітрія. А головне не ТІЛЬ КИ фі!ЗИ'4НЄ скріплення.. Цілий діти проводять у чужомов ні ,л школі і мало зустрі'Ч.аюігь- 1 з ровесниками українцями. Як гарно моїгли б вони прове сні літо в рідному 'гурті, нав чилися б пісень та послухали гу гірок. Оця невдача вже знеохоти ла наших. Декілька навіть від скочили від пра/ці —‘ мовляв там не розуміють. Я так не діііілюсь на те й далі працюю. Але все продумую над тим, <я:к ц і можна б погодити. -Сама ія •не. маю дітеїй. Але мені здаєть ся, що на нашу дітвору треба б зверн ути тепер най більш у у- азагу. Однак і співпраця у відділах СУА дуже ©аіжіна річ. Новопри булі жінки не сміють стояти осторонь. Приїхало вже бага то активних жінок що на ски- тальщині виявили свої органі заційні здібності. Всі ми тут важко працюємо. Але все мо жна знайти хвилину часу на сходини, хочби в рол] пасивно го члена. А коли хто знеохочени й пев-ною невдачею, або каже, що „нас не розуміють”, можна б створити окремий відділ Сою зу Українок Америки. Правда., цей відділ спочатку не буде мати великих спромог. Самоту жки новоприбулі не постав лять вакаїціійної оселі. Та з часом скріпимось ми, та і з можемо переводити в життя наші пляни. Головне, щ об ми знову ввій шли у громадське життя. Із заложениміи руками сидіти не м о жемо. Но воприбула. нами. Задля цього ті що при ходили (являлися) на таку кватиру, повинні були знати умовлене гасло, „яівку“, оскіль ки не були особисто знайомі даної товаришки. Ці звязкові взагалі удержу вали звязкй з партійними ор ганізаціями й 'часто- бували посередньою ланкою- між да ною організацією й членами партії, що хотіли з нею звяза- тися, уділяючи їм усяких ін ф ормації Крім переховуkання . парті.й- ної літератури вони звичайно допомагали влаштовувати на віч ліг, або й на довший побут партійних працівників, знахо дили приміщення для побачень та -зборів (,*сходок“) У таких довірених ж/інок часто-густо переховувано партійні архіви, печатки, а то й друкарські че ренки і 'навить зброю. Розумі ється, їх кватири мали бути суворо законспіровані й туди не посилано нікого .з ніякими явкам'и. Трфа ще зазначити, що саме жінки бували звичай но курі'Єрами,' що доставляли партійну п о шту, п ер е возили 'нелегальну літературу і т. д. Займалися- вони також допомо гою ув'язненим членам партії, ходили на побачення, як. їх „наречені* ~>>РОДички“, приносили їм-,* передачі* (хар чі, білизну, тютюн, книжечки), а при особистих побаченнях передавали потаємно цидулки .з різними важливими для вяз- ня відомостями. Допомагали також ховатися парті-йцям, за- підозрілим поліцією, або вті качам. Задля потопі ув'язненим 1 засланим членам партії орга нізовували гуртки „Червоного Хреста“‘, що займалися збірка ми грошей, одежі, ліків, хар- чіїв. . Розуміються, жйнкам, чле нам партії, доручувано вести й активну цоботу — провадити про п аганд у п арті йн и хі іде«й, агітувати помііж населенням та розповсюджувати задля цьою партійну літературу, влаштову вати гуртки з розпропагандо- ваних осіб та вести в цих гурт ках систематичну освідомну працю. Способи ведення цієї роботи були, розуміється, різ ні, залежно від обставин, але з бігом часу виробилися такі форми партійної роботи по містах. Агітацію й пропаганду проваджено звичайно на т. зв. „біржах". У вільний від праці час, звичайно вечорами під свято, відбувались на вулицях збірки робітників і робітниць, які проходжувалися хідниками й підчас цих проходів агітато ри чи .агітаторки провадили відповідні розмови, „обробля ючи" таким способом неофітів та неофіток. А вже серед при єднаних до партії („зорганізо ваних" ) велася систематична освідомна праця в партійних гуртках, що збіралися стало^ в означений час у якомусь кон спіративному приміщенні. Це були свого роду партійні шко ли, де навчали малосвідомих, а то й неграмотних або мало грамотних робітників і робіт ниць не лише партійної „політ- грамоти“, але й грамоти в бу квальному цього слова значен ні. а також українознавства — української мови, літератури, історії й таким чйном робили їх національно свідомими укра їнськими громадянами й гро мадянками.-Такими вчителями бували у значній мірі жінки. Коли ми візьмемо під увагу всю цю- величезну працю, -яку виконували жінки, члени Р’УП, то зрозуміємо, яку відпові дальну ролю івідогравали4 вони в житті партії. І робили це на ші жінки самовіддано, без ні якої винагороди. Єдиною1 для них нагородою була свідомість добре виконаного революцій ного, партійного обовязку. А все це була здебільшого зви чайна, буденна, „чорна" робо*- та, така непомітна, не блиску ча, але яка ж плідна у своїх наслідках. Це були, сказав ^би, револю- ціь ' п ) і мурашки, партійні бжіл- ки, що хоч часта-густо були красунями, але їм не доводи лось виблискувати на сонечку, •як яскравим метеликам. їхня робота не давала їм „слави" Проходила вона в сутінку кон спірації. Знали її й