Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 30 Згадування про страшну трагедію Голодомо - ру неодмінно тягне мене й до інших, так само важких і жахливих наруг над українським наро- дом. Деякі з них вміщаються в певні конкретні історичні дати. А є і такі, що злою рукою совітів «змащували» нашу історію впродовж багатьох років. До такої можна віднести трагедію, що три- валий час відбувалася у Биківнянскому лісі (око- лиця Києва) і факт якої замовчувався до недавна. Відправною датою Биківнянського злочину можна вважати 39 пункт Протоколу засідання пре - зидії Київської міської ради від 20 березня 1937 р., за яким надано дозвіл на відведення та відмежу- вання землі для спецпотреб НКВС у Дніпровському лісництві Дарницького лісопарку поблизу Биківні. На той момент (і задовго після) про значення тер- міну «спецпотреби» щодо земельних ділянок мало хто знав. Лише з часом стало зрозуміло, що виді- лена у такий спосіб земля використовувалася для поховання осіб, засуджених до найвищої міри по- карання – розстрілу. Тих українців, кого ненажерли - ві жорна радянських репресій продовжували пере - мелювати і після Голодомору 1932–1933 рр. Оскільки кати-чекісти не хотіли залишати слідів своєї «спецроботи», то не фіксували, де саме поховані їхні жертви. Навіть більше, усіх, хто брав участь у розстрілах і похованнях, зго- дом також знищили. За твердженням чи не єдиного з небагатьох уцілівших свідків жахли - вих подій в Биківні – пенсіонера НКВС М. Му- соргського (який працював водієм в управлінні НКВС), «трупи ворогів народу відвозили в ра- йон селища Биківня... Коли я їх привозив..., то там ями були викопані. Трупи скидались в ями навалом». Закриті вантажівки зі страченими людьми привозили до Биківнянського лісу аж до вересня 1941 р., коли у переддень окупації Києва гітлерівцями на таємне кладовище НКВС привіз ще 2563 тіл т. зв. «буржуазних націо- налістів», «шпигунів», «терористів». А влітку 1941 р. серед сосен Биківні знайшли свій ос- танній земний притулок 89 страчених військо- вослужбовців. Саме Биківня спонукала Василя Симоненка сказати: « На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил... ». Тамара Кучерова , Ню Йорк «НА ЦВИНТАРІ РОЗСТРІЛЯНИХ ІЛЮЗІЙ...» Коли серце переповнюється смутком від важких думок і пекучих спогадів, то розум неодмінно підкидає нам його ще більше. Можливо для того, щоб ми дісталися самого дна цього болю, і після цього ще більше та по-справжньому цінували можливість повернутися від нього до стану спокою та втішення.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
