Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
18 «ЖІНОЧИЙ СВІТ» оплесками, неначе предчувала, що вона скаже щось цікавого. Бесідниця говорила так ціка- во, що на галі панувала тиша, немов нікого не було, хоча га- ля була заповнена. Розповіла вона про трагічну смерть Оль- ги Басарабової, а відтак гово- рела про виховання дітей в ук- раїнському дусі. Слідуючим бесідником був о. Сенета. Він підкреслив у своїй промові геройство Ольги Баса- рабової, яка радше згинула від тортур, нім зрадила своїх това- ришів-борців за визволення У- країни. Були рівнож різні дек- лямації, підібрані до моменту, які дівчата та жінки віддали знаменито, що видно було на- віть сльози на деяких ae На закінчення мужеський і ночий хор відспівав «Не прі й всі розійшлись до дому вдо- волені, що відсвяткували па- мять жінки-тероїні. Прихід із свята, то є 520.00 ухвалено на зборах вислати на народні ціли. Розділено їх так: $10.00 вислано на інвалідів, a $10.00 на Рідну Школу, через Обеднаня. Марія Рудакевич. РЕ ЕР. «ЖІНОЧИЙ СВІТ» І НАШ ЖІНОЧИЙ ОБОВЯЗОК Вунсакет, Р. Ай. Мабуть така вже доля укра- їнської жінки в Америці, що в у родинчому житті вона так звязана домашніми обовяз- ишається мало ча- , щоби брати активну участь в громадському (житті. Та ще й инші причини склада- ються на те. Самі наші мужі, мимо того, що на словах зачис- ляють себе до «великих посту- повців», на ділах не показують того поступу. Слово «воля» іс- нує для них тільки на папері. Скоро жінка забажалаб поко- ристуватись цим словом в гро- мадському житті, так на пер- ший прояв її бажання взяти я- кусь участь в народній роботі, зі сторони мужа появляється невдоволення. Мовляв: «баба» на це й є, щоби горшки були чисті, Очевидно, що ця жінка, відчуваючи 1 інстинктовно, як погано на сімі відбиваються до- машні непорозуміння, стара» ється за всяку ціну, часом й ко- штом жіночої гідности, такі справи оминути. В останніх роках пережили ми матеріяльну крізу. Тяжко приходилось нашим мужам за- ребляти на отримання цілої ро- дини. Тому й жінки мусіли шу- кати праці поза хатою, щоби придбати найпотрібніщих рі- чей до життя для своїх дітей. Часом бувало й таке, що муж, не маючи заняття, оставлявся вдома, а натомість жінка пра- цювала ввесь день поза хатою. Та щоби цей журнал по- ширити, самі членкині нашого відділу Союзу Українок скла- лись по дві, три, а навіть по чо- тири на одну передплату. I та- ким робом, майже кожна член- киня у нашому відділі є перед- платницею «Жіночого Світу». Думаю, що булоб практично колиб инші міцевости посту- пили втой самий спосіб і таким чином далиможність кожній у- богій українській жічці кори- стати з цього журналу. Мусимо на це звернути пильну увагу, бо чейже Божою манною не втри- мається журнал, бо живемо в часах, коли треба платити точ- но за папір, друк та інші річи. Зрештою булоб навіть соромно для української жінки, колибив дмериці не було жіночої преси. Народня каже: «Ко- Тоді й муж був пр позчакомитись 3 горшками. І на диво, його давна незграб- ність скоро зникла й він чимраз краще давав собі раду з дріб- ною домашною працею. В цей спосіб неодна українська жінка на еміграції поволі висмикну: лась з домашніх пут i зрозум ла, що не тільки того світа, що видно у віконці. А муж те: мав нагоду зрозуміти, що тре- 6a й жічці виступити поза до- найаій поріг. І сьогодня, хоча українська жінка в Америці не може зрі- внятись з жінками деяких ин- ших національностей, всетаки вона пробудилась із сну. Дока- зем цього є наша жіноча орга- ні seis та недавний наш здобу чий журнал, «Жіночий Світ». Безперечно, що сама по- ява цього журналу заставила нашу жінку подумати глубше над своєю долею, яка нерозлу- чно звязана з нашою батьків- щиною, Україною. Тому само- зрозуміло, що в нашій місцево- сті українська жінка так щиро приняла той журнал, і то по- мимо цього, що в нашій місце- вості безробіття доторкнуло майже кожну українську роди- ли нас стати на петрушку, так і мусить стати на юшку». Коли ми, українські жінки оплачуємо різні видання для наших му- жів, так чому не можемо опла- тити одиноку українську жіно- чу пресу на Америку й Канаду? Прикро читати, що такі ве- личаві українські громади, як Нюйорк, Шікаго та инші, не можуть зрівнятись в справі ма- теріяльної допомоги нашому журналові навіть з нашою ма- ленькою громадою. А що жін- ки в тих місцевостях думають? Невжеж сором не червоніє їхні лиця, коли читають про це як наша маленька громада пра- цює? Не хочеться вірити, щоб вони були байдужі до так важ- ної для нас справи. Час нам же вийти з темряви на денне світло й доказати, що й ми, у- країнські жінки, є козацького роду. Можливо, що в деяких випадках казадницькі погляди мужів перешкаджають в акти- вності жінок, але це не повин- но стримувати нас від сповнен- ня жіночого громадянського обовязку. Вже час, щоби у наше укра- їнське жіноче віконце засвіти-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