належно оцінювали тільки партійні ке рівники та даний робітничий колектив, де цони мали заслу жену популярність і славу. Так, праця жіінок РУП була великим геройством, герой ством, звязаним часто-густо з великими невигодами, а то і з ризиком для життя, не кажу вже про ризико арештування. й ув'язнення. І не одна з них попадала їв царську тюрму, а то й на заслання. Та це їх не лякало. З природи речі це ге ройство було назверх невидне, а тому ще величніше. v Крім цієї підпільної, підзем ної праці звичайної, рядової робітниці, що її здебільшого доводилось виконувати жін кам РУП, чимало з них відо- гравало й значну керівну, а то й ідеологічну ролю, займаючи в партійнім апараті відпові дальні станоівища, як провідні члени важливих партійних ор ганізацій. Були між ними ви- з н ачн і, н е п е р е с іч h , j ' ін д и в і ду- альності. 1 Отож велику пайку о-сягів РУП мусимо віднести на раху нок саме жіноцтва, головно дівчат, або дружин партійних діячів. Чимало між ними, пов торяю*, було особистостей не буденних^ не одна з них посі дає в історії РУП визначне міс це, тривало звязавши з нею своє імя>. Нижче я пригадаю прізвища тих жіінок-ерупівок, з якими мені доводилося працювати або зустрічатися. Розуміється, я не міг знати ївсіх тих, що брали участь у партійній ро боті, то ж спис мій буде дуже неповний, тим більше, що де які імена я таки ,й призабув. Т а поза залізною- заслоною пе ребуває яких 20 колишніх чле нів РіУП, то може хтось із них доповнить мій реєстр. (З ви числених 15-ти прізвищ *я знав тільки 12, трьох, зазначених дірочкою, подала мері п. М. Білякова-Юркевич. Ось він за абеткою: 1. Білякова Маруся, заслу жена культурно-освітня робіт ниця, перебувала в одному з таборів у Німеччині, нещодав но приїхала до Америки. Вона була замужем за видатним ді ячем РУП, передчасно помер лим- талановитим Левком Юр- кевичем, сином відомого укра їнського діяча д-ра Йосипа Юркевича, товариша проф. В. Антоновича, Т. Рильського, Бо риса Познанського, КостяМ и- хальчука — людей, що поки нули ряди польської шляхти й перейшли до народу, серед я- кого народилися й жили та працювати для якого вважали своїм обовязіком. 2. Гоженко Марія, партійне прізвище „Клеопатра“, була дуже популярною особою в ки ївській організації. У неї був склад партійної літератури, по яку до неї зголошувалися пар тійці. Весела, жвава й не-аби- яка красуня, підбивала вона серця багатьох діячів РУП, які змагалися з собою- за її серце. Вона вийшла заміж за одного з них, покійного вже д-ра Бо риса МатЮ'шенка, та по довгім пожитті вони, розійшлися. 3. Голіцинська Катерина, ді вочого її прізвища не знаю, партійне — Лоза, була першою дружиною визначного члена партії, проф. Євгена Голіцин- ського. Це був тип ученої жін ки, спокійної, витриманої, май же суворої. В pp. 1903-5 про живала разом із чоловіком у Львові, де брала активну у- часть у роботі Закордонного Комітету. Вернувшись на Укра їну за першої російської рево люції, зайнялася науковою пра цею, вивчаючи статистику й е- кономію. Перед першою» світо вою війною, розійшовшися з Голіцинським, побралася з ві домим полтавським статисти ком ІВасилем Кошовим, що теж був колись членом РУП, а по тім перейшов до Укр/ Рад.- Дем. Партії й переїхала разом із ним на працю- у Саратовсько му Губерніяльному Земстві, ку ди була запрошена на керівни цю статистичного відділу того земства, посаду дуже відпові дальну. Має вона друковані праці із своєї дисципліни. Пи сала між ін. в „Украинской Жизни“ та „Літ.-Науковому Вістнику", про українські ко лонії на Далекому Сході (1914 рік). 4. Гріиченківиа 'Настя (1884— 1909), донька відомих україн ських діячів і письменників Бо риса та Марії. іВ 1903-4 pp. пе ребувала у Львові,'де ходила на українські виклади в універ ситеті. Тут оберталася в колі ерупівської еміграції та галиць- ко-українськоії соціялістичної молоді. Була приятелькою кра суні Дарки Шухевичівни, донь ки проф. Володимира Шухеви- ча (пізніше дружини д-ра Вол. Старосольськрго), яка надру кувала її некролог у журналі ,',.Наш Голос'1 (Львів, 1911, ч. 6— 8, квітень-червень, ст. 362— 366). , Мала іНастя великий вплив на молодих галичанок, що гуртувалися :в „Кружку у- країнських дівчат11 Майже ввесь свій час віддавала Настя на працю- для „Закордонного. ■Комітету11 РіМП, займаю'чися влаштовуванням кольпортажу та вироблюванням пашпортів для товаришів, що мали- пере їздити кордон. Весною 1906 р. вернулась у Київ та відтоді вже цілком упірнула в партійну ро боту. 'Працювала серед робіт ників іконостасного цеху й се ред „прикажчиків"', себто крамничних робітників, у Ки єві, потім у Полтаві і взагалі на Полтавщині, далі знову в Києві, де була й заарештована та вязнена. Перестудившись на Володимир Дорошенко Ж ін к и в Р У П (З нагоди 50-річчя Української Революційної Партії) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top