Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леся БРИЗГУН-Ш АНТА ЗОЛОТИЙ ГОРІШ ОК (У країнська сибірська різдвяна казка) Далеко, далеко звідсіля, в Україні, над берегом Чорного моря жив собі котик. Був він дуже вчений - вмів співати й казки оповідати. Не раз бувало цілий день і цілу ніч сидить у своїй хаті коло печі й муркоче - казки розказує. Коло нього багато пташок, звіряток, навіть мавки часом заглядають, слухають його. Дізналася й я також про того котика і вибралася в дорогу, щоб і собі цікаву казку почути. А було це перед самим Різдвом. Підходжу я до хатки, заглядаю у віконце, а там уже повно гостей. Котик вигідно примостився на припічку, мисочку з молоком поставив перед себе. Бачу, готується вже оповідати. Не схотіла я таке гарне товариство лякати, відхилила шибку, примостилася на краєчку вікна і слухаю... А котик муркоче: „Мур-мур-мур! Ніхто з людей не чув ще казки про золотий горішок, що висить на ялинці та що ним діти граються у Святий Вечір. Бо я цю казку оповідаю тільки раз у рік і то перед самим Різдвяним вечором. А всі люди тоді сидять за столом, коло Святої Вечері. Тільки мавки, водяник та русалки її знають”. Отож, було це давно. В Україні жив собі багатий купець. І були у нього три дочки - Ольга, Катруся й Оксана. Дві чорнобриві й чорноокі, а Оксана синьоока вдалася. Всі три веселі, роботящі. Люди їх любили, а найбільше - наймолодшу Оксану за її щире серце та добру вдачу. Щороку пізньї осени вибиралися купці з України в чужі краї торгувати. Міняли свій товар за чужий, а додому поверталися на Різдво. Радости не було кінця, коли показувалися їхні вози, бо кожний знав, що Різдво буде спокійне й багате. Так і цього року вибирався наш купець у далеку путь. Підготувавши все потрібне в дорогу, він попрощався з вірною дружиною і запитав своїх дочок: - Скажи, Ольго, що тобі привезти? Ольга, не довго думаючи, відповіла: - Оксамиту привезіть мені, батеньку. - А що тобі, Катре, намисто перлове чи, може, гре бінець із слонової кости? - Я хочу правдиве бурштинове намисто. - Гаразд, привезу, привезу. А що тобі, наймолодша моя доню? Оксана не зразу відповіла. Я нічого не хочу, тільки золотий горішок. - Золотий горішок? Та це ж дрібниця. Невже ти біль ше нічого не хочеш, Оксано? - Ні, це все, дорогий батеньку! Поїхав купець. Щасливо прибув у чуже місто, ви гідно продав свій крам та накупив чужинного. Вже готу вався їхати додому, коли пригадав, що обіцяв своїм дочкам привезти дарунки. Пішов він вулицями міста, шукає. Оксамит та намисто купив, а золотого горішка не може знайти. Аж на самому кінці міста, в бідненькій крамниці спитав він старого купця, а той йому відповів: „Не маю золотого горішка, але коли підеш дорогою поміж семи горами і понад семи ріками, то побачиш сад. А в тому саду невелике дерево, а на дереві повно золотих горішків. ТІЛЬКИ уважай, не рви ЇХ, не спитавши дозволу!” Закінчення в наст, числі Леся Бризгун-Шанта. Золотий горішок. Збірка казок і оповідань. Київ. Видавництво „РАДА”, 1996.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
