Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ну, гостинець був важливіший за скриньку. Хто знає! Може, там і цукерки? Але тато витягнув із кишені дві маленькі відзначки на припинках і прип’яв Левчикові та Славчикові на сорочини на грудях. - Оце можете тепер носити, це знак нашої вільної України! Пригляньтеся до них добре! Хлопці й так приглядалися вже, а Славчик навіть попробував язичком, чи вони солодкі. - Ну що бачите? - спитав тато. - Якої вони краски? - Синя й жовта! - зразу пізнав Левко. - Така, як мамина сукенка! - додав Славчик. - Так, синя й жовта, така, як прапор нашої Держави. Така, як синє небо у погоду, та жовто-золота, як Боже сонце в небі. - А що тут намальоване? - мусив спитати Левко. - Цей знак зветься тризуб. Запам’ятайте: „тризуб”... Бачите, має три такі ніби зуби... - Раз, два, три! - почислив уголос Славчик, щоб показати, що він вже вміє лічити... Тато хотів далі говорити, але мама витягнула із скриньки дві якісь шапки. Трохи подібні до тих, що їх носили солдати на парадах, але трохи інші... Мама почистила їх щіткою від пороху, а тато знайшов два гачки, забив їх у стіну по обидва боки від ікони М атері Божої та повісив на них обидві шапки. Левчик вже знов хотів щось спитати, але мама поставила на стіл обід і треба було чемно помити руки та сідати до столу. Закінчення в наступному числі. Микола ЛИСИЧ ГО РО БИ Н А Г оробина Край тину Вся палає, мов жар. Лине Ключ журавлиний, їй гука з-понад хмар: - Йде зима за гаями, Змерзнуть віти твої, Полетімо із нами В дальні, теплі краї. Г оробина кива їм: - Не зовіть, журавлі, Бо тепліше немає, Ніж на рідній землі. Вся стоїть пурпурова, Ніби жде у дворі, Поки шалі пухові Принесуть снігурі.
Page load link
Go to Top