Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2010 9 голодні – Іванко мару див, спершу навіть не хотів іти до ресторану, мовляв, він утомлений і хоче йти в ліжко спати. Але коли наївся, вступила в нього нова енергія і не тільки готовий півночі товктися зі Стефком по ліжках, ал е, очевидно, хотів би також пів ночі дивити ся на світов і серії бей с болу... 8 січня 1996. Торонто. Вчора Іванко із Стефком мали сварку за те, хто з них спатиме в одній кімнаті зі мною? ... Після того, як я трохи хлопцям почитала "Побратими", вони раптом вирішили, що хочуть спати на матрацах поруч мене в кімнаті . Уляна на це не хотіла дозволити, бо справді на двох місця на підлозі нема – трудно було б перейти. Але врешті дійшли до компромісу: вчора спав зі мною в кімнаті Іванко, а сьогодні спить Стефко. Чи треба мені більшого, сердечнішого компліменту? 12 січня 1996. Торонто . ... М и вже в половині книжки. Сьогодні вранці Іванко прийшов о 6 - ій до мого ліжка, наставивши заздалегідь собі і мені будильник, щоб читати книжку! Але "Побратими" трохи більше скомпл е ковані, як "На уходах" , чи "За сестрою". Доводиться мені чимало імпровізувати, щоб зробити книжку цікавішою для дітей. Та й мова в Чайковського препогана, доводиться робити ad hoc редакцію тексту. Не був це може найкращий вибір – все ж може хлопцям щось у пам'яті залишиться про школу в Острозі, про Сагайдачного. 18 січня 1996. Торонто . Дітям закінчила читати "Побратими". Подиву гідне їх зацікавлення. Ось, наприклад, одного дня мають хлопці дозвіл дивитися на мультфільм на телевізії. А Іванко каже: “ Подивимось на "Bugs Bunny" до 8:30, а тоді ідемо читати!” Або та ке: після цілоденного куховарення (вареники, борщ, котлети, пальчики на запас!) кажу Стефкові: “Знаєш, ми сьогодні трохи втомлені, не будемо читати”. А він на те: “Не я!” А вчора вийшло так, що я дозволила Іванкові дивитися на "Sw iss Family Robinson", віде о фільм, що був одним із моїх подарунків, а Стефко конче хотів, щоб я почала читати йому "Козацьку помсту". Мені здавалося, що ми вже це раз читали, але Стефко каже, що вже забув і хоче ще. Мене Чайковський вже починає сердечно нудити, я часто, редагуючи на бігу, пропускаю цілі абзаци. Стефко каже: “Ти, бабо, читай все, не пропускай нічого!” Ну, він не слухав би з таким зацікавленням, якби не мої деякі упрощення і скорочення! Та й активна участь його й Іванка, з коментарями та інтер - претаціями! 17 квітня 19 96. Торонто. Лектура дітям тим разом концентрувалась на "Синові України" (закінчили) і на двох оповіданнях про Шерлока Голмса. Це викликало найбільше їхнє зацікав - лення. "Ґулівера" мусіла я залишити, бо цікавіші частини про ліліпутів і великанів Максим уже їм закінчив читати, а решта, що припала мені, це вже була сатира на науку, академіків тощо. Свіфт адресував це своїм дорослим сучасникам і хоч багато цих сатиричних помічень не втратили своєї актуальности, то для дітей вони не надаються. Хлопці і далі три мають із бабою "штаму" – і їхня щира дитяча теплота, при - хильність і товариськість зворушують мене і окрилюють. Кохані діти. Залишаться в пам'яті картини, як Стефко тягне всі свої подушки і ковдру, щоб раннім ранком прийти до баби в ліжко читати книжку – в ліжко, де вже сидить на своїх подушках біля баби Іванко. Цікаво також, що коли я, захопивши в Торонто якийсь вірус, дістала ляринґіт і не могла говорити, але все ж таки, хоч і шепотом, хотіла далі їм читати – прислухалися до бабиного шепоту з н еменшою ува гою і концентрацією, вряди - годи переби ва - ючи своїми коментарями чи питаннями. ( Далі б у де. ) ГУМОР – Як вам подобається наш синочок? – запитує господиня гостя. – О, чудовий малюк! Але він чомусь думає, що я лікар. – А з чого ви це взяли? – Він весь час показує мені язика.
Page load link
Go to Top