Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 Наша розповідь про те, що сталося з укра- їнським народом у далекі тридцяті роки ми- нулого століття. 100 років тому українці відродили власну державу, оголосили про незалежність від Російської імперії та почали будувати власну країну – Українську Народну Республіку. У той час росіяни назвали себе більшови - ками і намагалися окупувати Україну. Вони обдурювали людей, говорили про побудову країни, де не буде багатіїв, де всі будуть рів- ні, та обіцяли роздати землю селянам. Одні українці не повірили їм і відважно боролися проти більшовиків, а інші – повірили та при - єдналися до них. І більшовики перемогли, бо не було єдності між українцями. І почали більшовики владарювати. Але за- мість виконувати обіцяне, забирали у селян все, що ті мали, та до колгоспів усіх заганяли. І навіть ті люди, які їх раніше підтримували, побачили, що «равєнство» не означає, що кожен все матиме, але навпаки, що ні в кого нічого не буде. Як побачили це люди, то й одумались. І по- чали влаштовувати повстання проти більшо- виків: то в одному селі повбивають більшо- виків, щоб забрати своє добро назад, то в іншому. Тоді більшовики почали присилати військових в ті села – знищували ватажків і придушували повстанців. Більшовицькі керівники боялися, що укра- їнці об’єднаються і влаштують велике єдине повстання та звільнять власну країну від ро - сійських окупантів. І тоді у них виник план: виморити українців голодом і так зламати їхній дух. Послали вони восени 1932 року озброєних людей по селах і почали забирати весь врожай зерна. Тих селян, хто зерно не віддавав,– розстрілювали або висилали до Сибіру у тюрми й на важкі роботи. Так забрали в українців усе зерно: заванта- жили ним потяги та вивезли в Росію. А там відібраний хліб і самі їли, і в інші країни про- давали. І залишилися люди в українських селах вмирати з голоду. Їли траву, терли кору де- рев і солому на борошно. Когось рятували приховані бурячки, хтось зумів зберегти ко- рову й молоком підтримувався. А ті люди, у кого нічого не залишилось, намагалися втек - ти зі своїх сіл до інших міст. Але більшовики їх не випускали: оточували українські села військовими та вбивали всіх, хто намагався вийти з села. Декому все ж вдавалося втекти і вони роз - повідали про те, що в їхніх селах люди з го- лоду вмирають. Звичайно, знайшлися люди з міст, і навіть інших країн, які хотіли нагоду- вати тих українців, що голодували. Але ра- дянська влада не дозволила їм це зробити і брехала всім, що нема в країні голоду. Так від спричиненого більшовиками голоду загинули мільйони українців – і ті, хто колись виступав за розбудову держави Україна, і ті, хто підтримував більшовиків, і ті, хто воював проти всіх. А у спорожнілі будинки та україн- ські села більшовики заселили росіян... І всім забороняли згадувати про ті страшні часи. Після того, як Україна стала незалежною, по- чали відновлювати правдиву історію України і відкрито називати Голодомором штучно ство- рений голод. Вшановуючи жертви Голодомору 1932–1933 років, щорічно у четверту суботу листопада українці організовують поминальні акції, які відбуваються біля пам'ятних знаків, на площах, у церквах по цілому світі. Опісля всіх бажаючих заохочують запалити Свічку пам'яті та поставити її вдома на вікні. 36 Як українців голодом нищили...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
