Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 34 Гіркі спогади про 32 – 33 роки минулого століття назавжди залишаться болючою та незагоєною раною для українців. Тарас Петриненко – жива легенда української музики, народний артист України, визнаний співак і автор неофіційного гімну нашої держави, написав одну з найпронизливіших пісень про трагедію тих часів. Його «Колискова 33-го» – це звернення до самого себе і до свого покоління, послання до мільйонів людей, що тривалий час майже нічого не знали самі про себе та про свою історію. Це один з перших творів незалежної України, де про Голодомор заговорили вголос. «Мені дивно, що зараз, коли іде вшанування пам’яті жертв Голодомору, практично ніколи «Колискова 33-го» не звучить,– сказав в одному з інтерв’ю її автор.– Я розумію, що коли Таня Горобець співає «Іди, сину, їсти Гриця» – це моторошно. Але якщо ми не пропустимо через душу всі ці негаразди історичні, не очистимося, то без цього у нас перспективи дуже туманні»... Дитячий гомін, батьківські настанови, дідівські нарікання – все стихло... (Із серії плакатів «Голодомор 1932–1933». Дизайн: Юрко Гуцуляк, м. Київ, Україна.) Мала Катерина Два маленьких сина. Разом породила Гриця та Данила. Сім літ доглядала, Любистком вмивала, Долі їм благала, Колисаночки співала: «Люлі-люлі-люлечки, Шовковії вірвечки. Мальовані бильця Для Данилка і Гриця». Хмари йшли за обрій, Йшли часи недобрі Й недобрії вісті: Не стало що їсти. Свої, не чужії, вороженьки лишити Могли козачаті... Все до крихти – геть із хати. Ляжте, діти, спати, Бо нема чим годувати. Ой, люлі-люлі, Налетіли гулі. Стали думать і гадать, Чим синочків годувать. Чи яблучком, чи медком, Чи солодким пиріжком. ...Мов ворожа сила, Півсела скосила. Сусідська родина В одній домовині... Кругом людське горе Розлилось, як море, Не минуло, кляте, Катриної хати. Бо ще й не світало, Як Гриця не стало... Котку волохатий Не ходи по хаті. Ой, котику, не гуди – Спить дитина, не буди. ...З останньої сили Води наносила. Води наносила, В печі натопила. Кликала Данильця: «Вставай, сину, Їсти Гриця!..» Не озвавсь Данилко, Вже й не озоветься. Впала Катерина, Вже не підведеться... «...Люлі-люлі-люлечки, Шовковії вірвечки. Мальовані бильця Для Данилка і Гриця...» “КОЛИСКОВА 33-ГО”
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
