Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2019 ЗАПРОШУЄМО НА РЕКОНСТРУКЦІЮ ВЕСІЛЛЯ У СІЛЬСЬКИХ ВОЛОДІЇВЦЯХ, ЯКЕ ВІДБУЛОСЯ 119 РОКІВ ТОМУ Явно поменшало весіль у нашій милій Україні. Раніше замало не кожних вихідних у селах, селищах і містах, то в одному їхньому кінці населених пунктів, то в іншому веселила людей музика на публічних обітницях. Тепер цього значно вбавилося. За статистичними даними, у порівнянні з 2017 - м роком, торік кількість весіль в Україні зменшилося аж на 20 тисяч . А це, образно кажучи, пониження град усу соціального кипіння одразу на 8,6 відсотки! Причини відомі: наша держава воює; мільйони людей виїхали на заробітки за кордон; помітно впали статки сімей, тому не до розкошів; багато молодих людей поєднуються в пари, ж ивуть, як мовиться, на віру... Ми з В адимом Вітковським, головою Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України, вирішили дещо підправити весільну демографію і на неділю, 14 - го липня 2019 - го року, скликаємо народ на весілля, яке від будеться у с. Володіївка Барського р - ну нашого славного Поділля. Але ж яке це має бути весілля, пані й панове! *** Усе в цій великій і незвичній історії роз - почалося доволі давно, ще на схилі дев’ят - надцятого століття. Тоді, коли Марія Ткаченко сімнадцят илітньою юнкою навчалася у Києво - Подольській Маріїнській гімназії відомства Імператриці Марії Фйодоровни. Освітній за - клад цей іще називали Фундуклєївською жі - ночою гімназією Києва . Мешкала Марія в одній кімнаті з Женею Лівицькою, славною дівчиною зі знаме нитого дворянського роду з - під Золотоноші, тоді Пол - тавської губер нії, нині – Черкаської області. А до Євгенії часто в гості навідувався рідний брат Андрій, студент Київського університету. Він спізнавав юридичні науки, і робив це за на - становою свого діду ся з роду Ілляшенкі в по ма - теринській лінії, котрий свого часу був студен - том першого випуску юридичного факультету Університету Святого Володимира у Києві. Йому дуже хотілося мати онука юриста, свого послідовника на правничому ґрунті. Порядки в гімназії б ули справді пури - танські: побачення гімназисток з особою про - ти лежної статі, навіть з рідним братом, мали конче проводитися в спеціально відведеній для цього кімнаті та обов’язково за участі третьої особи. За таку Женя завжди обирала Марійку. У кімнаті по бачень стояв рояль, і поки Женя з Андрієм, усівшись у кутку за с толиком роз - мовляли про щось своє домашнє, подруга тихо яворилася на фортепіано. Спершу вона цьому всьому не надавала особливого значення. Ви - конувала все, як відбувала повинність на дого - ду д руги ні. Але згодом зрозуміла, що й вона внутрішньо та зовнішньо готується до кожного нового побачення Євгенії з братом. Зайве випрасує чорного фартуха гімназистки, підкрутить кучерики на скронях і над лобом, зайве торкнеться футляра парфумів. А коли з’явля ється Андрій, такий гарний, стрункий, з білявим своїм звабним чу биком, волошковими очима, її руки починали зненацька й по - зрад - ницьки пітніти, пальці спотайна переставали слухатись. Піаністка починала збиватися там, де не було ніяких складних музичних пере хо - дів. Андрій з Женею мимоволі поверталися до неї, а вона вся променилася внутрішнім вогнем душі, збентеженням, сум’яттям, з усіх сил нама - гаючись причесати пощерблений музичний такт і погасити вогонь на щоках та вухах... Ой, як же ж не легко було вгамуват ися, зосередитись лише винятково н а самій музиці, коли зовсім по руч сидить він... Ці побачення закінчилися саме тим, чим би мали завершитися у молодих, симпатичних людей: Марія стала нареченою Андрія. І вже нібито йшло до весілля. Але ж були вони не про стим и мо лодими людьми. Андрій Лівиць - кий з молодих літ входив до кер івництва ві - домої київської організації «Молода Громада» (МГ), яка, зокрема, й очолювала виступи київ - ського студентства проти царату. Членами її бу - ли також Дмитро Антонович, Володимир Вин - ни че нко, Олександр Скоропис - Йолтуховський, Людмила Старицька - Черня хівська, Марія Грін ченко та ін. Саме цими згодом вельми знаменитими людьми в політичному істебліш - менті тодішнього Києва, Андрій Лівицький тривалий час поспіль обирався головою сту - дентсько - юнацького осередку МГ, позаяк був блискучим оратором, організато ром мас. Не - змінною душею всякої зустрічі, застілля, ве - чірки. Умів для кожного присутнього знайти приворожливе слівце, жарт і навіть пісню чи примовку. Жартівник і винахідник. Фігурував людин ою надзвичайного такту, порядності, смирення та доброти. Марія Т каченко була його «правою рукою» в усьому. І на мітингах, і в підпільній роботі також. (Продовження на стор. 20)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
