Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» ТРАГЕДІЯ ПІД КРУТАМИ ИНУЛО шіснадцять літ, як з півночі посунула на Київ червона орда під прово- дом кровожадного кацапсько- то бандити ген. Мурайова, щоб зруйнувати й підбити відро- джену українську державу, я- ка щойно була в пеленках. I не був це перший наїзд варвар- ського, московського подлого кодла. Україна в свойому істо- ричному минулому добре памя- тає ці московські навали й до сьогодня ще не може очуня- тися від них та заняти знову це саме місце на сході Европи, як українська держава історич- них віків. Всі ці наїзди відзна- челись азійською жорстокістю й нічим He уступали наїздам менгольських орд. З садистич- ною насолодою винищувано все населення України, від не- мовлят до старих бабусь, щоби не розводилось вільне українсь- ке племя. Міста й села були зрабовані, сплюдровані й зни- щені, що часами й камінь на камені не залишився. (Батурин 1708 р.) Видавалось, що може вже в двадцятому столітті, коли на їсце царської Росії, прийшов до влади русский пролєтаріят, не повторяться ці набіги моск- вивів на Україну. Та це тільки так видавалось нашій Центра- льній Раді та нашим соціялі- стам. Та не сповнились побо- жні мрії наших соціялістів і на початку 1918 року на Україну котилась нова московська ор- да, вже не під проводом кня- зів чи царів, але під проводом неродніх русских комісарів. Аж тоді доперва схаменулась Цен- тральна Рада й видала розпуч- ливий поклик до всіх, в кого ще жевріла іскорка любові до рідного краю, станути зі збро- єю в руках на захист українсь- ких кордонів. Київ у цей мент роївся від тисячів українських старшин та вояків та нікому 3 них ані не снилось ставати на захист гра- ниць молодої української дер- жави, бо всі вони були розло- жені партійними агітаторами. Ніхто з них не хотів проливати своєї «дорогоціннсі кровіє в 0- бсроні України. Здавалось, що завмер коза- цький дух героїзму й посвяти в українському народі. Здава- лось, що не стало вже славних лицарів-героїв, котрі в минув- шині України все були готові віддати своє життя на жертів- нику Батьківщини. Здавалось... Та ні! Честь української на- ції рятує молодь -- українські студенти й ученики. Ці «безум- ні дурні діти» добровільно го- лосяться захищати Україну. Неозброєні як слід, невмунду ровані, але з гарячою любовю ac Батьківщини вирушують ба- дьоро з піснею на устах проти переважаючої червоної банди. Що за іронія?... В Київі гуля- ють безжурно тисячі досвідче- чих старшин та вояків а на O- борону українських кордонів і- до студентська молодь - 15 та 16-літні діти. Пішли ... На стації Крути, дня 30 січня (стрінулися 300 студентів та 6000 червоних. Почався нерівний та завзятий бій. | знову одна знаменна по- дія, яка характеризує тодішні відносини. Коли загомоніла су- рма до наступу, так старі досві- дчені старшини враз з броневи- ком, амуніцією й харчами га- небно втікли з поля бою, поли- шивши молодь на поталу долі. Та мимо цього, бій тревав до пізного вечора. Геройські діти відбивали наступ за наступом. Шаліла кацапська салдатня, а- © молодь не здавалась. Прорі- дли вже ряди молодих героїв. Не стало куль. Із 300 студентів осталось щось 30. Самі кому- ністи подивляли тих дітей і хо- тіли перетягнути ix на свою сторону ті знесилені й вичерпа- н' рештки, дарувавши їм жит- тя. Та не злакомились вони на ласку ворога, бо розуміли, що краще згинути, ніж жити в не- волі. Й у відповідь на боль- шевицькі пропозиції залунало грімке «Ще не вмерла Україна». Затарахкотів кацапський ско- ростріл... Валився в сніг цвіт українсь- кої нації, кошений ворожими лями. Так поклали свої буй- ні голови молоді студенти-сі- човики на крутянських полях. Кріваво сходило сонце слідую- чого ранку. Разом лежали вони нч политому власною кровю снігу. Тихо й непорушно лежа- ли скровавлені трупи молодих героїв, що без скарги віддали життя для Батьківщини. «Спіть хлопці, спіть... Про долю-волю сніть, Про долю-волю вітчини. Чи можуть бути кращі сни»... Чи можна представити собі щось більш героїчного, більш надлюдського, як подиву гідна посвята цих молодих студен- тів, що в часах загальної зне- віри й анархії, одинокі йдуть захищати кордони України, щоби своєю кровю потягнути й загріти розагітовані та занар- хізовані маси до боротьби за Україну? Память про ці герой- ські дні He піде в забуття, а кров пролята під Крутами буде кликати й заохочувати молоде поколіня українського народу до посвяти й готовості кожної хвилі, коли зайде потреба, від- дати своє життя для Батьків- щини так, як вони це зробили. В цьому власне лежить значін-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
