Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2019 ЗАПРОШУЄМО НА РЕКОНСТРУКЦІЮ ВЕСІЛЛЯ У СІЛЬСЬКИХ ВОЛОДІЇВЦЯХ, ЯКЕ ВІДБУЛОСЯ 119 РОКІВ ТОМУ Явно поменшало весіль у нашій милій Україні. Раніше замало не кожних вихідних у селах, селищах і містах, то в одному їхньому кінці населених пунктів, то в іншому веселила людей музика на публічних обітницях. Тепер цього значно вбавилося. За статистичними даними, у порівнянні з 2017 - м роком, торік кількість весіль в Україні зменшилося аж на 20 тисяч . А це, образно кажучи, пониження град усу соціального кипіння одразу на 8,6 відсотки! Причини відомі: наша держава воює; мільйони людей виїхали на заробітки за кордон; помітно впали статки сімей, тому не до розкошів; багато молодих людей поєднуються в пари, ж ивуть, як мовиться, на віру... Ми з В адимом Вітковським, головою Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України, вирішили дещо підправити весільну демографію і на неділю, 14 - го липня 2019 - го року, скликаємо народ на весілля, яке від будеться у с. Володіївка Барського р - ну нашого славного Поділля. Але ж яке це має бути весілля, пані й панове! *** Усе в цій великій і незвичній історії роз - почалося доволі давно, ще на схилі дев’ят - надцятого століття. Тоді, коли Марія Ткаченко сімнадцят илітньою юнкою навчалася у Києво - Подольській Маріїнській гімназії відомства Імператриці Марії Фйодоровни. Освітній за - клад цей іще називали Фундуклєївською жі - ночою гімназією Києва . Мешкала Марія в одній кімнаті з Женею Лівицькою, славною дівчиною зі знаме нитого дворянського роду з - під Золотоноші, тоді Пол - тавської губер нії, нині – Черкаської області. А до Євгенії часто в гості навідувався рідний брат Андрій, студент Київського університету. Він спізнавав юридичні науки, і робив це за на - становою свого діду ся з роду Ілляшенкі в по ма - теринській лінії, котрий свого часу був студен - том першого випуску юридичного факультету Університету Святого Володимира у Києві. Йому дуже хотілося мати онука юриста, свого послідовника на правничому ґрунті. Порядки в гімназії б ули справді пури - танські: побачення гімназисток з особою про - ти лежної статі, навіть з рідним братом, мали конче проводитися в спеціально відведеній для цього кімнаті та обов’язково за участі третьої особи. За таку Женя завжди обирала Марійку. У кімнаті по бачень стояв рояль, і поки Женя з Андрієм, усівшись у кутку за с толиком роз - мовляли про щось своє домашнє, подруга тихо яворилася на фортепіано. Спершу вона цьому всьому не надавала особливого значення. Ви - конувала все, як відбувала повинність на дого - ду д руги ні. Але згодом зрозуміла, що й вона внутрішньо та зовнішньо готується до кожного нового побачення Євгенії з братом. Зайве випрасує чорного фартуха гімназистки, підкрутить кучерики на скронях і над лобом, зайве торкнеться футляра парфумів. А коли з’явля ється Андрій, такий гарний, стрункий, з білявим своїм звабним чу биком, волошковими очима, її руки починали зненацька й по - зрад - ницьки пітніти, пальці спотайна переставали слухатись. Піаністка починала збиватися там, де не було ніяких складних музичних пере хо - дів. Андрій з Женею мимоволі поверталися до неї, а вона вся променилася внутрішнім вогнем душі, збентеженням, сум’яттям, з усіх сил нама - гаючись причесати пощерблений музичний такт і погасити вогонь на щоках та вухах... Ой, як же ж не легко було вгамуват ися, зосередитись лише винятково н а самій музиці, коли зовсім по руч сидить він... Ці побачення закінчилися саме тим, чим би мали завершитися у молодих, симпатичних людей: Марія стала нареченою Андрія. І вже нібито йшло до весілля. Але ж були вони не про стим и мо лодими людьми. Андрій Лівиць - кий з молодих літ входив до кер івництва ві - домої київської організації «Молода Громада» (МГ), яка, зокрема, й очолювала виступи київ - ського студентства проти царату. Членами її бу - ли також Дмитро Антонович, Володимир Вин - ни че нко, Олександр Скоропис - Йолтуховський, Людмила Старицька - Черня хівська, Марія Грін ченко та ін. Саме цими згодом вельми знаменитими людьми в політичному істебліш - менті тодішнього Києва, Андрій Лівицький тривалий час поспіль обирався головою сту - дентсько - юнацького осередку МГ, позаяк був блискучим оратором, організато ром мас. Не - змінною душею всякої зустрічі, застілля, ве - чірки. Умів для кожного присутнього знайти приворожливе слівце, жарт і навіть пісню чи примовку. Жартівник і винахідник. Фігурував людин ою надзвичайного такту, порядності, смирення та доброти. Марія Т каченко була його «правою рукою» в усьому. І на мітингах, і в підпільній роботі також. (Продовження на стор. 20)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
