Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16
Дня 11. лютого (29. січня ст. ст.) ^минуло 50 років, як по встала славна РіУП на Великій Україні. З нагоди цього юві лею появилося в українських часописах кілька статтей, але, на жал£, ніодна з них не під несла ролі й значення в житті й діяльності РУШ української жінки, а тимчасо'м поклали во ни великі заслуги як для партії, так і взагалі для розвитку укра- шськога визвольного руху на Наддніпрянщині. І як звичайні, рядові робітниці, і як провідні, •ке:р‘;в«і ДІЯЧКИ. І Ті й другі -від дали РУН великі прислуги. 'В чому ж полягала їхня праця? Насамперед у вдержуванні так" званих „явочних або кон- спаративних кватир“. Звичайно на адресу відданої партії' „то- ( 2 аришкии-, або й просто певної „ силшати ч ки “ передавано або надсилано листування, партій ну літературу (книжіки, часо писи, відозви), що їх потім від*, ні/іх забірали члени партії або вони самі доставляли .куди тре ба. До них зголошувалися й члени партії, .приївджаючи звідкись, для звязку з органі зацією, або її провідними, чле Чм мажемо йти в одній лаві? (Зі стор. 11.) •спортові площі і плавальні, а 0 /ке й виїздять на літо до рі дні. А наші нидіють впродовж Р^Ку У ТіСНИ'Х мешканнях — ко нечно вивести їх у літі на сві же по:вітрія. А головне не ТІЛЬ КИ фі!ЗИ'4НЄ скріплення.. Цілий діти проводять у чужомов ні ,л школі і мало зустрі'Ч.аюігь- 1 з ровесниками українцями. Як гарно моїгли б вони прове сні літо в рідному 'гурті, нав чилися б пісень та послухали гу гірок. Оця невдача вже знеохоти ла наших. Декілька навіть від скочили від пра/ці —‘ мовляв там не розуміють. Я так не діііілюсь на те й далі працюю. Але все продумую над тим, <я:к ц і можна б погодити. -Сама ія •не. маю дітеїй. Але мені здаєть ся, що на нашу дітвору треба б зверн ути тепер най більш у у- азагу. Однак і співпраця у відділах СУА дуже ©аіжіна річ. Новопри булі жінки не сміють стояти осторонь. Приїхало вже бага то активних жінок що на ски- тальщині виявили свої органі заційні здібності. Всі ми тут важко працюємо. Але все мо жна знайти хвилину часу на сходини, хочби в рол] пасивно го члена. А коли хто знеохочени й пев-ною невдачею, або каже, що „нас не розуміють”, можна б створити окремий відділ Сою зу Українок Америки. Правда., цей відділ спочатку не буде мати великих спромог. Самоту жки новоприбулі не постав лять вакаїціійної оселі. Та з часом скріпимось ми, та і з можемо переводити в життя наші пляни. Головне, щ об ми знову ввій шли у громадське життя. Із заложениміи руками сидіти не м о жемо. Но воприбула. нами. Задля цього ті що при ходили (являлися) на таку кватиру, повинні були знати умовлене гасло, „яівку“, оскіль ки не були особисто знайомі даної товаришки. Ці звязкові взагалі удержу вали звязкй з партійними ор ганізаціями й 'часто- бували посередньою ланкою- між да ною організацією й членами партії, що хотіли з нею звяза- тися, уділяючи їм усяких ін ф ормації Крім переховуkання . парті.й- ної літератури вони звичайно допомагали влаштовувати на віч ліг, або й на довший побут партійних працівників, знахо дили приміщення для побачень та -зборів (,*сходок“) У таких довірених ж/інок часто-густо переховувано партійні архіви, печатки, а то й друкарські че ренки і 'навить зброю. Розумі ється, їх кватири мали бути суворо законспіровані й туди не посилано нікого .з ніякими явкам'и. Трфа ще зазначити, що саме жінки бували звичай но курі'Єрами,' що доставляли партійну п о шту, п ер е возили 'нелегальну літературу і т. д. Займалися- вони також допомо гою ув'язненим членам партії, ходили на побачення, як. їх „наречені* ~>>РОДички“, приносили їм-,* передачі* (хар чі, білизну, тютюн, книжечки), а при особистих побаченнях передавали потаємно цидулки .