Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 2008 7 В стaршому віку Коломия ... особисте знайомство з Франком. Прага ... 1891 року, приїхавши на запрошення етнографа Франтішека Ржегоржа до чеської столиці разом із львівським хором Боян, за - приятелювала з Вільмою Соколовою, редакто - ром чеського жіночого журналу «Жіночі листи». Львів ... 1887 року тут виходить перший жіно - чий альманах «Перший вінок», два наступні збірники з «Жіночої бібліотеки» − « Наша до - ля»... Саме тут, у старовинному Львові, зустріла нерозуміння не тільки мужчин, але й жінок. Неначе відчуваючи близьку смерть, сюди приїде Н. Кобринська на початку січня 1920 року, щоб забезпечити найцінніше добро − працю свого Духа: рукописи своїх творів, свої спогади. Болехів ... 37 років у тихій закутині. Поховала тут батька і маму, знала працю і самотність. Пережила страхіття Першої світової війни, вітала Українських січових стрільців, писала... Але життя Кобринської у Болехові − це окрема книга. Про все, що пережила Кобринська у малому підгірському містечку, в 2007 році Роман Горак написав у творі «Пустинь Кобрин - ської». 22 січня 1920 року її не стало. Стояли сильні морози, дув пронизливо холодний вітер, намітаючи кучугури. А вона сама, без рідних, лежала у своїй тихій домівці. Небагато й людей зібралось провести Кобринську в останню путь. Похована Н. Кобринська на міському цвинтарі. На могилі письменниці напис, Її останній найкоротший твір − « Мене вже серце не болить». «Тільки уявити собі можна, − говорив письменник Роман Горак 3 червня 2007 року над могилою письменниці − скільки болю і жалю вклала у ті слова, котрі заповіла собі написати на гробі − « Мене вже серце не болить». Не хотіла більше нічого, крім хреста та ще підпису: Наталія Кобринська з Озаркевичів. ... Відійшла від нас так, як відходять великі, чесно виконавши перед своїм народом обов'язок, складений ними ж самими... Неве - ликий гурт людей... Довго забута могила... І лише посмертна слава, яка приходить з черго - вими ювілеями. Мала, проте, щастя, що геніїв, як правило, ховають на рідній землі у чужі гробівці. Її ж поклали у рідну землю, щоб могла снити про краще майбутнє свого народу, за котрим її вічно боліло серце, про що й нагадує оцей напис на її могилі». Лариса Дармохвал, голова міської організації Союзу Українок м. Болехова Івано - Франківської області _____________________________________ Наші квіти Сансеверія – росте довгі роки в тяжкій землі, цвіте рідко. Потребує ясного й соняшного місця. Любить тепло. Зимою мало підливати. Ніколи не підливати молодих паростків, бо зігниють. Зносить дуже добре сухе, кімнатне повітря. Рослина невибаглива.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
