Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Голодомор Уривок із поеми Ніни Виноградської Велика родина була у Петренків: Матуся і тато, бабуня і дід, Чотири синочки і доня Оленка – Охочим до праці й щасливим був рід. Сміялась матуся, закохана в тата, Навчала бабуня малих онучат. Сім’я незаможня, любов’ю багата, Та хліба до столу завжди вистача. Долівка помазана глиною чисто, А зверху солома на ній для тепла. У запічку пахне духмяним любистком, І вечір зимовий іде спроквола. На комині вузлики гріються з маком, З насінням петрушки, з чорнушкою теж. А піч зігріває всіх ніжно і м’яко, І дідова казка... І пісня – без меж. Отак би їм жити в щасливій родині... Аж тут тридцять третій снігами несе. Ідуть активісти о ранній годині Зерно відібрати, загарбати все. Вже тягнуть з-за комина вузлики з маком, І плаче матуся і бабця стара. І падають в ноги, і просять всіляко, А ті забирають останнє з двора. «Ну як тепер бути? Забрали корову І все до зернини. А діти, а ми?» Ідуть тато з дідом копати в діброві Якогось коріння посеред зими. Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 37 Скульптурна композиція «Гірка пам’ять дитинства» у Національному музеї Голодомору-геноциду, м. Київ.
Page load link
Go to Top