з різними важливими для вяз- ня відомостями. Допомагали також ховатися парті-йцям, за- підозрілим поліцією, або вті качам. Задля потопі ув'язненим 1 засланим членам партії орга нізовували гуртки „Червоного Хреста“‘, що займалися збірка ми грошей, одежі, ліків, хар- чіїв. . Розуміються, жйнкам, чле нам партії, доручувано вести й активну цоботу — провадити про п аганд у п арті йн и хі іде«й, агітувати помііж населенням та розповсюджувати задля цьою партійну літературу, влаштову вати гуртки з розпропагандо- ваних осіб та вести в цих гурт ках систематичну освідомну працю. Способи ведення цієї роботи були, розуміється, різ ні, залежно від обставин, але з бігом часу виробилися такі форми партійної роботи по містах. Агітацію й пропаганду проваджено звичайно на т. зв. „біржах". У вільний від праці час, звичайно вечорами під свято, відбувались на вулицях збірки робітників і робітниць, які проходжувалися хідниками й підчас цих проходів агітато ри чи .агітаторки провадили відповідні розмови, „обробля ючи" таким способом неофітів та неофіток. А вже серед при єднаних до партії („зорганізо ваних" ) велася систематична освідомна праця в партійних гуртках, що збіралися стало^ в означений час у якомусь кон спіративному приміщенні. Це були свого роду партійні шко ли, де навчали малосвідомих, а то й неграмотних або мало грамотних робітників і робіт ниць не лише партійної „політ- грамоти“, але й грамоти в бу квальному цього слова значен ні. а також українознавства — української мови, літератури, історії й таким чйном робили їх національно свідомими укра їнськими громадянами й гро мадянками.-Такими вчителями бували у значній мірі жінки. Коли ми візьмемо під увагу всю цю- величезну працю, -яку виконували жінки, члени Р’УП, то зрозуміємо, яку відпові дальну ролю івідогравали4 вони в житті партії. І робили це на ші жінки самовіддано, без ні якої винагороди. Єдиною1 для них нагородою була свідомість добре виконаного революцій ного, партійного обовязку. А все це була здебільшого зви чайна, буденна, „чорна" робо*- та, така непомітна, не блиску ча, але яка ж плідна у своїх наслідках. Це були, сказав ^би, револю- ціь ' п ) і мурашки, партійні бжіл- ки, що хоч часта-густо були красунями, але їм не доводи лось виблискувати на сонечку, •як яскравим метеликам. їхня робота не давала їм „слави" Проходила вона в сутінку кон спірації. Знали її й належно оцінювали тільки партійні ке рівники та даний робітничий колектив, де цони мали заслу жену популярність і славу. Так, праця жіінок РУП була великим геройством, герой ством, звязаним часто-густо з великими невигодами, а то і з ризиком для життя, не кажу вже про ризико арештування. й ув'язнення. І не одна з них попадала їв царську тюрму, а то й на заслання. Та це їх не лякало. З природи речі це ге ройство було назверх невидне, а тому ще величніше. v Крім цієї підпільної, підзем ної праці звичайної, рядової робітниці, що її здебільшого доводилось виконувати жін кам РУП, чимало з них відо- гравало й значну керівну, а то й ідеологічну ролю, займаючи в партійнім апараті відпові дальні станоівища, як провідні члени важливих партійних ор ганізацій. Були між ними ви- з н ачн і, н е п е р е с іч h , j ' ін д и в і ду- альності. 