Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 Реферат, виголошений під час конґресу СФУЖО у жовтні 2018 р. у Філадельфії Минуло 85 років відтоді, як через голод обірва - лися мільйони життів – у мирний час, на землі, відомій як «Житниця Европи». Слово «Голодомор», мабуть, походить від «мори- ти голодом», тобто «спричинити смерть голодом», чи «вбивати голодом». Цей термін вживають для означення жорстокого штучного голоду, організо- ваного у 1932–33 рр. сталінським режимом у Ра- дянській Україні та в частинах Північного Кавказу, де переважало етнічно українське населення. Голодомор – це частина геноциду українсько- го народу, який почався з масових хвиль убивчих депортацій найбільш заможних селян-господар - ників, а також депортації та страти українських ре- лігійних, інтелектуальних і культурних провідників. Після цього прийшов штучний голод, який забрав життя ще багатьох мільйонів невинних людей. І як продовження, радянський режим: знищив укра- їнське політичне керівництво; заселив території України, спустошені внаслідок голоду, іншими ет - нічними групами; займався переслідуванням тих, хто наважився публічно говорити про Голодомор та послідовно заперечував сам факт голоду. За різ- ними підрахунками, така політика призвела до за- гибелі від 6 до 10 мільйонів людей. Коли Йосип Сталін прийшов до влади, він за- провадив програму сільськогосподарської колек - тивізації, згідно з якою селян примушували від- мовитися від своїх приватних земельних наділів, знаряддя та худоби і приєднатися до державних колгоспів, організованих за принципом фабрик і заводів. Проте українські селяни, відомі своєю незалежністю, відмовлялися віддавати власні землі та вступати в колгоспи, бо вважали це по - верненням до кріпацтва минулих століть. Протягом тривалого періоду колективізації оз - броєні бригади представників радянської влади силоміць конфісковували землю, худобу та іншу власність і виселяли цілі сім'ї. Близько півміль- йона людей в Україні вигнали з власних домівок, запакували у товарні потяги та відправили у від- далені, незаселені райони, як Сибір, де їх часто залишали без їжі та притулку. Багато з них – і най- перше діти – помирали в дорозі або незабаром після прибуття на поселення. Багато українських сіл брали у військову бло - каду, щоб перешкодити завезенню продуктів у села, а селянам, які голодують, не дозволити ви- їжджати у пошуках їжі. Спеціальні бригади про- чісували села та забирали у селян сховане зерно, а наостанок і всі інші продукти, які могли знайти. Кого ловили з одним колоском – розстрілювали. Голод поширився і став масовим. Невдовзі міль- йони людей стали жертвами сталінської політики. У той час, коли люди по селах голодували, зер- но експортували на Захід в обмін на тверду валю- ту. Сталін вважав, що колгоспи мають не тільки годувати робітників у містах, але й забезпечувати значну кількість зерна для продажу за кордон, щоб фінансувати індустріалізацію країни. Але на перешкоді стояли ці вперті українські селяни. У пік голоду в Україні щодня помирало 30 тисяч людей, майже третина з них – діти віком до 10 ро- ків. Сталін заперечував перед світом, що в Україні лютував голод, і продовжував експортувати міль- йони тонн зерна, якого було більш ніж достатньо, щоб врятувати кожного чоловіка, жінку й дитину, що вмирали від голоду. І світ мовчав. «Будь-яка інформація про голод у Росії є на сьогодні перебільшенням або умисною пропа- гандою. Нема ніякого голоду чи смертності від голоду, є тільки високий рівень смертності від за- хворювань, пов’язаних з недоїданням». Це пряма цитата кореспондента «New York Times» і лауреа - та Пулітцерівської премії Волтера Дюранті. Заперечення голоду радянською владою в ті Запалім свічку пам’яті на вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років Надя Нинка , 3-я заступниця голови СУА для справ зв’язків 8
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
