Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 2008 7 В стaршому віку Коломия ... особисте знайомство з Франком. Прага ... 1891 року, приїхавши на запрошення етнографа Франтішека Ржегоржа до чеської столиці разом із львівським хором Боян, за - приятелювала з Вільмою Соколовою, редакто - ром чеського жіночого журналу «Жіночі листи». Львів ... 1887 року тут виходить перший жіно - чий альманах «Перший вінок», два наступні збірники з «Жіночої бібліотеки» − « Наша до - ля»... Саме тут, у старовинному Львові, зустріла нерозуміння не тільки мужчин, але й жінок. Неначе відчуваючи близьку смерть, сюди приїде Н. Кобринська на початку січня 1920 року, щоб забезпечити найцінніше добро − працю свого Духа: рукописи своїх творів, свої спогади. Болехів ... 37 років у тихій закутині. Поховала тут батька і маму, знала працю і самотність. Пережила страхіття Першої світової війни, вітала Українських січових стрільців, писала... Але життя Кобринської у Болехові − це окрема книга. Про все, що пережила Кобринська у малому підгірському містечку, в 2007 році Роман Горак написав у творі «Пустинь Кобрин - ської». 22 січня 1920 року її не стало. Стояли сильні морози, дув пронизливо холодний вітер, намітаючи кучугури. А вона сама, без рідних, лежала у своїй тихій домівці. Небагато й людей зібралось провести Кобринську в останню путь. Похована Н. Кобринська на міському цвинтарі. На могилі письменниці напис, Її останній найкоротший твір − « Мене вже серце не болить». «Тільки уявити собі можна, − говорив письменник Роман Горак 3 червня 2007 року над могилою письменниці − скільки болю і жалю вклала у ті слова, котрі заповіла собі написати на гробі − « Мене вже серце не болить». Не хотіла більше нічого, крім хреста та ще підпису: Наталія Кобринська з Озаркевичів. ... Відійшла від нас так, як відходять великі, чесно виконавши перед своїм народом обов'язок, складений ними ж самими... Неве - ликий гурт людей... Довго забута могила... І лише посмертна слава, яка приходить з черго - вими ювілеями. Мала, проте, щастя, що геніїв, як правило, ховають на рідній землі у чужі гробівці. Її ж поклали у рідну землю, щоб могла снити про краще майбутнє свого народу, за котрим її вічно боліло серце, про що й нагадує оцей напис на її могилі». Лариса Дармохвал, голова міської організації Союзу Українок м. Болехова Івано - Франківської області _____________________________________ Наші квіти Сансеверія – росте довгі роки в тяжкій землі, цвіте рідко. Потребує ясного й соняшного місця. Любить тепло. Зимою мало підливати. Ніколи не підливати молодих паростків, бо зігниють. Зносить дуже добре сухе, кімнатне повітря. Рослина невибаглива.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