1 Отож велику пайку о-сягів РУП мусимо віднести на раху нок саме жіноцтва, головно дівчат, або дружин партійних діячів. Чимало між ними, пов торяю*, було особистостей не буденних^ не одна з них посі дає в історії РУП визначне міс це, тривало звязавши з нею своє імя>. Нижче я пригадаю прізвища тих жіінок-ерупівок, з якими мені доводилося працювати або зустрічатися. Розуміється, я не міг знати ївсіх тих, що брали участь у партійній ро боті, то ж спис мій буде дуже неповний, тим більше, що де які імена я таки ,й призабув. Т а поза залізною- заслоною пе ребуває яких 20 колишніх чле нів РіУП, то може хтось із них доповнить мій реєстр. (З ви числених 15-ти прізвищ *я знав тільки 12, трьох, зазначених дірочкою, подала мері п. М. Білякова-Юркевич. Ось він за абеткою: 1. Білякова Маруся, заслу жена культурно-освітня робіт ниця, перебувала в одному з таборів у Німеччині, нещодав но приїхала до Америки. Вона була замужем за видатним ді ячем РУП, передчасно помер лим- талановитим Левком Юр- кевичем, сином відомого укра їнського діяча д-ра Йосипа Юркевича, товариша проф. В. Антоновича, Т. Рильського, Бо риса Познанського, КостяМ и- хальчука — людей, що поки нули ряди польської шляхти й перейшли до народу, серед я- кого народилися й жили та працювати для якого вважали своїм обовязіком. 2. Гоженко Марія, партійне прізвище „Клеопатра“, була дуже популярною особою в ки ївській організації. У неї був склад партійної літератури, по яку до неї зголошувалися пар тійці. Весела, жвава й не-аби- яка красуня, підбивала вона серця багатьох діячів РУП, які змагалися з собою- за її серце. Вона вийшла заміж за одного з них, покійного вже д-ра Бо риса МатЮ'шенка, та по довгім пожитті вони, розійшлися. 3. Голіцинська Катерина, ді вочого її прізвища не знаю, партійне — Лоза, була першою дружиною визначного члена партії, проф. Євгена Голіцин- ського. Це був тип ученої жін ки, спокійної, витриманої, май же суворої. В pp. 1903-5 про живала разом із чоловіком у Львові, де брала активну у- часть у роботі Закордонного Комітету. Вернувшись на Укра їну за першої російської рево люції, зайнялася науковою пра цею, вивчаючи статистику й е- кономію. Перед першою» світо вою війною, розійшовшися з Голіцинським, побралася з ві домим полтавським статисти ком ІВасилем Кошовим, що теж був колись членом РУП, а по тім перейшов до Укр/ Рад.- Дем. Партії й переїхала разом із ним на працю- у Саратовсько му Губерніяльному Земстві, ку ди була запрошена на керівни цю статистичного відділу того земства, посаду дуже відпові дальну. Має вона друковані праці із своєї дисципліни. Пи сала між ін. в „Украинской Жизни“ та „Літ.-Науковому Вістнику", про українські ко лонії на Далекому Сході (1914 рік). 4. Гріиченківиа 'Настя (1884— 1909), донька відомих україн ських діячів і письменників Бо риса та Марії. іВ 1903-4 pp. пе ребувала у Львові,'де ходила на українські виклади в універ ситеті. Тут оберталася в колі ерупівської еміграції та галиць- ко-українськоії соціялістичної молоді. Була приятелькою кра суні Дарки Шухевичівни, донь ки проф. Володимира Шухеви- ча (пізніше дружини д-ра Вол. Старосольськрго), яка надру кувала її некролог у журналі ,',.Наш Голос'1 (Львів, 1911, ч. 6— 8, квітень-червень, ст. 362— 366). , Мала іНастя великий вплив на молодих галичанок, що гуртувалися :в „Кружку у- країнських дівчат11 Майже ввесь свій час віддавала Настя на працю- для „Закордонного. ■Комітету11 РіМП, займаю'чися влаштовуванням кольпортажу та вироблюванням пашпортів для товаришів, що мали- пере їздити кордон. Весною 1906 р. вернулась у Київ та відтоді вже цілком упірнула в партійну ро боту. 'Працювала серед робіт ників іконостасного цеху й се ред „прикажчиків"', себто крамничних робітників, у Ки єві, потім у Полтаві і взагалі на Полтавщині, далі знову в Києві, де була й заарештована та вязнена. Перестудившись на Володимир Дорошенко Ж ін к и в Р У П (З нагоди 50-річчя Української Революційної Партії) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16 
