Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1 / 28
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» Всеволода Метелик Al P y Tr A M A M A |О ГАРНІЙ невеличкій віталь- ні панства Білинських прохо- джувався середніх літ чолові Був гарний, дужий, з енергіч- ними рисами обличча й з гус- тою сивиною біля висків. Кро- ки його були скорі, ритмічні, ніби приспішені ходою думок, що так і кружляли все біля од- ного й того самого пункту. Глядів на німий електричний годинник, що стояв на чванли- вому радію, а опісля перево- дячи свій погляд wa молоду, заняту своїм писанням дівчину, вспокоївся й присів у недалеко- му фотелі. — Ще час, — пога- дав і закурив. В дверях, що ве- ли в невеличкий коридор, ви- хилилась чоловіча голова, зир- кнула також на бігаючу стрі ку годинника й сказала: - Почекайте на мене, Пане Покідане, підемо разом! -- Тільки скоро, я не смію спізнитись! -- відказав Покі- дан, стрясаючи попіл з цигара. -- Чи Михась має приїхати сьогодня? — запитала дівчина, не перериваючи свойого занят- тя. - Так, панно Олю! Вчора ра- но висів з корабля, а сьогодня вечером буде ту відказав запитаний. — Цікаво, чи пізнає Bac? - продовжувала дівчина й завзя- то перелистовувала розложену на колінах книжку. Думаю, що ні! - - відповів Покідан і нервово усміхнувся. -- Його ще на світі не було, як мене забрали ва війну. Дівчина глянула на нього, а відтак швидко, навіть д; швидко повела пером по папе- рі. На порозі дверей, що ви- 8 ходили на коридор, зявилася чоловіча постать готова до виходу. З її появою Покідан встав, взяв капелюх і спряму- вав свої кроки в сторону две- рей. -- Вже йдете? -- задержав його жіночий голос, що вихо- див десь з глубини дому. -- Еге-ж! Ліпше там зачека- ти, чим пізно прийти! — відка- зав Покідан. -Іто правда. А ви, Кудилен- ку, не гнівайтесь на нас! Покі- дан трохи старший льокатор і йому булоб тяжче ніж Bam знайти тепер помешкання, - оправдувалась жінка, що вий- шла з сусідної кімнати. -- Та чого-ж би я мав гніва- тись? Я-ж розумію, що Покіда- нові не вигідно переноситись тепер, а в трійку булоб нам за- тісно. He журіться, пані, по- мешкання я вже маю й завтра перепроваджусь, -- відказав і вийшов з хати. -- Ти ще довго будеш тут писати, Олю? -- звернулась до дівчини жінка. Оля, підводячи на неї свій пегляд хотіла сказати, що вона ще й третьої частини не напи- сала, але пригадавши собі су- воре відносно її особи поведен- ня мачухи, не сказала нічого. -- Піди, допрасуй те плаття, що там осталось! Але перше посудину помий! розказала. А Марійка де? — втрути- ла несміливо Оля. — Марійка 3 Вірою пішли до Рудинських. А хіба ти з чого вечеряла, що боїшся помити посудину, - - замітила терпко. Дівчина не вимавлялась біль- ше; вона встала, висушила на- писане, згорнула зшитки й по- спішила за мачухою до кухні. Саме докінчувала прасувати, як у хату ввійшов Покідач. Лице його було щасливе, а слова ви- грані на найніжніших струнах го душі, були звернені до ма- лого хлопчини. Ось бачиш, Михасю, ворив він знімаючи го- з синка зверхній одяг. — Від нині бу- деш тут мешкати. Це пані Бі- линська, привітайся! — сказав, як оченята хлопцеві зупини- лесь на своїй новій господині. А це панна Оля! -- гово- рив дальше Покідан. - О, я затямлю собі, — втру- тив поважно Михась. -- В су- сідстві з нами мешкала одна паня, що мала маленьку дівчи- ну Олю. А що ти робиш? -- запитав нагло, зацікавлений працею дівчини. — Хіба не бачиш? Прасую, - відповіла дівчина. А там є грань? - Ні, тут є електрика, така як світить. Ось подивися в ці дірки! пояснювала Оля. - Може ти голодний?--зве- рнувся до сина Покідан. Ні, я тільки води хочу, сьогодня так гарячо! — відка- 32B, стараючись розстібнути ковнір сорочки. - Почекай, Покідане, я дам йому молока, -- звернулась до свойого льокатора Білинська, коли цей пустився подати хло- пцеві води. - Поможи мені, Олю, цей гудзик такий маленький! — просив хлопчича, звертаючись до дівчини. Не перешкаджай, Михасю, завважав батько, — й гово- ри «Панно Олю»! Будь чем- ним! поучував батько. Дівчина всміхнулась, роз- стібнула ковнірець і, згортаю- з його чола вогке волосся, зала: Дайте спокій, пане Покі- дане, хай говорить, як йому ви- гідніще! Хлопчина перевів свій пог- ляд з батька на дівчину й при- нявся за молоко, яке постави- та перед ним Білинська. Завдя- ки малому гостеві, вечір про- біг так скоро, що присутні аж
Page load link
Go to Top
×
Donate to support Ukraine!
Contributions can be made via:
Via check:
Make check out to:
UNWLA
and mail to:
UNWLA,
203 Second Ave.,
5th Floor
New York, NY 10003
Via PayPal:
click here
FaceBook:
Ukraine needs you!
