Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Розважальна програма дуету „Черемшина” звеселяла українську громаду. Звучали україн ські пісні у виконанні Ольги Винничук та Ярос лава Боднара, а дотепний жарт Ярослава додавав усім гумору та настрою. Крім цього можна було придбати чудові жіночі прикраси, кольорові шарфи, торбинки. Союзянки з кожного відділу працювали дуже завзято, де поміж них можна було поба чити працьовиту нашу голову Округи Любомиру Продовження зі стор. 8. Побачення не дали. Варвара Олексіївна за лишається жити в Архангельську. „Біля мене хоть гвинтівка й багнет, - а хто ж вас там боронить? Бог? Скасували ж Його?” - пише їй О. Вишня (14.11.35р.). Прихистило актрису з дитиною українське вільне поселення (Надія Суровцева з чоловіком, брати Филиповичі та інші. Знайшли їй невеличку кімнатку, допомогли сяк-так влаштуватися. З осени 1925 р. актриса починає працювати в архангельському Театрі робітничої молоді (ТРОМі). Перша велика ро бота, над якою вона працює, роль Негіної у п’єсі О. Островського „Таланти і поклонники”. Нелег ко було їй, українській актрисі, працювати на російській сцені, але вона й тут справилася. „Дуже радий, що ти задоволена з роботи над „Талантами”, ...знаю, що ти себе не дуже любиш хвалити... Ну, коли справилась, та ще й непогано, то я сердечно тебе вітаю й цілую кріп- ко. Ти в мене розумненька й актриса хороша. Щасти Тобі, доле!” - напучує її Остап Вишня. 3.03,36 р. Проте нова сценічна діяльність актри си швидко скінчилася. У вересні 1936 р. вона добивається дозволу на третє побачення з чоло віком, їде на рудник Єджит-Кирта, а повер нувшись, знову потрапляє під посилений нагляд органів і тут же опиняється без роботи в театрі. З осени вона працює в Архангельському будинку творчости, багато їздить по області, збираючи народні таланти. Зрештою, „назбирує” і власні хвороби (дуже застудилася, почався ревматизм). Улітку 1937 р. знову їздить до Москви марно оббивати пороги, але до кінця 1943 р. Варвара Олексіївна та Павло Михайлович більше не зустрінуться. Оглядаєшся на той шлях, і тяжкі, тривожні роздуми ятрять серце. Гірка іронія трагічної долі Калін, яка бажала всім гарного дня та доброго настрою. Всі гарно забавлялися, мали час на розмо ви, приємні зустрічі, а також „щасливчики” мали можливість виграти у лотерії. З добрим настроєм та побажаннями зуст рітись на другий рік у червневий день поверта лись до своїх осель. М арія Щ ерб’юк, пресова референтка. - з останніх двох побачень від’їжджала В. Маслюченко пароплавом „Соціялізм”! Якщо уважно вчитатись в рядки листів, то не в одному з них, навіть у найтрагічніших ситуаціях, звучить подекуди хвала новому ладу і більшовикам, що його очолювали: ...”я вірю, що Радянська влада наша коли й наказала, то й милує вона теж, ...на всій території нашого Союзу можна найти працю на користь побудові соціялізму.” (21.04.34); „А все-таки життя хоро ше, ідея прекрасна і боротися є за що, тому що соціялізм все-таки буде в нашій країні на страх ворогам”. (17.05.34). Отакий мажор! Яка ж страшною була та система, що вміла затьмарити мозок, задурити вкрай, „насмерть” прищеплю вати людям сліпу, якусь майже патологічну віру у непогрішимість нового ладу! Віру навіть тоді, коли нищила їх, скалічувала морально і фізично. Чоловік гибіє в таборі, сама забула, на якому світі животіє, серце кров’ю обливається, а в листах - щирі рожеві мрії, як вони разом будуть розбудовувати соціялізм на далекій Півночі, які „ролищі” буде грати в табірному театрі тощо. Остап Вишня корчиться в табірних бараках від виразки шлунка, холоду й голоду, а пише книгу та нариси, що замовляють його кати - про „героїчних будівників” Півночі. Ніби невиліковна незрима бацила діяла в тій системі, заражаючи все навколо, деформуючи людські уявлення, спотворюючи світовідчуття... Нелегке було прозріння наших людей. Минуть десяліття, поки сама Варвара Олексіївна зробить до цих записів приписку: „Всі ці листи, в яких мріялось про Чиб’ю і все інше - наївне, безглузде незнання дійсності і віра в справедливість.” Господи! Спаси і помилуй народ свій від таких випробувань! Продовження в наступному числі.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
