Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» ТРАГЕДІЯ ПІД КРУТАМИ ИНУЛО шіснадцять літ, як з півночі посунула на Київ червона орда під прово- дом кровожадного кацапсько- то бандити ген. Мурайова, щоб зруйнувати й підбити відро- джену українську державу, я- ка щойно була в пеленках. I не був це перший наїзд варвар- ського, московського подлого кодла. Україна в свойому істо- ричному минулому добре памя- тає ці московські навали й до сьогодня ще не може очуня- тися від них та заняти знову це саме місце на сході Европи, як українська держава історич- них віків. Всі ці наїзди відзна- челись азійською жорстокістю й нічим He уступали наїздам менгольських орд. З садистич- ною насолодою винищувано все населення України, від не- мовлят до старих бабусь, щоби не розводилось вільне українсь- ке племя. Міста й села були зрабовані, сплюдровані й зни- щені, що часами й камінь на камені не залишився. (Батурин 1708 р.) Видавалось, що може вже в двадцятому столітті, коли на їсце царської Росії, прийшов до влади русский пролєтаріят, не повторяться ці набіги моск- вивів на Україну. Та це тільки так видавалось нашій Центра- льній Раді та нашим соціялі- стам. Та не сповнились побо- жні мрії наших соціялістів і на початку 1918 року на Україну котилась нова московська ор- да, вже не під проводом кня- зів чи царів, але під проводом неродніх русских комісарів. Аж тоді доперва схаменулась Цен- тральна Рада й видала розпуч- ливий поклик до всіх, в кого ще жевріла іскорка любові до рідного краю, станути зі збро- єю в руках на захист українсь- ких кордонів. Київ у цей мент роївся від тисячів українських старшин та вояків та нікому 3 них ані не снилось ставати на захист гра- ниць молодої української дер- жави, бо всі вони були розло- жені партійними агітаторами. Ніхто з них не хотів проливати своєї «дорогоціннсі кровіє в 0- бсроні України. Здавалось, що завмер коза- цький дух героїзму й посвяти в українському народі. Здава- лось, що не стало вже славних лицарів-героїв, котрі в минув- шині України все були готові віддати своє життя на жертів- нику Батьківщини. Здавалось... Та ні! Честь української на- ції рятує молодь -- українські студенти й ученики. Ці «безум- ні дурні діти» добровільно го- лосяться захищати Україну. Неозброєні як слід, невмунду ровані, але з гарячою любовю ac Батьківщини вирушують ба- дьоро з піснею на устах проти переважаючої червоної банди. Що за іронія?... В Київі гуля- ють безжурно тисячі досвідче- чих старшин та вояків а на O- борону українських кордонів і- до студентська молодь - 15 та 16-літні діти. Пішли ... На стації Крути, дня 30 січня (стрінулися 300 студентів та 6000 червоних. Почався нерівний та завзятий бій. | знову одна знаменна по- дія, яка характеризує тодішні відносини. Коли загомоніла су- рма до наступу, так старі досві- дчені старшини враз з броневи- ком, амуніцією й харчами га- небно втікли з поля бою, поли- шивши молодь на поталу долі. Та мимо цього, бій тревав до пізного вечора. Геройські діти відбивали наступ за наступом. Шаліла кацапська салдатня, а- © молодь не здавалась. Прорі- дли вже ряди молодих героїв. Не стало куль. Із 300 студентів осталось щось 30. Самі кому- ністи подивляли тих дітей і хо- тіли перетягнути ix на свою сторону ті знесилені й вичерпа- н' рештки, дарувавши їм жит- тя. Та не злакомились вони на ласку ворога, бо розуміли, що краще згинути, ніж жити в не- волі. Й у відповідь на боль- шевицькі пропозиції залунало грімке «Ще не вмерла Україна». Затарахкотів кацапський ско- ростріл... Валився в сніг цвіт українсь- кої нації, кошений ворожими лями. Так поклали свої буй- ні голови молоді студенти-сі- човики на крутянських полях. Кріваво сходило сонце слідую- чого ранку. Разом лежали вони нч политому власною кровю снігу. Тихо й непорушно лежа- ли скровавлені трупи молодих героїв, що без скарги віддали життя для Батьківщини. «Спіть хлопці, спіть... Про долю-волю сніть, Про долю-волю вітчини. Чи можуть бути кращі сни»... Чи можна представити собі щось більш героїчного, більш надлюдського, як подиву гідна посвята цих молодих студен- тів, що в часах загальної зне- віри й анархії, одинокі йдуть захищати кордони України, щоби своєю кровю потягнути й загріти розагітовані та занар- хізовані маси до боротьби за Україну? Память про ці герой- ські дні He піде в забуття, а кров пролята під Крутами буде кликати й заохочувати молоде поколіня українського народу до посвяти й готовості кожної хвилі, коли зайде потреба, від- дати своє життя для Батьків- щини так, як вони це зробили. В цьому власне лежить значін-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
