Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІТАЄМО НОВИХ ЧЛЕНОК НАШОГО ВІДДІЛУ! Щиро вітаємо нових членок 28-го Відділу СУА в Ньюарку-Ірвінґтоні - колишню учасницю підпілля УПА шановну Ірену Білевич, яку вибрали секретаркою Управи Відділу, і шановну Марію Сороку, яку вибрали господарською референткою Відділу. Таіса Богданська, голова Відділу. ЗБЕРЕЖЕМО „НАШЕ ЖИТТЯ" З НАГОДИ СВЯТКУВАННЯ 40-ЛІТТЯ 91-ГО ВІДДІЛУ ІМ. ОЛЕНИ КИСІЛЕВСЬКОЇ СКЛАДАЄМО 200 ДОЛ. НА ПРЕСОВИЙ ФОНД ЖУРНАЛУ “НАШЕ ЖИТТЯ”. Богданна М ихайлів , секретарка Відділу. У світлу пам’ять бл. п. Порфирія Панкевича членки 65-го Відділу Союзу Українок Америки у Нью-Брансвик, Н. Дж. склали 375 дол. на Пресовий Фонд для збереження журналу “Наше Життя”. (Список пожертв на стор. 24.) Іванна Ратич, скарбник Відділу. У світлу пам’ять членки 65-го Відділу СУА бл. п. Оксани Шандор членки 65-го Відділу СУА склали 360 дол. на Пресовий Фонд для збереження журналу „Наше Життя”. (Список пожертв на стор. 24.) Іванна Ратич, скарбник Відділу. Щ ИРО ДЯКУЄМО! Екзекутива Союзу Українок Америки веселу жанрову сценку їхнього майбутнього спільного життя на Півночі, коли привезе з собою килими, подушки і „самоваря” і будуть весело чаювати, то раптом жартівливо мріє, як заведуть собі там панський „собачий виїзд”. Навіть власні поневіряння уміє подати із суто вишнівським гумористичним резюме, як, скажі мо, в малесенькій листівці з Котласа, куди ледве добралася з табору після першого побачення: „...Права нирка перекочувала на ліву сторону, а ліва взагалі десь блукає, печінка на одній ни точці, селезінка під серцем, спина - суцільний синяк, а нижче відбивана котлета. Старішу кало шу важко знайти, бідний автобус, йому вже потрібно ремонт,” - жаліє вона не себе, а авто- бус-„колимагу”. (7.08.34 p.). А надія то спалахує, то знову згасає. 1 лю того О. Вишню із Чиб’ї відсилають етапом ще далі, на Печору - в табори при Усть-Вої. Спо вістити одразу письменник не мав можливости. Скільки пережила вона знову, чого не передума ла, як наплакалась разом із дітьми, доки впевни лася, що ще не розстріляли. Хай в ще гірших умо вах, але живий, значить, знову можна сподіватися. „Найжахливіше - це мучити людину на дією... Я це на собі випробувала...”, - напише вона 3.03.35 р. Дозвіл на поселення було дано лише на початку червня. 7.06.35 р. жінка отри мує про це телеграму від Вишні, а потім і лист. „Ліквідуюся швидкими темпами... Моя хороша далека радість!” - шле вона відповідь (12.06.35 p.). Де й взялися знову сили, енергія, настрій - з дочкою виїзджає вона з Харкова 1 серпня 1935 р. через Москву, Архангельськ, Нар’ян-Мар, Усть-Усу. Вони прибувають на Усть-Вою, щоб оселитися в таборі Кедровий шор (називався радгосп! - O.K.). І знов обман, знову знущання. Поселення перетворилося всього у двотижневе побачення, а тоді Варварі наказали негайно ви їхати. Гіркий був той зворотній шлях. Прово джали на пристані товариші Вишні по засланню (самого вже відправили етапом на рудник Сджит-Кирта), грошей майже не було, на руках хвора дитина, клунки з речами. Вбита горем виїжджала з пристані. „Тяжко описати, як я добралася до Архангельська. В дорозі мало не поховала свою дочку...”, - пише в листі до начальника Ухтпечлагу Я. Мороза 19.08.36 р. і тут же знову просить-молить дозволу на нове побачення з чоловіком. Продовження на стор. 21. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top