Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 Наша розповідь про те, що сталося з укра- їнським народом у далекі тридцяті роки ми- нулого століття. 100 років тому українці відродили власну державу, оголосили про незалежність від Російської імперії та почали будувати власну країну – Українську Народну Республіку. У той час росіяни назвали себе більшови - ками і намагалися окупувати Україну. Вони обдурювали людей, говорили про побудову країни, де не буде багатіїв, де всі будуть рів- ні, та обіцяли роздати землю селянам. Одні українці не повірили їм і відважно боролися проти більшовиків, а інші – повірили та при - єдналися до них. І більшовики перемогли, бо не було єдності між українцями. І почали більшовики владарювати. Але за- мість виконувати обіцяне, забирали у селян все, що ті мали, та до колгоспів усіх заганяли. І навіть ті люди, які їх раніше підтримували, побачили, що «равєнство» не означає, що кожен все матиме, але навпаки, що ні в кого нічого не буде. Як побачили це люди, то й одумались. І по- чали влаштовувати повстання проти більшо- виків: то в одному селі повбивають більшо- виків, щоб забрати своє добро назад, то в іншому. Тоді більшовики почали присилати військових в ті села – знищували ватажків і придушували повстанців. Більшовицькі керівники боялися, що укра- їнці об’єднаються і влаштують велике єдине повстання та звільнять власну країну від ро - сійських окупантів. І тоді у них виник план: виморити українців голодом і так зламати їхній дух. Послали вони восени 1932 року озброєних людей по селах і почали забирати весь врожай зерна. Тих селян, хто зерно не віддавав,– розстрілювали або висилали до Сибіру у тюрми й на важкі роботи. Так забрали в українців усе зерно: заванта- жили ним потяги та вивезли в Росію. А там відібраний хліб і самі їли, і в інші країни про- давали. І залишилися люди в українських селах вмирати з голоду. Їли траву, терли кору де- рев і солому на борошно. Когось рятували приховані бурячки, хтось зумів зберегти ко- рову й молоком підтримувався. А ті люди, у кого нічого не залишилось, намагалися втек - ти зі своїх сіл до інших міст. Але більшовики їх не випускали: оточували українські села військовими та вбивали всіх, хто намагався вийти з села. Декому все ж вдавалося втекти і вони роз - повідали про те, що в їхніх селах люди з го- лоду вмирають. Звичайно, знайшлися люди з міст, і навіть інших країн, які хотіли нагоду- вати тих українців, що голодували. Але ра- дянська влада не дозволила їм це зробити і брехала всім, що нема в країні голоду. Так від спричиненого більшовиками голоду загинули мільйони українців – і ті, хто колись виступав за розбудову держави Україна, і ті, хто підтримував більшовиків, і ті, хто воював проти всіх. А у спорожнілі будинки та україн- ські села більшовики заселили росіян... І всім забороняли згадувати про ті страшні часи. Після того, як Україна стала незалежною, по- чали відновлювати правдиву історію України і відкрито називати Голодомором штучно ство- рений голод. Вшановуючи жертви Голодомору 1932–1933 років, щорічно у четверту суботу листопада українці організовують поминальні акції, які відбуваються біля пам'ятних знаків, на площах, у церквах по цілому світі. Опісля всіх бажаючих заохочують запалити Свічку пам'яті та поставити її вдома на вікні. 36 Як українців голодом нищили...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
