Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
2 0 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТ Я”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2019 нічого не бажав про благо словення, про зару - чини з простецькою дівчиною, яка була у сина за революцій ного агітатора та розповсю - джувача листівок і літератури, а тут споря ди - лася до нього в невістки. Через 72 роки після цих подій і через рік, як не стане на білому світі Марії Вар фо - ломіївни, у Ню Йорку вийде книга мемуарів п. Лівицької - старшої, озаглавле на «На грані двох епох». Аналізуючи твір, літературознавці напишуть: «у спогадах автор детально описала родинні зв’язки полтавських дворян Лівиць - ких, характери, смаки та переконан ня членів родини, побутову атмосфе ру, умови життя на тлі історичних подій, щ о відбувалися в Україні у перші роки ХХ ст. Розглядає особисте життя відомих київських письменників, державних і громадсько - політичних діячів, зокрема, Воло - димира Винниченка, Павл а Крата, Миколи Мі - х нов ського, Миколи Порша, Бориса Мартоса, Володимира До рошенка». 1920 - й р. Сім’я Лівицьких: підліток Коля, Андрій Миколайович, молода поетеса Наталя та мати — Марія Варфоломіївна. Для мене в цих записках головним було побачити, як сама п. Марія Ткаченко тоді, на порозі свого заміжжя, оцінила відмову батьків нареченого дати благословення на їхній шлюб. І я таки знаходжу те слово, яким оцінила гожа пані той протест родичів жениха — він у мемуарах позначається французьким виразом меза льян с. Це насправді означає «нерівний шлюб». Заміжжя між людьми з різним со - ціальним становищем. Визнання поміж мо - лодими неоднакового майнового стану, цензу. Саме це дискримінаційне побачила М. Тка - ченко у відмові їй вступити на законних підставах до знам енитої родини Лівицьких. Андрій на те все відбувся легким по - літичним жартом: «Це ще раз свідчить про те, що треба, обов’язково треба у суспільстві проводити соціальну революцію. Тому ми з тобою знаходимось на правильному шляху...» Тут я, напевне, мав би роз повісти своїм читачам, хто і звідки походить сама п. Марія, з яких саме вона випестувалася Ткаченків. Звичайно, що політичні діячі, згадки про яких не можна було ніде віднайти в радянській літературі, історії, історіографії, приходять нині до нас в основно му з Інтернетівської Вікіпедії. Бо це найлегший і найкоротший шлях до читачів. І я також заглядаю до Інтернет - енциклопедії, розгадуючи логогриф Марії Ткаченко. Там читаю: «Народилася 9 - го квітня 1879 - го р. у місті Бердичів на Жи - томирщині [за відомостями К . Криворучко — у с. Білилівці Ружинського р - ну Житомирської о бл.» (Саме отак неоковирно, з однією лише відкритою дужкою у реченні написано). Мене, насамперед, насторожила ця спрощена, зовсім не наукова, не академічна версія подачі даних, бо ж яка це, скажі ть, будь ласка, у дев’ятнадцятому столітті була Жи - томирська область? І хто такий, цей дивний К. Криворучко, на кого посилається Вікіпедія. Науковець, історіограф, літературознавець? Я кілька діб шукав відповіді на ці запитання, і не знаходив їх. Тому, що їх просто не було. І тоді взяв до рук книгу спогадів Марії Лі вицької (у дівоцтві – Ткаченко) «На грані двох епох», яка, розповідаючи про чоловіка, політичну та соціальну ситуацію в суспільстві, мимоволі мала ж, напевне, обмовитись і про себе, про свою сім’ ю, походження, батьків. Нарешті, щось сказати про рідний край , де виросла, стала важливою і коханою людиною для такого тямущого чоловіка, яким був незабутній естет і розумник А. Лівицький. Це ж треба вміти так розповідати про ситуацію навколо себе: про люд ей, з якими доводилося спілкуватися – з відомими тоді політик ами Миколою Поршем, Миколою Мі - хновським, братами Шеметами, Володимиром Дорошенком, зі славним меценатом і пуб - ліцистом Євгеном Чикаленком, його дру - жиною Марією, іншими видатними киянками, котрі на зламі попередніх віків входили до київсько ї «Жіночої Гром ади», і ніде не обмовитись про себе, про свою сім’ю і рідних. І аж тільки на сторінці 57 - й читаю: «Батько мій був щиро, глибоко й ревно релігійний. Побожність мачухи була більш формального характ еру й полягала в автоматичному відмовлянні молитов. Але, не з важаючи на свою побожність, а, може, саме завдяки їй, батько мій ставився критично до тодішнього
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
