Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
У їхніх жилах гордо пливе кров княжих дружинників. У їхніх жилах буревійно кипить буйна козацька кров. А тепер в них пульсує кров вояків із двох світових воєн, у яких вони ще раз здобували волю Україні. Боролися і вмирали за ту волю, хоч може і тоді, і тепер декому із скеп тиків це видавалося абсурдом. Не слухайте скептиків, не слухайте цині ків, що критикують і насміхаються, мовляв: „І то було зле, і тамте недобре, бо ж виглядів на виграну не могло бути”. Не слухайте чорних воронів і своїх і чужих, бо з них промовляє їхня власна слабість! Я сказала: слабість. Ті, що неспроможні до діла, стоять завжди осторонь і мають відвагу тільки критикувати. Відомо ж - це найлегша річ у світі. Це зброя тих, які самі нічого не зробили. Якщо хтось такий міцний у словах, хай був би взяв кріса в руки і показав свою відвагу там, де мужі її виказували: у боротьбі. Для слабодухів респекту немає. Пошана належить тільки тим, які, віруючи у свій нарід, пішли боротися за його право - право бути самостійним і від нікого незалежним. За вічне право народу бути господарем на своїй землі. Не кожному військові, не кожній армії щас тить виграти битву. Не кожна боротьба кінчається перемогою. Та що краще: пригинати мовчки і покірно шиї, щоб на них ворог затяг ще тугіше ярмо, чи протиставитись ворогові у збройній бо ротьбі? Що краще: вегетувати у приниженні і страху нескінченої неволі, чи згинути узброєно- му з вірою, що перемога таки колись прийде? Це я говорю про мужів, про тих, які мають право гордо піднести чоло, бо на цьому чолі знам’я українського вояка. Про слабих духом, боягузів, критикантів - не варто говорити. Добрий Господь дарував моєму Народові багато більше сильних мужів, ніж тих слабких. І тому я ще раз вірю в силу мойого Народу. Вірю, хоч дехто каже, що „тепер з нами зле. Винищують наш Нарід на Україні, а тут - кажуть - ми асимілюємося”. Коли б такими міркуваннями кормитися - тоді треба б визнати себе переможеними. А це була б нечесність - нечесність супроти тих, які боролися і вмерли за Україну. Бо тоді б вони нас із могил поспитали: „За віщо ми пролляли свою кров і відділи своє життя? Хто із живих укра їнців має право знехтувати жертвою Лицарів, ви знаючи її, цю жертву, даремною? І тому я вірю, що кожний чесний українець мусить продовжувати боротьбу за волю, яку роз почали прадіди, діди, батьки і брати і навіть сини тих, що тепер живуть. Армії в українських мундирах покищо не має. Але є дух Народу, який армію в минулому творив. Духа не можна вбити. І тому я вірю... Леся Лисак-Тивонюк. “Три букети зілля”. 1983. Канада, СПІА. Братство кол. вояків 1-ї Української Дивізії УПА. Українські дівчата взяли зброю до рук, щоб під прапором УПА захищати Україну. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
