Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 Реферат, виголошений під час конґресу СФУЖО у жовтні 2018 р. у Філадельфії Минуло 85 років відтоді, як через голод обірва - лися мільйони життів – у мирний час, на землі, відомій як «Житниця Европи». Слово «Голодомор», мабуть, походить від «мори- ти голодом», тобто «спричинити смерть голодом», чи «вбивати голодом». Цей термін вживають для означення жорстокого штучного голоду, організо- ваного у 1932–33 рр. сталінським режимом у Ра- дянській Україні та в частинах Північного Кавказу, де переважало етнічно українське населення. Голодомор – це частина геноциду українсько- го народу, який почався з масових хвиль убивчих депортацій найбільш заможних селян-господар - ників, а також депортації та страти українських ре- лігійних, інтелектуальних і культурних провідників. Після цього прийшов штучний голод, який забрав життя ще багатьох мільйонів невинних людей. І як продовження, радянський режим: знищив укра- їнське політичне керівництво; заселив території України, спустошені внаслідок голоду, іншими ет - нічними групами; займався переслідуванням тих, хто наважився публічно говорити про Голодомор та послідовно заперечував сам факт голоду. За різ- ними підрахунками, така політика призвела до за- гибелі від 6 до 10 мільйонів людей. Коли Йосип Сталін прийшов до влади, він за- провадив програму сільськогосподарської колек - тивізації, згідно з якою селян примушували від- мовитися від своїх приватних земельних наділів, знаряддя та худоби і приєднатися до державних колгоспів, організованих за принципом фабрик і заводів. Проте українські селяни, відомі своєю незалежністю, відмовлялися віддавати власні землі та вступати в колгоспи, бо вважали це по - верненням до кріпацтва минулих століть. Протягом тривалого періоду колективізації оз - броєні бригади представників радянської влади силоміць конфісковували землю, худобу та іншу власність і виселяли цілі сім'ї. Близько півміль- йона людей в Україні вигнали з власних домівок, запакували у товарні потяги та відправили у від- далені, незаселені райони, як Сибір, де їх часто залишали без їжі та притулку. Багато з них – і най- перше діти – помирали в дорозі або незабаром після прибуття на поселення. Багато українських сіл брали у військову бло - каду, щоб перешкодити завезенню продуктів у села, а селянам, які голодують, не дозволити ви- їжджати у пошуках їжі. Спеціальні бригади про- чісували села та забирали у селян сховане зерно, а наостанок і всі інші продукти, які могли знайти. Кого ловили з одним колоском – розстрілювали. Голод поширився і став масовим. Невдовзі міль- йони людей стали жертвами сталінської політики. У той час, коли люди по селах голодували, зер- но експортували на Захід в обмін на тверду валю- ту. Сталін вважав, що колгоспи мають не тільки годувати робітників у містах, але й забезпечувати значну кількість зерна для продажу за кордон, щоб фінансувати індустріалізацію країни. Але на перешкоді стояли ці вперті українські селяни. У пік голоду в Україні щодня помирало 30 тисяч людей, майже третина з них – діти віком до 10 ро- ків. Сталін заперечував перед світом, що в Україні лютував голод, і продовжував експортувати міль- йони тонн зерна, якого було більш ніж достатньо, щоб врятувати кожного чоловіка, жінку й дитину, що вмирали від голоду. І світ мовчав. «Будь-яка інформація про голод у Росії є на сьогодні перебільшенням або умисною пропа- гандою. Нема ніякого голоду чи смертності від голоду, є тільки високий рівень смертності від за- хворювань, пов’язаних з недоїданням». Це пряма цитата кореспондента «New York Times» і лауреа - та Пулітцерівської премії Волтера Дюранті. Заперечення голоду радянською владою в ті Запалім свічку пам’яті на вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років Надя Нинка , 3-я заступниця голови СУА для справ зв’язків 8
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
