Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
1 8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2019 ІМЕНИННИЙ ПИРІГ ( Друкується мовою ори ґ іналу ) _______________ Ганна Франко - Ключко, донька І. Франка . Отой Іменин - ний пиріг пам’я таю я ще з зовсім малих літ. Я була тоді ще зовсім малий ка - рапуз і щоб бачити, що мама робить на столі, я присувала до стола малий стіль чик. На столі була вели ка стільниця. Тут же горнятко з мукою, а у великій, дерев’яній мисці з Косова пухке тісто, поки що накрите чистою стирк ою. Мама миє старанно руки, приготовляє бляху, мастить її розтопленим маслом і посипає мукою. За цим усім слідять мої очі. Нетер пляче пер еступаю з ноги на ногу – тяжко дочекатись найцікавішого. Нарешті мама відгортає покривало, мачає руки в масло і ділить тісто на три частини. Першу частину викладає на стільницю, роз - тачує його рівномірно на величину бляхи і піднявши легко руками, розсуває тісто в блясі так, щоб виставав малий краєчик вздовж краю бляхи. У кутах т реба тісто добре втиснути, щоб бляха була впо вні покрита. На це приходить начинка або фарш. Вона пахне так принадно, що я не можу витримати і прошу: – Мамо, я хоцу покушати... Мама усм іхається і набирає її в маленьку ложечку. Але це мені замало і коли мама зай - нята розкладанням по тісті начинки, я зася гаю в ринку, беру вершену ложечку. Мама нібито не бачить, але усміхається і нібито до себе го - ворить: – Воронятко з’їло начинку і на пирі г не стало... Розсунувши начинку, щоб покрила тісто, накриває її другою верствою тіста, рівненько попід краї, щоб поверхн я була гладка і рівна. А тепер приходить найцікавіша частина всього. Приглядаючись спокійно, я вже не можу більше чекати і прошу: – Мамо, мені т іста! Мама відриває кусочок і дає мені на стільницю, підсипану мукою, щоб тісто не прилипло. І вже мої малі ручк и занурюються в пухке, м’якеньке тісто. Щоправда, його дуже мало, але нема ради, бо мамі не вистачить на пиріг. Я його мішу, кручу, тягну і тачаю... Хочу робити все те, що робить мама, але на хвилину забуваю про нього, поглядаючи, що мама робить із третьою ч астиною тіста. Кусник його мама витягає і викочує в довгий, тоненький валочок. Перерізавши по половині, плете плетінку та й укладає його краєчком пирога при самій блясі. Знов бере кусник тіста і з нього викочує довгу смужку. А з неї викручує маленькі троян ди і пташки. А пташки дістають дзьобики і очка з перцю. Яка розкіш! Як це все чудово зроблене! Чи я так зумію зробити? І знов тягне мама довгий шнурочок, р іже його на кусники, довші і коротші і здовж цілої бляхи пише ім’я іменинника. Нині це буде «Тарас», але б уде і Петро, і Андрій, і Гандзя , і Тато, бо так усі ми його кличемо. Пиріг готовий. Мама ставить його в тепле місце, щоб ще трішки п ідріс. Накриває його стирочкою. Заглядати до пирога не вільно, бо не підросте. Я вертаюсь до свого тіста. Кручу його, в икручую, розтачую його малою тачалкою, але в мене не виходить те, що хотілось би. То тісто прилипає до стільниці, то до тачалки, то знов заліплює мені пальці. По якомусь часі з біленького перемінюється в сіре і вже зовсім не нагадує маминого. Мені стає дос адно й жаль і хочеться плакати. Але мама потішає мене, що «буде гарна булочка», кладе тісто в малу формочку і ставить у піч, а я не можу доче - катися, коли вона вже спечеться. Скільки таких пирогів пекла моя матуся і скільки то імен вона виписувала на них! Цей звичай вона перебрала від своєї бабуні, а я навчилась від неї і мені здається, що іменини без нього не іменини. Щось їм бракувало б... Бо це був не тільки кусник тіста, наповнений начинкою і з написом зверху. Пиріг – це старинний звичай з України. Його п екли по селах у різних відмінах. У будні дні це були вареники, великі, робітні, часто з темної муки. Їх поливали топленим маслом і квасно ю сметаною. А ради свята пекли книші і пироги. Залежно від оказії бу ла й начинка. У піст була пісна – капуста, картопля з сиром, риж із грибами, риба, вурда з конопляного сім’я, цибуля. А вже н а Великдень начинка була м’ясна – свинина, мішана січеними яйця ми. Пиріг або печені пиріжки були обов ’яз - ковою стравою й серед інтеліґ енції. Їх подавано
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
