Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Our Life | Наше життя November | Листопад 2020 10 Ніна Пінчук Ковбаснюк, яка пережила Голодомор в Україні у 1932–1933 рр., взяла участь у вшануванні жертв Голодомору «Свічка Пам’яті» з нагоди його 85-ліття, що відбулося у м. Віппані, Ню Джерзі, 4 жовтня 2018 р. Написаний п. Ніною спогад на урочистостях прочитав її внук. Спомини про Голодомор Ніни Пінчук Ковбаснюк Фото молодої Ніни Пінчук під час перебування у Німеччині та її батьків. З архіву родини Ніни Пінчук Ковбаснюк. Мені було 9 років... Мене звуть Ніна Пінчук Ковбаснюк. Мені 95 років, і я однa з небагатьох жертв Голодомору, які ще живуть. Я народилася 6 липня 1923 р. в с. Буда- Воробівська Малинського р-ну Житомирської обл. У мене було троє старших братів, дві старші та одна молодша сестра. Брати були набагато старші і не проживали з батьками: Павло служив в армії, Микола пішов навчатися на учителя, Іван у найближчому селі працював бухгалтером. Сестра Оля одружилася й проживала з чоловіком в іншому селі. Біля батьків було троє дочок: Наталка, Маруся і я. Мій батько, диякон церкви, мав землю, три корови, свині, кількох коней – ми були заможними селянами-землевласниками, людьми, котрих Сталін називав куркулями і ненавидів. У 1932 р. мені було 9 років – замолода, щоб стати жертвою цих звірств, але досить доросла, щоб зрозуміти і запам’ятати. Наше село вважалося багатим, тому що люди вирощували різні сільськогосподарські культури. Клімат був помірним, а земля родюча. Сталін вирішив, що ніхто в Радянському Союзі не повинен мати власну землю чи худобу, тому ліквідував приватну власність на землю. Я пам’ятаю чоловіків, котрі щоденно приїжджали збирати податки – кожне господарство було оподатковане. Нас заставляли працювати в колгоспі та відмовитися від своєї землі та господарства. Якщо ти не погоджувався працювати в колгоспі, то твої податки зростали. Після того, як мій батько відмовився йти до колгоспу, у нас забрали всю землю, всю худобу та всю сільськогосподарську техніку, яку ми мали. Залишили тільки будинок і прохід до дороги. Одну сім’ю – батька, матір, і четверо дітей – вигнали з їхнього будинку, дали їм хліб, а потім посадили в поїзд і вивезли до Сибіру (туди відправляли людей, які відмовлялися вступати в колгосп). Податки зростали, і якщо совєти думали, що ви щось ховаєте у вашій хаті, то, щоб упевнитися, заходили всередину та перекопували підлогу, ламали стіни й димарі, щоб довести, що вони тепер господарі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
