Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІТАЄМО НОВИХ ЧЛЕНОК НАШОГО ВІДДІЛУ! Щиро вітаємо нових членок 28-го Відділу СУА в Ньюарку-Ірвінґтоні - колишню учасницю підпілля УПА шановну Ірену Білевич, яку вибрали секретаркою Управи Відділу, і шановну Марію Сороку, яку вибрали господарською референткою Відділу. Таіса Богданська, голова Відділу. ЗБЕРЕЖЕМО „НАШЕ ЖИТТЯ" З НАГОДИ СВЯТКУВАННЯ 40-ЛІТТЯ 91-ГО ВІДДІЛУ ІМ. ОЛЕНИ КИСІЛЕВСЬКОЇ СКЛАДАЄМО 200 ДОЛ. НА ПРЕСОВИЙ ФОНД ЖУРНАЛУ “НАШЕ ЖИТТЯ”. Богданна М ихайлів , секретарка Відділу. У світлу пам’ять бл. п. Порфирія Панкевича членки 65-го Відділу Союзу Українок Америки у Нью-Брансвик, Н. Дж. склали 375 дол. на Пресовий Фонд для збереження журналу “Наше Життя”. (Список пожертв на стор. 24.) Іванна Ратич, скарбник Відділу. У світлу пам’ять членки 65-го Відділу СУА бл. п. Оксани Шандор членки 65-го Відділу СУА склали 360 дол. на Пресовий Фонд для збереження журналу „Наше Життя”. (Список пожертв на стор. 24.) Іванна Ратич, скарбник Відділу. Щ ИРО ДЯКУЄМО! Екзекутива Союзу Українок Америки веселу жанрову сценку їхнього майбутнього спільного життя на Півночі, коли привезе з собою килими, подушки і „самоваря” і будуть весело чаювати, то раптом жартівливо мріє, як заведуть собі там панський „собачий виїзд”. Навіть власні поневіряння уміє подати із суто вишнівським гумористичним резюме, як, скажі мо, в малесенькій листівці з Котласа, куди ледве добралася з табору після першого побачення: „...Права нирка перекочувала на ліву сторону, а ліва взагалі десь блукає, печінка на одній ни точці, селезінка під серцем, спина - суцільний синяк, а нижче відбивана котлета. Старішу кало шу важко знайти, бідний автобус, йому вже потрібно ремонт,” - жаліє вона не себе, а авто- бус-„колимагу”. (7.08.34 p.). А надія то спалахує, то знову згасає. 1 лю того О. Вишню із Чиб’ї відсилають етапом ще далі, на Печору - в табори при Усть-Вої. Спо вістити одразу письменник не мав можливости. Скільки пережила вона знову, чого не передума ла, як наплакалась разом із дітьми, доки впевни лася, що ще не розстріляли. Хай в ще гірших умо вах, але живий, значить, знову можна сподіватися. „Найжахливіше - це мучити людину на дією... Я це на собі випробувала...”, - напише вона 3.03.35 р. Дозвіл на поселення було дано лише на початку червня. 7.06.35 р. жінка отри мує про це телеграму від Вишні, а потім і лист. „Ліквідуюся швидкими темпами... Моя хороша далека радість!” - шле вона відповідь (12.06.35 p.). Де й взялися знову сили, енергія, настрій - з дочкою виїзджає вона з Харкова 1 серпня 1935 р. через Москву, Архангельськ, Нар’ян-Мар, Усть-Усу. Вони прибувають на Усть-Вою, щоб оселитися в таборі Кедровий шор (називався радгосп! - O.K.). І знов обман, знову знущання. Поселення перетворилося всього у двотижневе побачення, а тоді Варварі наказали негайно ви їхати. Гіркий був той зворотній шлях. Прово джали на пристані товариші Вишні по засланню (самого вже відправили етапом на рудник Сджит-Кирта), грошей майже не було, на руках хвора дитина, клунки з речами. Вбита горем виїжджала з пристані. „Тяжко описати, як я добралася до Архангельська. В дорозі мало не поховала свою дочку...”, - пише в листі до начальника Ухтпечлагу Я. Мороза 19.08.36 р. і тут же знову просить-молить дозволу на нове побачення з чоловіком. Продовження на стор. 21. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top