Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 30 Згадування про страшну трагедію Голодомо - ру неодмінно тягне мене й до інших, так само важких і жахливих наруг над українським наро- дом. Деякі з них вміщаються в певні конкретні історичні дати. А є і такі, що злою рукою совітів «змащували» нашу історію впродовж багатьох років. До такої можна віднести трагедію, що три- валий час відбувалася у Биківнянскому лісі (око- лиця Києва) і факт якої замовчувався до недавна. Відправною датою Биківнянського злочину можна вважати 39 пункт Протоколу засідання пре - зидії Київської міської ради від 20 березня 1937 р., за яким надано дозвіл на відведення та відмежу- вання землі для спецпотреб НКВС у Дніпровському лісництві Дарницького лісопарку поблизу Биківні. На той момент (і задовго після) про значення тер- міну «спецпотреби» щодо земельних ділянок мало хто знав. Лише з часом стало зрозуміло, що виді- лена у такий спосіб земля використовувалася для поховання осіб, засуджених до найвищої міри по- карання – розстрілу. Тих українців, кого ненажерли - ві жорна радянських репресій продовжували пере - мелювати і після Голодомору 1932–1933 рр. Оскільки кати-чекісти не хотіли залишати слідів своєї «спецроботи», то не фіксували, де саме поховані їхні жертви. Навіть більше, усіх, хто брав участь у розстрілах і похованнях, зго- дом також знищили. За твердженням чи не єдиного з небагатьох уцілівших свідків жахли - вих подій в Биківні – пенсіонера НКВС М. Му- соргського (який працював водієм в управлінні НКВС), «трупи ворогів народу відвозили в ра- йон селища Биківня... Коли я їх привозив..., то там ями були викопані. Трупи скидались в ями навалом». Закриті вантажівки зі страченими людьми привозили до Биківнянського лісу аж до вересня 1941 р., коли у переддень окупації Києва гітлерівцями на таємне кладовище НКВС привіз ще 2563 тіл т. зв. «буржуазних націо- налістів», «шпигунів», «терористів». А влітку 1941 р. серед сосен Биківні знайшли свій ос- танній земний притулок 89 страчених військо- вослужбовців. Саме Биківня спонукала Василя Симоненка сказати: « На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил... ». Тамара Кучерова , Ню Йорк «НА ЦВИНТАРІ РОЗСТРІЛЯНИХ ІЛЮЗІЙ...» Коли серце переповнюється смутком від важких думок і пекучих спогадів, то розум неодмінно підкидає нам його ще більше. Можливо для того, щоб ми дісталися самого дна цього болю, і після цього ще більше та по-справжньому цінували можливість повернутися від нього до стану спокою та втішення.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
