Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
18 «ЖІНОЧИЙ СВІТ» оплесками, неначе предчувала, що вона скаже щось цікавого. Бесідниця говорила так ціка- во, що на галі панувала тиша, немов нікого не було, хоча га- ля була заповнена. Розповіла вона про трагічну смерть Оль- ги Басарабової, а відтак гово- рела про виховання дітей в ук- раїнському дусі. Слідуючим бесідником був о. Сенета. Він підкреслив у своїй промові геройство Ольги Баса- рабової, яка радше згинула від тортур, нім зрадила своїх това- ришів-борців за визволення У- країни. Були рівнож різні дек- лямації, підібрані до моменту, які дівчата та жінки віддали знаменито, що видно було на- віть сльози на деяких ae На закінчення мужеський і ночий хор відспівав «Не прі й всі розійшлись до дому вдо- волені, що відсвяткували па- мять жінки-тероїні. Прихід із свята, то є 520.00 ухвалено на зборах вислати на народні ціли. Розділено їх так: $10.00 вислано на інвалідів, a $10.00 на Рідну Школу, через Обеднаня. Марія Рудакевич. РЕ ЕР. «ЖІНОЧИЙ СВІТ» І НАШ ЖІНОЧИЙ ОБОВЯЗОК Вунсакет, Р. Ай. Мабуть така вже доля укра- їнської жінки в Америці, що в у родинчому житті вона так звязана домашніми обовяз- ишається мало ча- , щоби брати активну участь в громадському (житті. Та ще й инші причини склада- ються на те. Самі наші мужі, мимо того, що на словах зачис- ляють себе до «великих посту- повців», на ділах не показують того поступу. Слово «воля» іс- нує для них тільки на папері. Скоро жінка забажалаб поко- ристуватись цим словом в гро- мадському житті, так на пер- ший прояв її бажання взяти я- кусь участь в народній роботі, зі сторони мужа появляється невдоволення. Мовляв: «баба» на це й є, щоби горшки були чисті, Очевидно, що ця жінка, відчуваючи 1 інстинктовно, як погано на сімі відбиваються до- машні непорозуміння, стара» ється за всяку ціну, часом й ко- штом жіночої гідности, такі справи оминути. В останніх роках пережили ми матеріяльну крізу. Тяжко приходилось нашим мужам за- ребляти на отримання цілої ро- дини. Тому й жінки мусіли шу- кати праці поза хатою, щоби придбати найпотрібніщих рі- чей до життя для своїх дітей. Часом бувало й таке, що муж, не маючи заняття, оставлявся вдома, а натомість жінка пра- цювала ввесь день поза хатою. Та щоби цей журнал по- ширити, самі членкині нашого відділу Союзу Українок скла- лись по дві, три, а навіть по чо- тири на одну передплату. I та- ким робом, майже кожна член- киня у нашому відділі є перед- платницею «Жіночого Світу». Думаю, що булоб практично колиб инші міцевости посту- пили втой самий спосіб і таким чином далиможність кожній у- богій українській жічці кори- стати з цього журналу. Мусимо на це звернути пильну увагу, бо чейже Божою манною не втри- мається журнал, бо живемо в часах, коли треба платити точ- но за папір, друк та інші річи. Зрештою булоб навіть соромно для української жінки, колибив дмериці не було жіночої преси. Народня каже: «Ко- Тоді й муж був пр позчакомитись 3 горшками. І на диво, його давна незграб- ність скоро зникла й він чимраз краще давав собі раду з дріб- ною домашною працею. В цей спосіб неодна українська жінка на еміграції поволі висмикну: лась з домашніх пут i зрозум ла, що не тільки того світа, що видно у віконці. А муж те: мав нагоду зрозуміти, що тре- 6a й жічці виступити поза до- найаій поріг. І сьогодня, хоча українська жінка в Америці не може зрі- внятись з жінками деяких ин- ших національностей, всетаки вона пробудилась із сну. Дока- зем цього є наша жіноча орга- ні seis та недавний наш здобу чий журнал, «Жіночий Світ». Безперечно, що сама по- ява цього журналу заставила нашу жінку подумати глубше над своєю долею, яка нерозлу- чно звязана з нашою батьків- щиною, Україною. Тому само- зрозуміло, що в нашій місцево- сті українська жінка так щиро приняла той журнал, і то по- мимо цього, що в нашій місце- вості безробіття доторкнуло майже кожну українську роди- ли нас стати на петрушку, так і мусить стати на юшку». Коли ми, українські жінки оплачуємо різні видання для наших му- жів, так чому не можемо опла- тити одиноку українську жіно- чу пресу на Америку й Канаду? Прикро читати, що такі ве- личаві українські громади, як Нюйорк, Шікаго та инші, не можуть зрівнятись в справі ма- теріяльної допомоги нашому журналові навіть з нашою ма- ленькою громадою. А що жін- ки в тих місцевостях думають? Невжеж сором не червоніє їхні лиця, коли читають про це як наша маленька громада пра- цює? Не хочеться вірити, щоб вони були байдужі до так важ- ної для нас справи. Час нам же вийти з темряви на денне світло й доказати, що й ми, у- країнські жінки, є козацького роду. Можливо, що в деяких випадках казадницькі погляди мужів перешкаджають в акти- вності жінок, але це не повин- но стримувати нас від сповнен- ня жіночого громадянського обовязку. Вже час, щоби у наше укра- їнське жіноче віконце засвіти-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
