Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 10 Ніна Пінчук Ковбаснюк, яка пережила Голодомор в Україні у 1932–1933 рр., взяла участь у вшануванні жертв Голодомору «Свічка Пам’яті» з нагоди його 85-ліття, що відбулося у м. Віппані, Ню Джерзі, 4 жовтня 2018 р. Написаний п. Ніною спогад на урочистостях прочитав її внук. Спомини про Голодомор Ніни Пінчук Ковбаснюк Фото молодої Ніни Пінчук під час перебування у Німеччині та її батьків. З архіву родини Ніни Пінчук Ковбаснюк. Мені було 9 років... Мене звуть Ніна Пінчук Ковбаснюк. Мені 95 років, і я однa з небагатьох жертв Голодомору, які ще живуть. Я народилася 6 липня 1923 р. в с. Буда- Воробівська Малинського р-ну Житомирської обл. У мене було троє старших братів, дві старші та одна молодша сестра. Брати були набагато старші і не проживали з батьками: Павло служив в армії, Микола пішов навчатися на учителя, Іван у найближчому селі працював бухгалтером. Сестра Оля одружилася й проживала з чоловіком в іншому селі. Біля батьків було троє дочок: Наталка, Маруся і я. Мій батько, диякон церкви, мав землю, три корови, свині, кількох коней – ми були заможними селянами-землевласниками, людьми, котрих Сталін називав куркулями і ненавидів. У 1932 р. мені було 9 років – замолода, щоб стати жертвою цих звірств, але досить доросла, щоб зрозуміти і запам’ятати. Наше село вважалося багатим, тому що люди вирощували різні сільськогосподарські культури. Клімат був помірним, а земля родюча. Сталін вирішив, що ніхто в Радянському Союзі не повинен мати власну землю чи худобу, тому ліквідував приватну власність на землю. Я пам’ятаю чоловіків, котрі щоденно приїжджали збирати податки – кожне господарство було оподатковане. Нас заставляли працювати в колгоспі та відмовитися від своєї землі та господарства. Якщо ти не погоджувався працювати в колгоспі, то твої податки зростали. Після того, як мій батько відмовився йти до колгоспу, у нас забрали всю землю, всю худобу та всю сільськогосподарську техніку, яку ми мали. Залишили тільки будинок і прохід до дороги. Одну сім’ю – батька, матір, і четверо дітей – вигнали з їхнього будинку, дали їм хліб, а потім посадили в поїзд і вивезли до Сибіру (туди відправляли людей, які відмовлялися вступати в колгосп). Податки зростали, і якщо совєти думали, що ви щось ховаєте у вашій хаті, то, щоб упевнитися, заходили всередину та перекопували підлогу, ламали стіни й димарі, щоб довести, що вони тепер господарі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
