Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У їхніх жилах гордо пливе кров княжих дружинників. У їхніх жилах буревійно кипить буйна козацька кров. А тепер в них пульсує кров вояків із двох світових воєн, у яких вони ще раз здобували волю Україні. Боролися і вмирали за ту волю, хоч може і тоді, і тепер декому із скеп тиків це видавалося абсурдом. Не слухайте скептиків, не слухайте цині ків, що критикують і насміхаються, мовляв: „І то було зле, і тамте недобре, бо ж виглядів на виграну не могло бути”. Не слухайте чорних воронів і своїх і чужих, бо з них промовляє їхня власна слабість! Я сказала: слабість. Ті, що неспроможні до діла, стоять завжди осторонь і мають відвагу тільки критикувати. Відомо ж - це найлегша річ у світі. Це зброя тих, які самі нічого не зробили. Якщо хтось такий міцний у словах, хай був би взяв кріса в руки і показав свою відвагу там, де мужі її виказували: у боротьбі. Для слабодухів респекту немає. Пошана належить тільки тим, які, віруючи у свій нарід, пішли боротися за його право - право бути самостійним і від нікого незалежним. За вічне право народу бути господарем на своїй землі. Не кожному військові, не кожній армії щас тить виграти битву. Не кожна боротьба кінчається перемогою. Та що краще: пригинати мовчки і покірно шиї, щоб на них ворог затяг ще тугіше ярмо, чи протиставитись ворогові у збройній бо ротьбі? Що краще: вегетувати у приниженні і страху нескінченої неволі, чи згинути узброєно- му з вірою, що перемога таки колись прийде? Це я говорю про мужів, про тих, які мають право гордо піднести чоло, бо на цьому чолі знам’я українського вояка. Про слабих духом, боягузів, критикантів - не варто говорити. Добрий Господь дарував моєму Народові багато більше сильних мужів, ніж тих слабких. І тому я ще раз вірю в силу мойого Народу. Вірю, хоч дехто каже, що „тепер з нами зле. Винищують наш Нарід на Україні, а тут - кажуть - ми асимілюємося”. Коли б такими міркуваннями кормитися - тоді треба б визнати себе переможеними. А це була б нечесність - нечесність супроти тих, які боролися і вмерли за Україну. Бо тоді б вони нас із могил поспитали: „За віщо ми пролляли свою кров і відділи своє життя? Хто із живих укра їнців має право знехтувати жертвою Лицарів, ви знаючи її, цю жертву, даремною? І тому я вірю, що кожний чесний українець мусить продовжувати боротьбу за волю, яку роз почали прадіди, діди, батьки і брати і навіть сини тих, що тепер живуть. Армії в українських мундирах покищо не має. Але є дух Народу, який армію в минулому творив. Духа не можна вбити. І тому я вірю... Леся Лисак-Тивонюк. “Три букети зілля”. 1983. Канада, СПІА. Братство кол. вояків 1-ї Української Дивізії УПА. Українські дівчата взяли зброю до рук, щоб під прапором УПА захищати Україну. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
