Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
IXКонгрес СФУЖО. Ліворуч Марія Ковалишин (Німеччина), Христина Бідяк (Канада), Ірина Куровицька (США), Галина Попович (Канада). від голоду! Постити півроку, щоби в один день обжертися до хворості! Плекати таланти - і розпорошувати їх по світу! Здобувати освіту, щоб мити черепки італійському двірникові! На сипати високі могили, щоб справляти на них гучні поминки!” Та зрештою - „Здобути дорогою ціною незалеж ність, щоб мільйонами тинятися по задвірках чужих держав!” ...А тим часом у залі Будинку вчених тривало обговорення річних звітів організацій-членів СФУЖО, яке органічно переростало в обговорення найболючіших проблем нашого сього дення. Цікаво було послухати людей, які давно не були на Батьківщині і тепер діли лися враженнями про сучасну Україну. Вона їх дуже вразила. Бо не співпадала з тією, що живе у серці. І їм здавалося, що на Хрещатику зовсім не чути української мови, у кіосках зовсім немає української преси... Хотілося сказати, що все не так трагічно. Якщо вслухатись, є в нас і мова, і преса. А може, ми, „тутешні”, просто звикли до цієї „напівУкраїни”, сприймаємо це як належне... А взагалі дуже відчувався оцей взаємний інформаційний вакуум. Скажімо, для мене справ жнім відкриттям була настільки маштабна праця української діяспори на благо України. Судячи зі звітів складових організацій із різних куточків світу - Америки, Канади, Бельгії, Німеччини, Великої Британії, Бразілії, Аргентини, Франції, Австралії, Польщі, Чехії, Естонії, Литви, Сканди навії, Італії, Іспанії, - це справді системна, послі довна напружена робота. Робота, яка складає сенс усього життя цього тендітного жіноцва. Прикро, що таку рутинну „закадрову” пра цю чомусь не видно в Україні. Усі ми ставимо нашому парламенту в приклад цілу низку країн світу, які раніше за нього змогли осмислити й визнати трагедію Голодомору геноцидом, але мало хто знає, що це передовсім заслуга дипло матичної роботи нашої діяспори, яка не втом люється лобіювати інтереси Батьківщини у країнах своїх поселень. А згадати ті 6 мільйонів долярів, які прийшли в Україну на різні благо дійні цілі за ці п’ять звітних років! І це ж не спадок якогось багатого дядька - це переважно особисті внески членок жіночих організацій, це чиїсь пенсії, потом і кров’ю зароблені кошти... Коли обговорювалося питання про те, як нев дячно Україна звітує за ті кошти, я почула таку геніяльну у своїй наївності думку однієї з учас ниць обговорення: а яка, мовляв, різниця, куди ідуть ті кошти, якщо в будь-якому разі це допо мога Україні ... Відкриття Конгресу вшанувало своєю при сутністю чимало високо достойних людей. Це й вже згадуваний предстоятель Української греко- католицької церкви Блаженнійший Любомир Гузар, і Посол України в Канаді Ігор Осташ, і голова Світового Конгресу українців Аскольд Лозинський, і голова міжнародного благодійно го фонду „Смолоскип” Осип Зінкевич, і голова Союзу Українок, народний депутат України V скликання Лілія Григорович, голова Національ ної ради жінок України Ірина Голубєва, почесна голова Всеукраїнського жіночого товариства імені О. Теліги Ольга Кобець. Але, окрім Посла України в Канаді, не прийшов жоден державний службовець. Хоч по важне зібрання зверталося до урядових структур із запрошенням. „Коли ми сюди приїжджаємо, то відчуваємо, що ми непотрібні, що з нами ніхто не рахується. Ми як ті загублені діти, які приїжджають до своєї рідної матері, а вона їх цурається, - говорить голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій Марія Шкам- бара. - Нам бракує того контакту, щоб наші діти їхали в Україну, щоб вони вивчали українську мову, нам треба, щоб був такий обмін україн ськими дітьми, щоб українські діти їхали в діяс- пору, а наші - в Україну”. „Загублені діти” - цей вислів у розмові зі мною пані Марія Шкамбара повторила не один раз. Болить...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
