Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2019 ІМЕНИННИЙ ПИРІГ ( Друкується мовою ори ґ іналу ) _______________ Ганна Франко - Ключко, донька І. Франка . Отой Іменин - ний пиріг пам’я таю я ще з зовсім малих літ. Я була тоді ще зовсім малий ка - рапуз і щоб бачити, що мама робить на столі, я присувала до стола малий стіль чик. На столі була вели ка стільниця. Тут же горнятко з мукою, а у великій, дерев’яній мисці з Косова пухке тісто, поки що накрите чистою стирк ою. Мама миє старанно руки, приготовляє бляху, мастить її розтопленим маслом і посипає мукою. За цим усім слідять мої очі. Нетер пляче пер еступаю з ноги на ногу – тяжко дочекатись найцікавішого. Нарешті мама відгортає покривало, мачає руки в масло і ділить тісто на три частини. Першу частину викладає на стільницю, роз - тачує його рівномірно на величину бляхи і піднявши легко руками, розсуває тісто в блясі так, щоб виставав малий краєчик вздовж краю бляхи. У кутах т реба тісто добре втиснути, щоб бляха була впо вні покрита. На це приходить начинка або фарш. Вона пахне так принадно, що я не можу витримати і прошу: – Мамо, я хоцу покушати... Мама усм іхається і набирає її в маленьку ложечку. Але це мені замало і коли мама зай - нята розкладанням по тісті начинки, я зася гаю в ринку, беру вершену ложечку. Мама нібито не бачить, але усміхається і нібито до себе го - ворить: – Воронятко з’їло начинку і на пирі г не стало... Розсунувши начинку, щоб покрила тісто, накриває її другою верствою тіста, рівненько попід краї, щоб поверхн я була гладка і рівна. А тепер приходить найцікавіша частина всього. Приглядаючись спокійно, я вже не можу більше чекати і прошу: – Мамо, мені т іста! Мама відриває кусочок і дає мені на стільницю, підсипану мукою, щоб тісто не прилипло. І вже мої малі ручк и занурюються в пухке, м’якеньке тісто. Щоправда, його дуже мало, але нема ради, бо мамі не вистачить на пиріг. Я його мішу, кручу, тягну і тачаю... Хочу робити все те, що робить мама, але на хвилину забуваю про нього, поглядаючи, що мама робить із третьою ч астиною тіста. Кусник його мама витягає і викочує в довгий, тоненький валочок. Перерізавши по половині, плете плетінку та й укладає його краєчком пирога при самій блясі. Знов бере кусник тіста і з нього викочує довгу смужку. А з неї викручує маленькі троян ди і пташки. А пташки дістають дзьобики і очка з перцю. Яка розкіш! Як це все чудово зроблене! Чи я так зумію зробити? І знов тягне мама довгий шнурочок, р іже його на кусники, довші і коротші і здовж цілої бляхи пише ім’я іменинника. Нині це буде «Тарас», але б уде і Петро, і Андрій, і Гандзя , і Тато, бо так усі ми його кличемо. Пиріг готовий. Мама ставить його в тепле місце, щоб ще трішки п ідріс. Накриває його стирочкою. Заглядати до пирога не вільно, бо не підросте. Я вертаюсь до свого тіста. Кручу його, в икручую, розтачую його малою тачалкою, але в мене не виходить те, що хотілось би. То тісто прилипає до стільниці, то до тачалки, то знов заліплює мені пальці. По якомусь часі з біленького перемінюється в сіре і вже зовсім не нагадує маминого. Мені стає дос адно й жаль і хочеться плакати. Але мама потішає мене, що «буде гарна булочка», кладе тісто в малу формочку і ставить у піч, а я не можу доче - катися, коли вона вже спечеться. Скільки таких пирогів пекла моя матуся і скільки то імен вона виписувала на них! Цей звичай вона перебрала від своєї бабуні, а я навчилась від неї і мені здається, що іменини без нього не іменини. Щось їм бракувало б... Бо це був не тільки кусник тіста, наповнений начинкою і з написом зверху. Пиріг – це старинний звичай з України. Його п екли по селах у різних відмінах. У будні дні це були вареники, великі, робітні, часто з темної муки. Їх поливали топленим маслом і квасно ю сметаною. А ради свята пекли книші і пироги. Залежно від оказії бу ла й начинка. У піст була пісна – капуста, картопля з сиром, риж із грибами, риба, вурда з конопляного сім’я, цибуля. А вже н а Великдень начинка була м’ясна – свинина, мішана січеними яйця ми. Пиріг або печені пиріжки були обов ’яз - ковою стравою й серед інтеліґ енції. Їх подавано
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
